Богданівка (Суботцівська сільська громада)
| село Богданівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Кіровоградська область | ||||
| Район | Кропивницький район | ||||
| Громада | Суботцівська сільська громада | ||||
| Облікова картка | Богданівка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1909 | ||||
| Населення | 3967 | ||||
| Площа | 5,339 км² | ||||
| Густота населення | 743,02 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 27433 | ||||
| Телефонний код | +380 5233 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°45′07″ пн. ш. 32°30′18″ сх. д. / 48.75194° пн. ш. 32.50500° сх. д.Координати: 48°45′07″ пн. ш. 32°30′18″ сх. д. / 48.75194° пн. ш. 32.50500° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
220 м | ||||
| Водойми | річки: Інгулець, Богданівка | ||||
| Найближча залізнична станція | Чорноліська | ||||
| Місцева влада | |||||
| Карта | |||||
  Богданівка | |||||
 Богданівка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Богдані́вка — село в Україні, у Суботцівській сільській громаді Кропивницького району Кіровоградської області на пд. околиці Чорного лісу.
Населення — 3967 осіб.
Колишній центр Богданівської сільської ради.
Географія[ред. | ред. код]
Село Богданівка розташоване на південній околиці Чорного лісу. На західній стороні Чорного лісу брала з-під гірських джерел свій початок річка Богданівка. Нижче за течією розташоване село Цибулеве. Течія річки проходила балкою, яка починається біля байрачка, що зветься нині Сичове. Річка Богданівка впадає в селі Цибулеве в річку Інгулець (становить його праву притоку). На сьогодні річка Богданівка у верхній своїй течії пересохла.
Через село проходить залізнична лінія Імені Тараса Шевченка — Чорноліська, зупинний пункт Богданівка і станція Чорноліська.
Історія заснування[ред. | ред. код]
Село Богданівка як адміністративно-територіальна одиниця в його нинішньому розташуванні засноване 1909 року вихідцями із сусіднього села Цибулевого, хоча на цьому місці села й хутори існували ще у XVIII—XIX століттях.
Потьомкін ще 1788 року передав у відомство Чорноморського адміралтейського управління 552 своїх селян із Красносільських маєтностей, яких було поселено в слободах Знам'янка, Богданівка та Водяне (нині — села Кропивницького району Кіровоградської області)[1].
Становлення села (1909 — кінець 1930-х рр.)[ред. | ред. код]
Село Богданівка як адміністративно-територіальна одиниця, у його нинішньому розташуванні засноване в 1909 р. На початку існування тут поселилися декілька лісопромисловців, які мали лісопильні заводи, оброблювали та заготовлювали деревину. Приміщення ст. Богданівки, у той час вже Хирівки (нині Чорноліська) було здано в експлуатацію в 1912 р. Після Української революції (1917—1921) до влади прийшли більшовики, які запровадили політику НЕПу. У 1924 р. згідно з відомостями Цибулівської райстатистики в селі нараховувалося вже 383 двори, працювали 2 кузні, олійниця, діяла школа, а кількість населення села становила 1734 чоловік.
У 1929 роках був утворений Чорноліський лісгосп. Не дивлячись на відсутність машинної техніки та мінеральних добрив, селяни збирали до 4 800 кг озимої пшениці з десятини. Із 1928 р. відбувалася колективізація. Третього серпня 1931 р. у колгоспі був створений партійний осередок, який фактично керував як роботою колгоспу, так і життя села. Наприкінці 30-их рр. місцевий колгосп перетворився у досить потужне господарство і мав 2786 га землі, які вже обслуговувалися МТС.
У передвоєнні роки на підйомі знаходилися не тільки колгоспне виробництво, а й інші галузі економіки та соціальної сфери села. Так, зокрема, значно було розширене виробництво на лісопильному заводі. У 1934 р. на ньому був створений цех з виробництва продукції широкого вжитку та працювало вже 700 робітників.
Освіта відігравала окреме місце в житті села. Перші школи були розміщені в будинках мешканців. Початкову школу було відкрито у 1921 році. У 1927 році в селі було організовано 4 гуртки з лікнепу, які охоплювали навчанням 68 чоловік. Протягом 1930—1933 роках було споруджено нове приміщення школи. У 1930-х роках почалися створюватися гуртки художньої самодіяльності, музичні.
Післявоєнний розвиток (середина 1940-х — кінець 1980-х рр.)[ред. | ред. код]
Населений пункт був звільнений від фашистських окупантів 9 грудня 1943 року, після чого відбулася активна відбудова: почала працювати середня школа, відкрито Богданівську середню школу № 2, аптеку. Наприкінці 1940-их були об’єднанні Чорноліський ліспромгосп і Хирівський лісозавод у Хирівський деревообробний комбінат, який через 15 років стане Знам’янським меблевим об’єднанням. У період післявоєнної відбудови швидкими темпами розвивалося сільськогосподарське виробництво на селі. У 1959 було об'єднано декілька навколишніх колгоспів в один — «Батьківщину», що був один із найкращих у Знам'янському районі. У 1970-их він мав близько 8 тис. га землі в обробітку, 68 тракторів, 60 вантажних автомобілів, сформована чітка спеціалізація: у рослинництві — вирощування зернових культур і цукрового буряку, у тваринництві — виробництво м'яса і молока.
Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років було електрифіковано сільські оселі та сільськогосподарське виробництво, пізніше проведено центральне водопостачання та газифіковано.
У 1960-х роках побудовані об'єкти соціальної сфери: контора колгоспу (нині сільська рада), нові приміщення шкіл, де вони залишаються і до сьогодні, Будинок культури, 2 дитячих дошкільних навчальних закладів.
Піднесення освіти відбулося після 1944 року, коли директором першої школи став Ткаченко І. Г., який керував нею протягом 35 років. За цей час розвинулися педагогічні методики, існував літній табір, відбувалася взаємодія із школою в Баку, Азербайджан. Випускниками школи є 2 міністра освіти, один із них це Ніколаєнко Станіслав Миколайович, ректор НУБіПа. Також за його ініціативою засновано музичну школу.
Злет відчула і культурна сфера: були утворенні танцювальний, вокально-інструментальні ансамблі, ляльковий театр, хори тощо. При школах були шкільні лісництва, різноманітні гуртки.
На сході села після декількох об'єднань утворилася Знам'янська меблева фабрика, у якій станом на 1968 рік працювали 724 робітника. Поруч із Чорноліським лісгоспом було утворено цех переробки деревини і нижній склад. Ці підприємства завершували цикл використання деревини.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4444 особи.
За часів незалежності України (початок 1990-х — середина 2010-х рр.)[ред. | ред. код]
У 1990-х роках підприємства та господарства переживали важкий час. Наприклад, Знам'янська меблева фабрика у цей період почала занепадати і потім закрилась. Основними формуючими закладами стали: залізниця, лісозаготівля та подальша його обробка. У формуванні культури помітну роль продовжують відігравати школи та дистадки, Будинок культури, музична школа, різноманітні танцювальні та музичні ансамблі, бібліотека та інші. Проте впродовж наступних років відбувається повільна депопуляція населення, зокрема молоді, від'їзд у міста. Зменшується кількість творчих і спортивних гуртків, особливо це відчутно у 2010-х років. Провідне місце в господарському комплексі залишалось за сільським господарством (переважно рослинництво).
Символіка[ред. | ред. код]
Герб[ред. | ред. код]
Золотий вузький косий хрест, переплетений у середохресті золотим кільцем, ділить щит на 4 частини: верхню червону, бічні зелені і нижню чорну. У червоному полі дві срібні з'єднані укорочені крокви, увінчані золотим розширеним хрестом, в обох зелених полях — по золотій бджільницькій колоді, у чорному полі — золотий дуб. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Герб символізує походження назви (гербовий знак Абданк гетьмана Богдана Хмельницького і бджільницькі колоди) та основного економічного фактору, який спричинив його відродження і розвиток — значного залізничного вузла (переплетений кільцем косий хрест). Золотий дуб на чорному тлі символізує Чорний ліс, біля якого розташоване село.
Прапор[ред. | ред. код]
Квадратне полотнище розділене жовтим косим хрестом, переплетеним у середохресті жовтим кільцем на 4 частини: верхню червону, бічні зелені та нижню чорну; ширина смуг хреста та кільця складає 1/10 сторони полотнища, зовнішній діаметр кільця — 1/3 сторони полотнища.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4444 особи, з яких 2038 чоловіків та 2406 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 4522 особи.[3]
У 2020 році чисельність населення становить 3967 осіб [1] [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,64 % |
| російська | 7,07 % |
| вірменська | 0,46 % |
| молдовська | 0,38 % |
| циганська | 0,20 % |
| білоруська | 0,13 % |
| гагаузька | 0,04 % |
| німецька | 0,02 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Іван Гетьман (1931—1981) — український вчений у галузі стоматології, педагог, ректор Тернопільського медичного інституту (1972—1981).
- Каплун Олександр Петрович (1977—2016) — український вояк, учасник війни на сході України.
- Мазур Анна Миколаївна (* 1950) — радянська волейболістка.
- Ніколаєнко Станіслав Миколайович (* 1956) — український політик та громадський діяч. Ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України. Міністр освіти і науки України (2005—2007), професор, доктор педагогічних наук, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, академік Російської академії освіти[5]. Лідер лівоцентристської партії «Справедливість».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Адміралтейські поселення в Україні в останній чверті XVIII — першій половині ХІХ ст. Архів оригіналу за 1 серпня 2015. Процитовано 16 березня 2015.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Офіційна біографія[недоступне посилання]
Посилання[ред. | ред. код]
- Анатолій Іващук. Богданівці — сто років! // kirovograd.proua.com, 30.04.2009[недоступне посилання з лютого 2019]
- Погода в селі Богданівка [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Неофіційний сайт села Богданівка [Архівовано 26 березня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |