Бобові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бобові
Квітки зіноваті руської  (Chamaecytisus ruthenicus).
Квітки зіноваті руської (Chamaecytisus ruthenicus).
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродини
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Fabaceae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fabaceae
EOL logo.svg EOL: 4277
ITIS logo.svg ITIS: 500059
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3803
Fossilworks: 183021

Бобові (Fabaceae або Leguminosae) — родина дводольних роздільнопелюсткових рослин. Налічує понад 500 родів і близько 17 100 видів, поширених на всій земній кулі.

Кормові боби — давня культура. Їх обробляли 6 тисяч років тому до нашої ери. Батьківщиною їх вважається Північна Африка, Єгипет, Центральна Азія, звідки вони потрапили до Європи. Кормові боби поширені у всіх частинах світу.

Широко вирощують кормові боби в Китаї, Індії, Австралії. Багато кормових бобів у країнах Європи: Німеччини, Польщі, Чехословаччини, Великобританії, а також у Балтії та Білорусі. Площа під кормовими бобами у світі становить близько 5 млн га.

У Росії площі під кормовими бобами невеликі. Основними районами вирощування їх є Нечорноземної області: Московська, Орловська, Тульська, Калузька, Калінінградська, Смоленська, Тверська області, південь Волго-Вятського регіону.

У стародавні часи боби використовували в їжу і вони за поживністю прирівнювалися до хліба. До появи квасолі звичайної і картоплі, які відрізняються більш високими смаковими якостями, найважливішою продовольчою культурою в Центральній Європі були кормові боби. Однак з відкриттям Америки і введенням в культуру картоплі та квасолі продовольче значення бобів знизилося.

На Русі сіяли кінські кормові боби вже в XI столітті, про це є запис у Новгородських літописах. У 1686 р. насіння їх привезли для розведення в Преображенський сад.

У середні століття при неврожаї хлібів бобову борошно змішували з житнього і випікали хліб. Борошно, приготовлена ​​з російських бобів, за поживністю перевищує житнє і вівсяну.

У Росії боби були менш популярні, ніж горох. Ось що писав наприкінці минулого століття в «Бесідах по землеробству» відомий агроном В. Котельников: "У господарствах Київської губернії почали розводити боби у великих кількостях і продають їх для вивезення за кордон по 50-70 копійок за пуд. У Москві боби кінські продаються у семеноторговцев по 3 рублі за пуд. На кращих ґрунтах і в хороші роки виростають в зріст людини, з десятини дають 20-30 чвертей зерна, в менш вдалі роки тільки — 15 чвертей. Урожай соломи буває від 130 до 280 пудів ". Свині, вгодовані бобами, мають міцне зернисте сало і м'ясо, а молочні корови збільшують надої. Бобові зерна замінюють за поживністю полуторное кількість вівса. Тонка біла борошно бобів разом з яєчної може бути прімешіваема до пшеничного для приготування хліба, який виходить не дуже пухкий, але поживний і смачний.

До кінця останнього десятиліття 20 століття в Африці ця культура займала площу 708 тис.га, врожайність становила 100 ц / га, в Азії — 2259 тис. га і збирали по 123 ц / га, в Європі — 380 тис.га та отримували по 209 ц / га. Великий інтерес до бобових культур в даний час проявляють в Китаї та Індії, то є країни з великою кількістю населення, де використовують їх на харчові цілі.

У Росії ще в перші роки Радянської влади було поставлено питання про сівбу бобів на площі 50 тис.га, але це завдання не було виконано. В даний час відкривається перспектива збільшити площі під бобами до 50 тис. га і більше.

В останні роки інтерес до кормових бобів, як джерела рослинного білка з високим потенціалом насіннєвої продуктивності, помітно зріс.

Морфологія[ред.ред. код]

Бобові належать до різноманітних життєвих форм — однорічних та багаторічних трав'янистих рослин, напівкущів, кущів, дерев, ліан. Листки здебільшого з прилистками, пірчасто- або пальчастоскладні, рідше прості; іноді пластинки листків мало-розвинуті або редуковані, а їхню функцію виконують листовидні черешки (філодії) або зелені стебла (кладодії). Квітки двостатеві, здебільшого неправильні, рідше правильні, з подвійною оцвітиною, поодинокі або в суцвіттях, частіше в китицях. Тичинок 4, 5, 10 або більше. Маточка з одного плодолистка, з верхньою одногніздою зав'яззю. Плід — біб, здебільшого багатонасінний, розкривний, рідше — однонасінний, нерозкривний. Формула Ч(5) П(5) Т(9)+1 М1.

Будова квітки[ред.ред. код]

Будова квітки бобових на прикладі Wisteria sinensis. Одну пелюстку видалено

Для типових представників родини (бобових підродини Метеликові) характерний своєрідний метеликовий тип квітки. Він зигоморфний (тобто з єдиною віссю симетрії, складається з п'яти пелюсток, кожна з яких має власну назву:

  • Вітрило або прапор (vexillum) — верхня, найбільша пелюстка, зазвичай яскраво забарвлена. Окремі частини пелюстки мають власні назви: верхня широка — вигин, нижня вузька — нігтик.
  • Весла або крила (alae) — дві бокових вужчих пелюстки
  • Човник або кіль (carina) — дві нижніх пелюстки, злиплених або зрощених крайками у верхній половині. Усередині човника знаходяться тичинки та гінецей. У деяких рослин, наприклад, кліторії (Clitoria), квітконіжка перекручена на 180 градусів, тому весла з човником знаходяться не у нижній частині вінчика, а у верхній.

Чашечка (квітколоже) у рослин з таким типом квітки — п'ятичасткова неспадна.

Систематика[ред.ред. код]

Бобові поділяють на 3 підродини: Мімозові (Mimosoideae), Цезальпінієві (Caesalpinioideae) і Метеликові (Papilionoideae), які ряд авторів вважає за окремі родини, об'єднуючи їх в порядок Leguminosales. Бобові відомі з крейдяного періоду; в Україні рештки їх знайдено в еоценових відкладах Середнього Придніпров'я і в сарматських відкладах Причорномор'я. Філогенетично бобові через підродину мімозових тісно зв'язані з підродиною Spiraeoideae родини розоцвітих.

В Україні[ред.ред. код]

В Україні росте близько 310 видів, які становлять майже 6 % видів дикоростучої флори країни. Бобові мають велике господарське значення. Серед них є чимало багатих на білкові речовини та вітаміни харчових рослин (квасоля, горох, боби, сочевиця, арахіс та ін.) та кормових (види люцерни, конюшини, еспарцету, чини, горошку та ін.). Бобові культури — горох, квасоля, боби — вирізняються високим вмістом білка і по поживності прирівнюються до м'яса, а по калорійності перевершують багато овочевих культур[1]. Деякі види дають цінні речовини: бальзами (міроксилон, копаїфера), гумі та дубильні речовини (аравійські акації та ін.), камеді (трагакантові астрагали), барвники (індигофера, дрік красильний та інші), цінну деревину (кампешове, чорне, червоне та сандалове дерева). Деякі види бобових використовуються в медицині (термопсис, солодець, буркун, калабарський біб, касія). Багато бобових — декоративні рослини (альбіція, гліцинія, робінія, запашний горошок та ін.). Бобові підвищують родючість ґрунту, оскільки на їх коренях селяться бульбочкові бактерії, що засвоюють атмосферний азот. На полях бобові інколи використовуються як зелене добриво.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Джерела[ред.ред. код]