Богдан Батрух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Батрух.
Богдан Батрух
Bohdan Andriyovych Batruch
Зображення
Богдан Батрух на прес-заході в Будинку зі зміями та каштанами, 26 жовтня 2017[1]
Богдан Батрух на прес-заході в Будинку зі зміями та каштанами, 26 жовтня 2017[1]
Ім'я при народженні Батрух Богдан Андрійович
Дата народження 9 серпня 1957(1957-08-09) (66 років)
Місце народження Білий Бір, Польща
Громадянство Канада / Польща[2][3][4]
Національність українець
Alma mater Театральна академія імені Алєксандера Зелверовіча у Варшаві (1984)
Професія кінорежисер
сценарист
продюсер
кінопрокатник
Кар'єра 1970-x–донині
Напрям кінобізнес
IMDb ID 2324719

Богда́н Ба́трух (пол. Bohdan Andriyovych Batruch нар. 9 серпня 1957, Білий Бір, Польща) — український кінопродюсер, кінодистриб'ютор, кіноексперт та меценат польського походження. Засновник кінотеатральної мережі «Кінопалац», студії дублювання кінострічок «Le Doyen Studio» та кінодистриб'юторської компанії «B&H Film Distribution». Зять покійного українсько-канадсько-швейцарського економіста Богдана Гаврилишина.[5][6] Походить зі стародавнього українського роду Батрухів, яких примусово переселили в Польщу у 1940-х роках в рамках операції Вісла.[7][8]

Живе у Києві, Варшаві та Женеві.[9]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 серпня 1957 року у польському місті Білий Бір.[10][11] Походить із стародавнього українського роду Батрухів з 400-річною історією, члени якого беруть свої витоки з села Кінське (нині Підкарпатське воєводство, Польща) і яких примусово переселили у 40-х роках ХХ століття в рамках операції Вісла з їх рідного краю на північ Польщі.[7][12] Батько був кравцем, мати — домогосподаркою. Батьки мали восьмеро дітей: чотирьох синів та чотирьох дочок. Богдан Батрух був сьомою дитиною.[9]

У 1979—1984 роках навчався та закінчив Театральну академію імені Алєксандера Зелверовіча у Варшаві за спеціальністю драматург, сценарист та театральний критик.[11] Дипломна робота Батруха — документальний фільм. Після закінчення університету в Польщі поїхав до Канади і там працював з Голлівудом, з MGM та іншими кінокомпаніями; його першим роботодавцем був канадець українського походження з Монреалю, Юрій Роговий.

Наприкінці 1980-х був виконавчим директором фонду Karl Popper Foundation — спільного проекту швейцарського уряду та американського мільярдера Джорджа Сороса. Серед його перших проектів була організація закордонних поїздок українських політиків з УРСР до Західної Європи. Також на початку 1990-х допомагав створити в Україні низку важливих демократичних інституцій та законів: 1991 році допомагав при створенні української Банкнотної фабрики, а у 1994 був співавтором закону «Про авторське право і суміжні права», ухваленого 1994 року, і який почав діяти 1995 року.

У 1995 році заснував кінодистриб'юторську компанію «B&H Film Distribution» у часи коли в Україні працювали лише чотири кінотеатри у Києві, Кропивницькому, Хмельницькому та Чернівцях.[13] Згодом відкрив перший кінотеатр від мережі «Кінопалац» у Києві.[14][15] Тоді ж в 1995 році було укладено контракт з компанією «Буена Віста Інтернешнл».[16]

У жовтні 2002 року[17] Батрух започаткував російськомовний журнал про кіно CINEMA (з жовтня 2006 по березень 2007 видавався українською[18]). Засновником журналу була кінокомпанія B&H Film Distribution, видавець — компанія CMT Publishing. Журнал закрили у квітні 2007 року через неприбутковість.[19]

У 2008 році відкрив студію дублювання «Le Doyen Studio», що стала першою в Україні студією, що отримала сертифікат «Студія Dolby Premier».[20][21][22]

