Бобриця (Канівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Бобриця
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Канівський район
Рада/громада Бобрицька сільська рада
Код КОАТУУ 7122081101
Облікова картка Бобриця 
Locator Dot2.gif
Розташування села Бобриця
Основні дані
Перша згадка 1663
Населення 1113 осіб (2009)
Площа 2,58 км²
Густота населення 392,2 осіб/км²
Поштовий індекс 19014
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°47′55″ пн. ш. 31°24′20″ сх. д. / 49.79861° пн. ш. 31.40556° сх. д. / 49.79861; 31.40556Координати: 49°47′55″ пн. ш. 31°24′20″ сх. д. / 49.79861° пн. ш. 31.40556° сх. д. / 49.79861; 31.40556
Середня висота
над рівнем моря
92 м
Водойми Канівське водосховище, р. Бобриця
Відстань до
обласного центру
62 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Ляплава
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради село Бобриця
Сільський голова Рогатко Ольга Іванівна
Карта
Бобриця is located in Україна
Бобриця
Бобриця
Бобриця is located in Черкаська область
Бобриця
Бобриця

Бо́бриця — село в Україні, в Канівському районі Черкаської області, центр Бобрицької сільської ради. Розташоване за 12 км на північ від районного центру — міста Канева та за 13 км від залізничної станції Ляплава. Пристань на Канівському водосховищі.

Населення села становить 1 113 осіб (2009[2]; 1 012 осіб в 2007, 1 615 осіб в 1972).

Історія[ред.ред. код]

Біля села знайдено поселення та курганні могильники доби бронзи та скіфського періоду, ранньослов'янський могильник зарубинецької культури та 3 давньоруських городища. За часів козацтва село вперше згадується в універсалі-привілеї гетьмана Павла Тетері від 12 грудня 1663 року до Канівського монастиря. Існує версія, що назва Бобриця походить від місцевого струмка з угіддями бобрів.

У 1720 році на місці старої закладено нову церкву святого Миколая.

Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка[3].

У 1792 році село налічувало 96 дворів та 835 жителів. У «Сказання про населені місцевості Київської губернії» Лаврентія Похилевича зазначено, що у 1798 році Бобриця була куплена за 1500 карбованців асигнаціями у князя Станіслава Понятовського майором Антоном Кандратьєвим, а після його смерті у 1845 році перейшла його внуку — Олександру Кириченко-Астромову. З 1857 року Бобриця належала двом родичкам останнього — Ганні та Олімпіаді. Селяни отримали після викупу у 1863 році 306 десятин землі.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Пшеничківської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 1022 особи, налічувалось 103 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих будинки[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1151 особи (569 чоловічої статі та 582 — жіночої), з яких 1140 — православної віри[5].

У період російської революції 1905—1907 років в селі відбувались селянські заворушення проти поміщика. У 1909 році під відомством міністра землеробства в селі було відкрито школу садівництва, яка згодом мала 30 десятин садової землі, у 1916 році тут навчалося 50 учнів. В 19181920 роках місцеві партизани виступали проти іноземних окупантів. На базі школи у 19701990 роках працювало профтехучилище. Тут залишилось єдине в районі дослідне господарство ім. Шевченка.

У роки німецько-радянської війни 273 жителі села воювали на фронтах, з них 98 нагороджені бойовими орденами і медалями. На честь загиблих у боях односельчан в селі споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік у селі містилась центральна садиба колгоспу імені Шевченка, якому належало 1,8 тисяч га землі, з них 1,4 тисячі га орної. Основним напрямком господарства було рільництво та тваринництво. 64 селян було нагороджено орденами і медалями. В селі працювали 2 фельдшерсько-акушерських пункти, восьмирічна школа (навчалось 207 учнів), професійно-технічне училище, клуб на 260 місць, дитячий садок, 3 бібліотеки з книжковим фондом 14,5 тисяч примірників, сільмаг, продуктовий магазин, пошта.

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні на території села землі орендує КСП «Мокрій», діють такі підприємства: приватна фірма «Лотос», приватне сільськогосподарське підприємство, ТОВ «Кобзар». У центрі села розміщений навчально-виховний комплекс I—III ступенів. При ньому створено музей села.

Великою проблемою села є близьке розташування його до Канівського міського сміттєзвалища, що негативно впливає на екологічний стан через часті загорання сміття [6].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. who-is-who.ua
  3. Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
  6. Газета «Прес-Центр» № 26 (153) 25 червня 2008 р.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

{{{alt}}} Це незавершена стаття про Канівський район.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.