Бобриця (Києво-Святошинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Бобриця
Bobrica gerb.png Bobrica prapor.png
Герб Прапор
Бобрицька сільська рада
Бобрицька сільська рада
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Києво-Святошинський район
Рада/громада Бобрицька сільська рада
Код КОАТУУ 3222480601
Основні дані
Засноване 1616
Населення 565
Площа 6,5 км²
Густота населення 86,92 осіб/км²
Поштовий індекс 08142
Телефонний код +380 4598
Географічні дані
Географічні координати 50°21′01″ пн. ш. 30°11′29″ сх. д. / 50.35028° пн. ш. 30.19139° сх. д. / 50.35028; 30.19139Координати: 50°21′01″ пн. ш. 30°11′29″ сх. д. / 50.35028° пн. ш. 30.19139° сх. д. / 50.35028; 30.19139
Середня висота
над рівнем моря
164 м
Місцева влада
Адреса ради 08142, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Бобриця, вул.Шкільна,17 , тел. 58-3-59
Карта
Бобриця is located in Україна
Бобриця
Бобриця
Бобриця is located in Київська область
Бобриця
Бобриця

WC: Бобриця у Вікісховищі

Бо́бриця — село в Україні, в Києво-Святошинському районі Київської області. Площа - 766 га. Населення становить 740 осіб, фактично проживає понад 1500. Кількість дворів - 428. Орган місцевого самоврядування - Бобрицька сільська рада. День села (храмове свято) — 14 жовтня.

Географія[ред.ред. код]

Став на річці Бобриця

Село Бобриця знаходиться поблизу місця впадання річки Бобриця в річку Ірпінь, недалеко від с. Білогородка, приблизно за 1 кілометр. Майже вся Бобриця оточена лісами.

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

Освіта-початкова школа 1 ступеня.

Медичні заклади — фельдшерського-акушерський пункт.

Духовність — церква Пресвятої Богородиці.

Заклади культури — Будинок культури, музей, бібліотека.

У селі Бобриця відкрита садиба-галерея сучасного українського художника Володимира Слєпченка, народного художника України, члена Національної спілки художників України, професора, академіка.

Історія[ред.ред. код]

Походження назви  походить від «бобер», адже у річках поблизу були дуже великі популяції бобра. Одна з річок також називалася Бобриця (більш рання назва річки -  Св'ятець).

Перші відомості про село Бобриця датуються Х-ХІ століттям. Тоді ця місцевість належала полянам і  була частиною Київської Русі. Саме тут, уздовж річок Віта та Бобриця, проходила найвідоміша та найзагадковіша лінія оборони київської землі — Змієві вали. Частина одного з них досі збереглася поблизу села. Історики припускають, що вали були побудовані ще у V ст. до  н. е. для захисту цілої низки поселень-городищ.

Офіційною датою заснування села як адміністративної одиниці «слобода Бобриця» вважають 1648 рік. Основу його мешканців складали утікачі з Речі Посполитої, а також козацько-гайдамацькі загони — опришки. Тоді ці землі належали Київському Золотоверхому Михайлівському монастирю, що підтверджено універсалом гетьмана Мазепи 20 серпня 1699 року.

Пращури бобричан не знали рабства, адже в ті часи Приірпіння було краєм вільних козаків. Над Ірпенем сформувалися Білогородська, Боярська, Мотовилівська, Борщагівська, Гостомельська, Макарівська, Привальска та Ясногородська сотні.

У 1886 році у Бобриці з'явилася перша церковноприходська школа, що стало можливим завдяки Забірській парафії та старанням настоятеля із с. Забір'я — священика Сергія Чулаєвського. Миряни з ентузіазмом взялися забезпечувати школу всім необхідним, в ній вже навчалося 34 хлопчики та одна дівчинка.

Бобрицька сільська управа була виборною і вирішувала питання утримання доріг, навчання, земельні питання та забезпечення війська. 

Бойовий козацький дух завжди був притаманний жителям Бобриці. В архівах села збереглися відомості про мешканців, які брали участь у  російсько-японській та першій світовій війнах. Всі, хто повертався з війни, отримували від сільської управи землю, кошти на зведення господарства та інші пільги. Хутір Ковбасин поблизу Бобриці був повністю заселений учасниками бойових дій у Карпатах. Під час Другої світової війни у 1942-му році мешканець села Нечипір Тищенко  врятував його від розстрілу.

У Бобриці мешкали поет Петро Король, Лідія Лабунець — двократна олімпійська чемпіонка, багаторазова чемпіонка України та багатьох міжнародних турнірів, міжнародний  майстер спорту зі спортивної гімнастики.

Детальніше про історію села ви зможете дізнатися, відвідавши музей етносу та історії с. Бобриця. Також у музеї можна придбати книжки Миколи Ковальчука: «Безсмертна частка України — маленька Бобриця моя» та «Роде мій красний», — обидві про історію Бобриці.

Музей етносу та історії с. Бобриця[ред.ред. код]

Музей етносу та історії с. Бобриця був відкритий у 2010 році. Уся експозиція музею зібрана та організована Ковальчуком Миколою Андрійовичем — нинішнім завідувачем музею. Він дослідив історію родів рідного села, розпочинаючи з 1750 року, дякуючи Державним архівам Київської області та Історичному архіву історії України. Саме він створив родове дерево села, всіх його родів, починаючи з перших поселенців-козаків: Потапенків, Ігнатенків та Яковенків (з 1648 року), доби Великого Богдана. Робота ця продовжується і нині.

Експозиція музею налічує 5500 світлин з історії Бобриці, Білогородки, Забір'я, Жорнівки, Будаївки, Луки — історію цих сіл неможливо розірвати, настільки вони пов'язані віковими узами розвитку родів. В експозиції музею 25 строїв Українського Подніпров'я, близько сотні вишиванок та рушників, предмети побуту, військові реліквії, відомості про тих, хто творив ратну славу рідного краю, розпочинаючи з давніх-давен. Уся експозиція займає 5 кімнат. Музей працює у суботу та неділю з 9:00 до 14:00. Екскурсії можна замовити у вихідні та будні за телефоном: +38 099 158 6199, Микола Андрійович Ковальчук.

Минувшина[ред.ред. код]

Існує легенда, згідно з якою у хутір Ковбасин, що по дорозі від Бобриці в село Забір'я, під час Другої світової війни «німці не дійшли», оскільки ліси навколо були непрохідними.

До 2005 р. в Бобриці існував підрозділ київського іподрому, який за радянських часів займався заготівлею сіна та утриманням молодняка.

Туристичні та інші об'єкти[ред.ред. код]

Святопокровський Храм УПЦ московського патріархату.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.