У 2010-их дистриб'юторська компанія Богдана Батруха B&H була однією з перших що почала випускати повнометражні україномовні художні стрічки у широкий український прокат, зокрема першими українськими стрічками прокатника стали «Тіні незабутих предків» (2013) та «Поводир» (2013).[23] У 2015 році в інтерв'ю журналу «Країна» Батрух зізнався, що вподобання українців кіноглядачів не змінюється вже багато років і пересічний українець хоче аби фільм допоміг йому «відірватися від [буденного] життя — щоб відволіктися від нього.»[24]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Релігійні погляди[ред. | ред. код]

Ходить до української греко-католицької церкви у Києві, але вважає себе парафіянином Церкви Різдва Богородиці УГКЦ у Білому Борі (Польща), місті куди вивезли його родину та де пройшло його дитинство.[25] В одному з інтерв'ю зізнався що він зустрівся з Йосифом Сліпим за його життя й ця зустріч мала значний вплив на світогляд Батруха.[25]

Персональні вподобання[ред. | ред. код]

В інтерв'ю ЗМІ зізнавався, що вважає японську цивілізацію набагато вищою за своїм рівнем від європейської; зокрема він надзвичайно вражений тим, що на відміну від європейської цивілізації де все побудовано на індивідуумі, у японській цивілізації все побудовано на перетворенні людини у частину суспільства.

Батрух вважає себе анти-колекціонером й не любить колекціонувати нічого окрім книг. Серед зацікавлень Батруха — містика та речі, що мають містичне походження. Також захоплюється архітектурою, живописом і класичною музикою.[9] Любить всі кіно-жанри окрім горору, стверджує що «просто фізично не терп[ить] горору».[26]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Одружився у 1984 році у Варшаві з дочкою українсько-канадсько-швейцарського економіста Богдана Гаврилишина Тіною Батрух Гаврилишиною[27] (пол. Tina Batruch Hawrylyshyn)[28][6]. Має трьох братів та чотирьох сестер. Зокрема один з його молодших братів — священнослужитель отець-митрат Стефан Батрух, що проживає у Польщі,[29] а один з старших братів — Андрій Батрух, проживає та працює лікарем у Німеччині.[7]

Має двох дітей від свого шлюбу з Тіною Батрух Гаврилишиною: сина Матея (1989 р.н.), який працює неврологом та живе в Україні (у Львові) та на два роки старшу від Матея доньку (1987 р.н.) Анатолію, яка працює соціологом та живе в Австралії.[9]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Помічник-редактор[ред. | ред. код]

Виконавчий продюсер[ред. | ред. код]

Меценатська діяльність[ред. | ред. код]

Підтримка запровадження українського дубляжу (2006)[ред. | ред. код]

Позиція щодо запровадження у 2006 українського дубляжу в кінотеатрах України[ред. | ред. код]

Богдан Батрух був прихильником обов'язкового дублювання українською іншомовних фільмів для українського кінопрокату з самого його запровадження у 2006 році.[33][34][35] Він неодноразово спростовував неправдиві заяви противників українського дубляжу про нібито «меншу відвідуваність дубльованих українською фільмів» та робив все аби україномовні глядачі отримали змогу дивитися фільми рідною мовою.[36] Показово, що у інтерв'ю російськомовній версії журналу Forbes у жовтні 2013 року Батрух зізнався, що «колись мене особисто ображало те, що все кіно в Україні йде російською. Я вважав що так не має бути. Зараз [же] мене вже нічого не ображає.» Згодом Батрух зізнався, що для нього «Мова — це така річ, свята, як релігія […] Не можна не шанувати мову. Це жорстоко.»[26]

За словами пана Батруха, під час запровадження українського дубляжу в кінотеатрах України, Росія, за допомогою своїх агентів в Україні, чинила цьому шалений спротив.[37] Так, за твердженням пана Батруха, у 2008 році дискусія про необхідність обов'язкового озвучування українською іншомовних фільмів велася навіть не між самими українськими кінодистриб'юторами, а між тими, хто представляв американських мейджорів (тобто офіційними кінодистриб'юторами голлівудських студій в Україні) та одним із головних ідеологів путінського режиму — Владиславом Сурковим. Батрух стверджує, що Сурков за допомогою своїх агентів в Україні[38] не хотів допустити, аби українська мова звучала в українських кінотеатрах.[39] Під час круглого столу, організованому Телекритикою у березні 2015 року, пан Батрух зізнався, що:

Тоді, у 2008 році, за підтримки американських мейджорів ідею запровадження обов'язкового україномовного дубляжу вдалося відстояти, хоча на першому етапі вона й була комерційно невигідною для українських кінодистриб'юторів;[40] [...] але на відміну від кінотеатрального ринку, у 2015 році українське ТБ [все ще] є на паску у Суркова.[39]

Позиція щодо ринку домашнього відео в Україні[ред. | ред. код]

У червні 2009 року під час інтерв'ю щодо ринку відео-дистриб'юції в Україні з Віталієм Чернетським, професором Маямьского Університету, для публікації Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) «Політика кіно-виробництва та кіно-дистриб'юції в Україні: питання ідентичності, мови та крос-культурного впливу» пан Батрух зауважив, що 90 % легальних DVD/Blu-ray дисків, що продаються в Україні не мають опції перегляду стрічки з українським озвученням або ж субтитрами й мають на диску виключно російське озвучення.[41] У 2011 році в інтерв'ю журналу Країна, Батрух наголосив, що права на розповсюдження DVD в Україні досі залишаються у російських фірм, і тому «важко знайти в крамницях диски з фільмами українською».[42][43]

Фінансування відновлення пам'ятки київської архітектури «Будинку зі зміями та каштанами» (2017)[ред. | ред. код]

У 2017 році Батрух фінансово проспонсорував відновлення пам'ятки київської архітектури «Будинок зі зміями та каштанами».[44][45]

Фінансування будівництва церков[ред. | ред. код]

Фінансування будівництва Церкви Різдва Богородиці УГКЦ у Білому Борі (1997)[ред. | ред. код]

Докладніше: Церква Різдва Богородиці (Білий Бір)

Батрух був одним з меценатів будівництва Церкви Різдва Богородиці УГКЦ у його рідному місті Білий Бір (Польща).[25] Художником церкви став відомий польський художник українського походження Юрій Новосільський, а архітектором — Богдан Котарба. Робота над будівництвом церкви розпочалася у 1992 році й тривала до 1997 року.[46][47]

Фінансування будівництва Церкви Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ в селі Липівка (2020)[ред. | ред. код]

Докладніше: Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Липівка)

Батрух був одним з меценатів будівництва православної церкви ПЦУ в селі Липівка Макарівського району на Київщині.[25] Церква є зменшеною копією Константинопольського собору Айя-Софії.[48] Ще у 2006 році Батрух запросив Петра Бевза до роботи над авторським ескізом проекту Церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Липівка Київської області й роботи тривали більше десяти років аж до 2020 року.

