Богатир (Бахчисарайський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Богатир
Богатир, вид з півночі
Богатир, вид з півночі
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада/громада Зеленівська сільська рада
Код КОАТУУ 0120482902
Облікова картка Богатир 
Основні дані
Засноване 1542
Населення 188
Поштовий індекс 98473
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°34′46″ пн. ш. 34°00′27″ сх. д. / 44.57944° пн. ш. 34.00750° сх. д. / 44.57944; 34.00750Координати: 44°34′46″ пн. ш. 34°00′27″ сх. д. / 44.57944° пн. ш. 34.00750° сх. д. / 44.57944; 34.00750
Середня висота
над рівнем моря
386 м[1]
Місцева влада
Адреса ради с. Зелене, вул. Поштова, 3
Карта
Богатир is located in Україна
Богатир
Богатир
Богатир is located in Автономна Республіка Крим
Богатир
Богатир

CMNS: Богатир на Вікісховищі

Богати́р (крим. Bağatır, рос. Богатырь) — село в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Зеленівській сільській раді. Розташоване на південному сході району.

Географія[ред.ред. код]

Село розташоване в горах на південному сході району, на західному схилі масиву Бойка, у верхів'ях річки Бельбек, висота над рівнем моря — 386 м[2]. Село лежить за 3 км від шосе, що проходить по Бельбекській долині, на Многоріччя (є путівець, по якому менше 2 км) і за 8 км від 30-го кілометра шосе Бахчисарай — Ялта в селі Аромат.

Відстань до Бахчисараю близько 38 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 30 кілометрів. Сусідні села: Нагірне в 1 кілометрі і Зелене — приблизно в 1 кілометрі.

Історія[ред.ред. код]

За матеріалами археологічних досліджень околиць села, час його виникнення можна віднести VIII століття[3], одночасно з поселеннями на вершині масиву Бойка[4]. Населяли місцевість корінне населення змішане з переселенцями, що прийшли сюди ще в III століття[5], що створили християнське князівство Дори — Феодоро. Існує думка, що в пізній час Богатир входив в особистий домен правителів Мангупу, об'єднаний навколо сусіднього села Гавро, чию назву виводять від прізвища Гаврасів — династії мангупських князів[6].

Після розгрому князівства Османська імперія його землі включили в Кефінський еялет імперії, а Богатир — в Мангупський кадилик еялета. З часу турецького володарювання дійшов і перший документ, що зберігся, з 1542 року, в якому зустрічається назва села[7].

Зустрічається селище Бахадир кадилика Мангуб у 1652 році в джизї дефтера Ліва-і Кефе — податковій відомості по Кефінському еялету, згідно з якою в селі залишалися всього дві християнські сім'ї[8].

У «Відомості про виведених з Криму в Приазов'ї християн» Олександра Суворова від 18 вересня 1778 року, після приєднання еялета до Кримському ханству, Богатир не значиться[9], але, мабуть, тут достовірніше відомість митрополита Ігнатія, по якій з села виїхало 63 грецьких сім'ї[10], які заснували на новому місці село Багатир.[11].

Російська імперія[ред.ред. код]

Після приєднання Криму до Російської імперії, за новим адміністративним устроєм, Богатир, з 8 лютого 1784 року, приписали до Сімферопольському повіту Таврійської області, після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входив в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[12], а після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[13], Богатир віднесли до Махульдурської волості Сімферопольського повіту. (з 8 (20) жовтня 1802 року — Таврійської губернії). Згідно зі складеною в 1805 році Відомості про усі селища, в що Сімферопольському повіті полягають. у селі в 16 дворах проживали 102 кримські татари[14], на військовій карті 1817 рік значиться 35 будинків[15].

У 1829 року в губернії провели адміністративну реформу, в результаті Богатир віднесли до Озенбашської волості[16], а через 9 років, в 1838 року, в знову створеному Ялтинському повіті[17] була утворена Богатирська волость (Крим) (при цьому волосне правління офіційно знаходилося в селі Гавро[18], а фактично — у перетину повітового шосе на Озенбаш з дорогою Бахчисарай — Ялта[19]). Богатирська волость проіснувала до радянської територіальної реформи 1921 року[20]

На військовій карті 1842 року у Багатирі вказані 80 дворів[21], а в складеному в 1864 році «Списку населених місць Таврійської губернії» — 438 жителів в 62 дворах і вказана мечеть[18]. Результати Х ревізії 1887 року були внесені в «Пам'ятну книгу Таврійської губернії 1889 р»., по якій у Богатирі проживало 606 жителів в 118 дворах[22], а через рік військові топографи нарахували 129 будинків і уточнили, що усі жителі — кримські татари[23]. Перепис 1897 року зафіксувала в селі 710 жителів, також виключно кримських татар[24].

Згідно з «Статистичним довідником Таврійської губернії, ч.1., Статистичний нарис Таврійської губернії, частина II, Випуск восьмий. за 1915 рік»у Богатирі на початку XX століття виділявся маєток Сеїт Бея Булгакова, великого землевласника і відомого мецената[25].

Новий час[ред.ред. код]

В ході адміністративних реформ 1920-х років, у 1926 році, за новим адміністративним устроєм, Богатир відносився до Бахчисарайського району, а саме село було центром Багатирської сільради[26]. У 1930 році був створений новий Фотисальский район1933 року — Куйбишевський), куди віднесли і Богатир. У ті ж роки була ліквідована сільрада (у списках 1940 року вже не значиться[27]).

Під час Німецько-радянської війни, після звільнення Криму, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[28] 18 травня 1944 року усі кримські татари Богатиря виселені в Середню Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України[29].

Україна[ред.ред. код]

30 грудня 1962 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», Куйбишевський район приєднали до Бахчисарайського[30].


Динаміка чисельності населення[ред.ред. код]

  • 1542 — 41 родина, 7 сімей, в яких помер чоловік — глава сім'ї, 25 дорослих холостяків.
  • 1805 — 102 чол. (всі кримські татари)
  • 1864 — 438 чол.
  • 1887 — 606 чол.
  • 1897 — 710 чол. (всі кримські татари)
  • 1926 — 598 чол. (591 кримських татар)
  • 1939 — 596 чол.
  • 1989 — 177 чол.
  • 2001 — 188 чол.

Адреса органу місцевого самоврядування[ред.ред. код]

Україна, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, село Зелене, вул. Поштова, 3

Примітки[ред.ред. код]

  1. weather.in.ua
  2. 1563 с. Богатырь
  3. А. Л. Якобсон. Середньовічні сільські поселення Південно-західного Криму, Візантійський літопис, № 46 (1962) стр.166.
  4. Бойка. Церкви і монастирі Криму
  5. А. Г. ГЕРЦЕН, Ю. М. Могаричов. Про деякі питання історії Таврії.
  6. Т. М. Фадєєва, А. К. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р. ISBN 966-648-061-1
  7. Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475–1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.
  8. З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.
  9. Відомість про виведених з Криму в Приазов'ї християн від 18 вересня 1778р
  10. Поетичних традиції народної культури греків-урумів с. Улакли.
  11. Камеральний Опис Криму Л. А
  12. Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії
  13. Крим 1783–1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губерни
  14. ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  15. «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»
  16. «Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 р.
  17. Ялта З 1771 року
  18. а б Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
  19. «Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.708
  20. Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу
  21. «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».
  22. Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р
  23. Карта Криму 1890 р. Ауджикою_Фоти-сала
  24. Населені пункти Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 217
  25. Крим 1783–1998 рр., стор. 298
  26. Крим 1783–1998 рр., стор. 306
  27. СРСР — січень 1941 р. стор. 388
  28. Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р.
  29. Про переселення колгоспників в райони Криму
  30. Крим 1783–1998 рр., стор. 440

Посилання[ред.ред. код]