Богомазов Олександр Костянтинович
| Богомазов Олександр Костянтинович | |
|---|---|
|
| |
| Народився |
26 березня 1880[1][2] Ямпіль, Україна |
| Помер |
3 червня 1930[1][3][…] (50 років) Київ, Українська СРР, СРСР ·туберкульоз |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |
|
| Діяльність | художник, рисувальник |
| Галузь | живопис |
| Alma mater | Київське художнє училище |
| Знання мов | російська[1] |
| Напрямок | кубізм |
| У шлюбі з | Монастирська Ванда Вітольдівна |
Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (14 березня (26 березня) 1880, с. Янків Ріг, Харківська губернія, Російська імперія (нині с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область) — 3 червня 1930, Київ, Українська РСР, СРСР) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.
Був чільним представником українського й світового авангарду.
Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).
Практично одразу після смерті його ім'я та творчий доробок викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї бухгалтера. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге — із зальотним офіцером.
Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився в 1902 записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві.
Жив і працював у Києві.
1913 року одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).
У 1914 написав трактат «Живопис та Елементи», у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. Також разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».
1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.
1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів — Петро Сабадиш.
Помер 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 10, місце 6), встановлено гранітний пам"ятник.
Творчість[ред. | ред. код]
Був одним із чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.
1918 року брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.
Автор теорії «якісних ритмів».
Твори[ред. | ред. код]
- «Базар» (1914)
- «Львівська вулиця в Києві» (1914)
- «Тюрма» (1914)
- «Пляшки» (1915)
- «Паровоз» (1916)
- «Спогади про Кавказ» (1916)
- «Пилярі» (1927)
- «Київський пейзаж» (1928)
- «Праця малярів» (1929)
Теоретичні праці[ред. | ред. код]
«Живопис та елементи» (1914).
Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 1913–1914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:
- Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
- Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.
«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Довгий час місцем народження художника вважалось смт. Ямпіль. На початку 2020 року сумські ентузіасти Олександр Десятниченко та Костянтин Аленінський знайшли метрику художника, де було вказано, що він народився у с. Янків Ріг (зараз с. Іванівка Охтирського району на Сумщині).
В Боярці існує вулиця Олександра Богомазова[5].
В 2019 році одну з вулиць в Солом'янському районі міста Києва (мікрорайон Жуляни) названо ім'ям Олександра Богомазова.
Фільми про О.Богомазова[ред. | ред. код]
- «Знак божої іскри». Реж. Ігор Недужко. Національна кінематека України. Київнаукфільм. 2001
- В.Соколовський. Д.Горбачов. Український кубофутуризм і О. Богомазов. Серія «Мистецтво світу — внесок України». «Автор — Студія». 2005
Галерея[ред. | ред. код]
«Космос», 1910-ті. Колекція І.Диченка
Пилярі. 1927
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 1998. — ISBN 978-1-884446-05-4
- ↑ Aleksandr Konstantinovich Bogomazov
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Рішення міської ради.
Посилання[ред. | ред. код]
- Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 36 Про «українського Пікасса» Олександра Богомазова
- * Дмитро Горбачов. Творчість Олександра Богомазова // Авторська екскурсія «Малевич й Україна». (укр.)
- Н. Г. Ковпаненко. БОГОМАЗОВ Олександр Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 315. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Дмитро Горбачов. Богомазов — один із найбільших футуристів Європи // Zbruch, 07.04.2016
- Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник[недоступне посилання з червня 2019]
- Олександр Богомазов. Каталог творів. Київ, Гарант, 1991.
- «Український Пікассо» Олександр Богомазов (відео)
|
- Народились 26 березня
- Народились 1880
- Уродженці Ямполя (Сумська область)
- Померли 3 червня
- Померли 1930
- Померли в Києві
- Поховані на Лук'янівському кладовищі
- Випускники Київського художнього училища
- Українські графіки
- Українські художники
- Українські педагоги
- Український авангард
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Радянські педагоги
- Педагоги XX століття
- Педагоги Києва
- Члени Асоціації революційного мистецтва України

