Богданівка (Бойківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богданівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Бойківський
Рада/громада Мічурінська сільська рада
Код КОАТУУ 1424883602
Облікова картка Богданівка 
Основні дані
Населення 580
Поштовий індекс 87181
Телефонний код +380 6279
Географічні дані
Географічні координати 47°29′07″ пн. ш. 38°02′47″ сх. д. / 47.48528° пн. ш. 38.04639° сх. д. / 47.48528; 38.04639Координати: 47°29′07″ пн. ш. 38°02′47″ сх. д. / 47.48528° пн. ш. 38.04639° сх. д. / 47.48528; 38.04639
Середня висота
над рівнем моря
123 м
Водойми балка Велика Кам'янка
Відстань до
обласного центру
75,2 км
Відстань до
районного центру
10,2 км
Найближча залізнична станція Каракуба
Відстань до
залізничної станції
27,4 км
Місцева влада
Адреса ради 87130, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Мічуріне, вул. Шевченка, 62а, тел. 2-92-42
Сільський голова Фтіц Віталій Григорович
Карта
Богданівка. Карта розташування: Україна
Богданівка
Богданівка
Богданівка. Карта розташування: Донецька область
Богданівка
Богданівка
Locator Dot2.gif
Розташування села Богданівка

Богдані́вка (Даутріх, Костянтинівський, Даудріх, Даудріхсфельд, Марксфельд) — село в Україні, в Бойківському районі Донецької області. Населення становить 580 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 10 км і проходить автошляхом Т 0508. Землі села межують із територією с. Сонцеве Старобешівського району Донецької області.

Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.

Історія[ред. | ред. код]

Лютеранське село, засноване під назвою Даутріх. Лютеранський прихід Розенфельд. Землі 600 десятин (1915; 6 подвір'їв). Цегельний завод К—з «Наш труд».

4 липня 2016-го українські сили відбили атаку групи з восьми терористів неподалік від Богданівки[1].

Населення[ред. | ред. код]

Рік Кількість мешканців
1915 44
1918 30
1924 84

[2]

За даними перепису 2001 року населення села становило 580 осіб, із них 74,14 % зазначили рідною мову українську, 25,52 % — російську, 0,17 % — білоруську та грецьку мови[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]