Богданов Іван Лукіянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Лукіянович Богданов
Иван Лукьянович Богданов
Народився 4 липня 1903(1903-07-04)
село Бредовці, Андріївський район Смоленська губернія Російська імперія
Помер 10 листопада 1987(1987-11-10) (84 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Відомий завдяки медицина, інфекційні хвороби
Alma mater Смоленський університет
Науковий ступінь доктор медичних наук
Відомий завдяки: був організатором та керівником (1951—1973 рр.) єдиного в СРСР Інституту інфекційних хвороб
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоної Зірки
Звання професор, член-кореспондент АМН СРСР

Іва́н Лукія́нович Богда́нов (4 липня 1903 — 10 листопада 1987) — радянський інфекціоніст та епідеміолог, що багато років працював в Україні, член-кореспондент АМН СРСР (з 1953) року, доктор медичних наук (1948 рік), професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Бредовці Андріївського району Смоленської губернії Російської імперії в селянській родині. У 1922 році закінчив школу в селі Татево Бельского повіту (нині Оленинського району). У 1927 році закінчив медичний факультет Смоленського університету.

У 1941 —51 рр. завідував кафедрою інфекційних хвороб Свердловського медичного інституту. У 1948 році захистив докторську дисертацію «Эпидемиологическая характеристика дифтерии в войсках тылового округа в годы Отечественной войны». Ця робота була нагороджена премією 2-ого ступеня на Всесоюзному конкурсі наукових робот МОЗ СРСР по узагальненню досвіду роботи медичної служби у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 рр. Поєднував роботу в Свердловському медичному інституті з виконанням обов'язків головного епідеміолога Уральського військового округу.

З 1951 по 1973 рр. — директор Науково-дослідного інституту інфекційних хвороб АМН СРСР у Києві, єдиного закладу цього профілю в СРСР, в подальшому, консультант цього інституту. Праці І. Л. Богданова присвячені питанням діагностики та лікування шигельозу (тоді називали дизентерією), епідемічного висипного тифу, бруцельозу, дифтерії, скарлатини тощо.

Основні наукові роботи:

  • Противоэпидемический и лечебный режим в стационарах для больных полиомиелитом [Текст] / И. Л. Богданов. — Киев: [б. и.], 1959. — 182 с.
  • Полиомиелит. Медгиз. 1960;
  • Скарлатина как стрептококковая инфекция [Текст]: монография / И. Л. Богданов. — Киев: Гос. мед. изд-во УССР, 1962. — 316 с.
  • Параполиомиелитные инфекции: этиология, патогенез, эпидемиология, клиника. Под ред. И. Л. Богданова и Н. Ф. Голуба. Медгиз, 1963 — 231 с.
  • Аллергия в патогенезе, клинике и терапии инфекционных болезней [Текст] / И. Л. Богданов. — М.: Медицина, 1974. — 247 с.
  • Кортикостероиды в комплексной терапии инфекционных болезней. Киев: Здоров'я, 1967;
  • Иммунные гамма-глобулины в терапии и профилактике инфекционных болезней. Киев: Здоров'я, 1965;
  • Внутрибольничные инфекции и их профилактика. Киев: Госмедиздат УССР, 1963
  • Вирусные менингиты [Текст] / И. Л. Богданов. — Киев: [б. и.], 1976. — 64 с.

Джерела[ред. | ред. код]