Богогласник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Богогла́сник — збірка українських релігійних пісень - духовних кантів і псалмів, поширена наприкінці XVIII — на початку XIX століття в південно-західній Україні і вперше надрукована греко-католицькими редакторами в Почаївській лаврі 1790 року. Передруковувався у 1805 й 1825 роках, зі змінами у Львові - у 1850 й 1886 роках. Богогласник складався з трьох частин і містив 248 віршів з нотами, присвячених звеличенню Ісуса Христа, Богородиці, святих та ін.

Коляди, які увійшли у Богогласник[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]