Богданівка (Доманівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богданівка
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Доманівський
Рада Богданівська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1775
Населення 1839
Площа 3,282 км²
Густота населення 560,33 осіб/км²
Поштовий індекс 56419
Телефонний код +380 5152
Географічні дані
Географічні координати 47°48′56″ пн. ш. 31°08′03″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
61 м
Водойми Буг
Місцева влада
Адреса ради 56419, Миколаївська обл., Доманівський р-н, с.Богданівка, вул. Костянтина Острозького, 46
Карта
Богданівка. Карта розташування: Україна
Богданівка
Богданівка
Богданівка. Карта розташування: Миколаївська область
Богданівка
Богданівка
Мапа

CMNS: Богданівка у Вікісховищі

Богдані́вка (Щедре[1], Гардове) село в Україні, у Доманівському районі Миколаївської області. Населення становить 1839 осіб. Орган місцевого самоврядування — Богданівська сільська рада.

Поблизу села розташований національний парк «Бузький Гард».

Історія[ред. | ред. код]

В 18 столітті на території села був колишній центр Бугогардівської паланки містечко Гард, залишки якого розташовані за 2 км на південний схід від села Богданівка та за 1 км на південь від міста Южноукраїнська[2].

У 1831 році за власницьким поселенням (з 198 душами обох статей), при безіменному ставі, Богданівкою або Щедрим був затверджений статус містечка[1].

Концтабір[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року в селі було створено табір знищення. Румунські окупаційні війська звозили в табір євреїв з Бессарабії, Буковини, Одеси, Східного Поділля і самої Румунії[3].

Наприкінці 1941 року в таборі було близько 54 тисяч осіб. У грудні 1941 року після спалаху епідемії тифу було вирішено знищити всіх ув'язнених. Румуни почали масове вбивство 21 грудня 1941 року. Операція зі знищення євреїв, приурочена до Дня народження Сталіна, була названа «подарунок Сталіну». В'язні були примушені рити голими руками ями в промерзлій землі і складати в них тіла тільки що розстріляних або спалених заживо в сараях товаришів.

Кількість жертв, страчених у Доманівському районі, перевищує 115 тисяч осіб, з них близько 55 тисяч — безпосередньо в Богданівці[4].

У 1996 році в селі було відкрито пам'ятник пам'яті жертв Голокосту.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2252 особи, з яких 1218 чоловіків та 1034 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1832 особи.[6]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 95,16 %
російська 2,50 %
молдовська 1,20 %
вірменська 0,92 %
білоруська 0,11 %
гагаузька 0,05 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Городскія поселенія въ Россійской имперіи. Томъ пятый. Часть II. — С.-Петербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1865. — С. 250.
  2. Богданівка, Доманівський район, Миколаївська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU). Процитовано 23 липня 2020. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 5 травня 2016. 
  4. ОДЕССА, ВРЕМЯ ОККУПАЦИИ 1941-1944гг. www.palariev.sitecity.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 лютого 2019. 
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Указ президента України 868—2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 6 квітня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]