Кінцевий варіант розпису церкви виконав відомий український художник Анатолій Криволап.[48] Розпис церкви Криволапом велася у тандемі з колегою Криволапа, монументалістом Ігорем Ступаченком ще з 2015 року.[49] У січні 2019 року Криволап повідомив в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр», що будівництво та розпис церкви завершитися у 2020 році, коли буде офіційне відкриття «Церкви Покрова Святої Богородиці.»[50] Перед монтуванням розпису безпосередньо в церкві частина розписів стала доступна з 5 червня по 14 липня 2019 року для світської аудиторії у київській галереї «Лавра» на виставці «Українська ідентифікація».[51][52][53][54][47]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Києві реставрують перлину архітектурних пам'яток міста «Будинок зі зміями та каштанами» — Міністерство Культури України, 26 жовтня 2017
  2. ↑ Вечір з Миколою Княжицьким - випуск від 12 квітня 2012
  3. ↑ «Вечір з Миколою Княжицьким» - про руйнування столиці, Турчинова та український дубляж, - «МедіаБізнес» (12 квітня 2012 року)
  4. ↑ «Вечір з Миколою Княжицьким» від 12 квітня 2012 року на сайті Youtube. 12 квітня 2012
  5. ↑ Третій дубль // Контракти. — 2008. — № 30 (липень).
  6. ↑ а б Гаврилишин Б. Залишаючись українцем. Спогади — К. : університетське видавництво Пульсари. 2011. — С. 257. — ISBN 978-966-2171-98-3.
  7. ↑ а б в У Львові представили книгу про 400-літній український рід Батрухів [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.] — ZIK, 15 жовтня, 2014
  8. ↑ «ЗА ЧАЙ.COM»: кінопродюсер, кінодистриб'ютор та кіноексперт Богдан Батрух в ефірі «5 каналу» о 23:10 — 5 канал, телепрограма «За Чай.com»? 10 травня 2017
  9. ↑ а б в г «Радянської культури вже нема. Російська не сприймається. А нова ледь-ледь насаджується» — Gazeta.ua, 11 квітня 2017
  10. ↑ «Богдан Батрух. Продавець кіна» — Business Class Magazine, № 6(14) Липень 2009
  11. ↑ а б Богдан Батрух [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Сценарна Майстерня
  12. ↑ Презентація книги Андрія Батруха «Нарис історії роду Батрух» [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] — Youtube, 12 листопада 2014
  13. ↑ Богдан Батрух: «Українці можуть бачити відсотків 95 з того, що виходить в прокат у світі» — НСКУ, 09 січня 2016
  14. ↑ Богдан Батрух [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Сценарна Майстерня
  15. ↑ Пітер Пен українського кінопрокату. Богдан Батрух про супергероїв і правила гри на кіноринку — Радіо «Новое время», 24 березня 2018
  16. ↑ Л. Брюховецька, С. Тримбач. Дещо із секретів прокату — Кіно-театр, № 2 (2015)
  17. ↑ Архів вебсайту журналу CINEMA (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 26 вересня 2008.
  18. ↑ Журнал CINEMA не виходитиме, до кращих часів? — Kinokolo, 26.03.2007
  19. ↑ Богдан Батрух припинив випуск журналу CINEMA [Архівовано 2016-03-02 у Wayback Machine.] — Телекритика, 26.03.2007
  20. ↑ Податкова намагається знищити україномовний кінодубляж? [Архівовано 11 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Радіо «Свобода», 06.04.2012.
  21. ↑ Богдан Батрух: Захоплення студії дубляжу виглядало як військовий штурм — Кіно-коло, 06 квітня 2012
  22. ↑ Богдан БАТРУХ: «Успіх українського дубляжу когось дуже турбує. І цей хтось — точно не глядач…» — Високий Замок, 10 квітня 2012
  23. ↑ Про окупність українських фільмів  — Коментарі:, 13 листопада 2014
  24. ↑ Одного й того ж хлопця знімали 12 років. Ефект приголомшливий — Журнал Країна, № 6 (258) від 22 лютого 2015
  25. ↑ а б в г Богдан Батрух: «Люди думають: якщо я будую церкву в селі, то спокутую якісь тяжкі гріхи» [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Інформаційний ресурс УГКЦ, 11 квітня 2014
  26. ↑ а б Після другого Майдану ми граємо за правилами європейської цивілізації — Богдан Батру — Gazeta.ua, 17 травня 2017
  27. ↑ повне ім'я — Крістіна Марі Батрух Гаврилишина
  28. ↑ Christine Marie Hawrylyshyn-Batruch
  29. ↑ У Жовкві зібрались Батрухи, представники роду з 400-літньою історією [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.] ZIK, 16 жовтня 2014
  30. ↑ Captive Hearts — New York Times — Moves (англ.)
  31. ↑ Netflix Sets Premiere of ‘Winter on Fire’ Ukraine Citizen Uprising Documentary [Архівовано 24 січня 2016 у Wayback Machine.] — Variety, 6 серпня 2015 (англ.)
  32. ↑ Content Media Boards Sundance Doc ‘Cries From Syria’ [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Deadline, 20 січня 2017 (англ.)
  33. ↑ Українська мова в кіно потребує нової форми «актрактивності» — Богдан Батрух про дублювання фільмів — Радіо Свобода, 27 лютого 2008
  34. ↑ Богдан Батрух: «Якщо не українізувати кінопрокат сьогодні, це не вдасться зробити ніколи» — Детектор медіа, 3 лютого 2006
  35. ↑ Позиція влади в питанні мови кінематографу абсолютно правильна, — Богдан Батрух — Zaxid.net, 27 лютого 2008
  36. ↑ Кінопрокатник: заяви про меншу відвідуваність дубльованих українською фільмів неправдиві — Радіо Свобода, 06 квітня 2010
  37. ↑ Увага! На екрані українська мова! — Журнал «кіно-театр», № 1 за 2007 рік
  38. ↑ Російський МЗС критикує україномовне дублювання фільмів в Україні [Архівовано 2016-02-04 у Wayback Machine.] — Телекритика, (09.01.2008)
  39. ↑ а б Mediasapiens [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Круглий стіл організуваний «Телекритикою» у київському Будинку кіно (4 березня 2015)
  40. ↑ Дубляжна війна: вид знизу. Донецькі кінотеатри порожні вже третій тиждень - Дзеркало тижня, 15 лютого 2008
  41. ↑ Scholar Research Brief. The Politics Of Film Production And Film Distribution In Ukraine: Questions Of Identity, Language, And Cross-Cultural Influence — IREX, September 2009 (англ.)
  42. ↑ «Після приходу нової влади український кінематограф змінився на краще» — Журнал Країна, № 33 (86) від 2 вересня 2011
  43. ↑ «Українці не готові дивитися історичні стрічки» — Gazeta.ua, 31 серпня 2011
  44. ↑ Шанс для «будинку зі зміями». Як планують відродити знамениту пам'ятку архітектури в Києві [Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine.] — День, 31 жовтня 2017
  45. ↑ Київський будинок зі зміями та каштанами реставрує інвестор [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.] — Укрінформ, 27 жовтня 2017
  46. ↑ Найдорожчий художник України розписав церкву [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Gazeta.ua, 19 червня 2019
  47. ↑ а б Сакральний живопис в Україні ХХІ століття: розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці в селі Липівка Анатолієм Криволапом та Ігорем Ступаченком. 2014—2019 роки // Мистецтвознавство України. #12 (2019)
  48. ↑ а б Найдорожчий український художник Анатолій Криволап розписує храм на Київщині // ArtsLooker, 2015.12.09
  49. ↑ Енергії природи, як головний герой живопису. Побачила світ друга книжка з серії монографічних досліджень Accent. Назва коротка і безсумнівна: «Криволап» [Архівовано 29 травня 2018 у Wayback Machine.] — День, 23 травня 2018
  50. ↑ Художник Анатолій КРИВОЛАП: «Раджу відвідувати виставки і наповнювати життя мистецтвом» // Урядовий кур'єр, 18 січня 2019
  51. ↑ Анатолій Криволап розписав сільський храм. Gazeta.ua, 21 червня 2019
  52. ↑ «Українська ідентифікація»: у Києві відкривається унікальна виставка церковних розписів. 24tv.ua, 5 червня 2019
  53. ↑ Анатолій Криволап: «Кожен художник народжується з власним кольором». ukr.lb.ua, 9 червня 2019
  54. ↑ Із янголом на плечі. dt.ua, 14 червня 2019

Посилання[ред. | ред. код]

Власність Богдана Батруха
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богдан_Батрух&oldid=38157623