Богомол звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богомол звичайний
Самиця богомола звичайного
Самиця богомола звичайного
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Dictyoptera
Ряд: Богомоли (Mantodea)
Родина: Богомолові (Mantidae)
Рід: Mantis
Вид: Богомол звичайний
Linnaeus, 1758
Біноміальна назва
Mantis religiosa
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Mantis religiosa
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mantis religiosa
EOL logo.svg EOL: 487055
ITIS logo.svg ITIS: 666619
IUCN logo.svg МСОП: 44793247
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7507
Fossilworks: 306570

Богомол звичайний (Mantis religiosa) — вид богомолів з родини богомолові. Поширений у Європі, Азії, Північній Америці. Найбільш північний вид з богомолів, може жити в помірному кліматі.

Опис[ред. | ред. код]

Великий богомол розміром 50-75 мм. У основи переднього тазика — чорна овальна пляма, іноді з білим вічком всередині. Від зеленого до брунатного та сіруватого кольору. Крила гарно розвинені, задні крила жовтуваті, прозорі.

Самиця богомола коричневого кольору

Статевий диморфізм[ред. | ред. код]

Самець дрібніший та тендітніший, непогано літає. Антени самця довгі.

Стать у богомола звичайного визначається наявністю у самця набору хромосом X1X2Y+24 аутосоми.[1]

Самиця відкладає яйця, формуючи оотеку

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Звичайні богомоли паруються наприкінці літа — початку осені. Самець знаходить самицю та запліднює її. У вересні-жовтні самиця знаходить приховане місце, куди відкладає пінисту масу з яйцями (близько 100) — оотеку, після чого гине. Оотека захищає яйця від замерзання взимку при температурах до −20 °C.

У травні з яєць виходять личинки, які одразу починають хижацький спосіб життя.

Поведінка[ред. | ред. код]

Личинки та дорослі особини полюють у засідці, сидячі у високій траві або кущах. Маскувальне забарвлення допомагає богомолам залишатися непомітними для хижаків та здобичі. Полюють на дрібних і середнього розміру комах, тих, з якими можуть впоратися. Поїдають саранових, коників, мух, метеликів. Можливий канібалізм.

У разі, якщо богомола викрито хижаком, він демонструє агресивну поведінку, намагаючись відлякати ворога. Тварина фіксує очі на противнику, починає рухати щелепами, піднімає вертикально передньогруди. Передні кінцівки розгортаються в боки, щоб противник міг бачити темні плями в основі передніх тазиків, черевце піднімається та роздувається, крила також піднімаються. Богомол виглядає більшим, а до того ж починає створювати шиплячі звуки тертям крил по черевцю.[2]

Ареал[ред. | ред. код]

Богомол звичайний поширений на півдні Європи від Португалії до Туреччини та України. Також зустрічається на багатьох островах Середземного моря (Балеарські, Корсика, Сардинія, Сицилія, Мальта, острови Егейського моря, Кіпр), у Єгипті та Судані, на Близькому Сході від Ізраїля до Ірану, на Аравійському півострові. Численний вид на всьому півдні Росії аж до Далекого Сходу. Також, ймовірно, інтродукований до Нової Гвинеї. Завезений на схід США в 1890-х роках, звідки заселив всю північну частину країни. У Канаді богомола декілька разів випускали в 1930-х та 1940-х роках по всьому півдню країни з метою біологічної боротьби з сільськогосподарськими шкідниками, й хоча далеко не всі популяції прижилися, цей вид є досить звичайним на півдні.[3] На початку XXI сторіччя знайдений у Коста-Риці. Також є суперечливі свідоцтва щодо знахідок богомола звичайного в Болівії, Ямайці та Австралії.[4]

У Європі північна межа розселення виду була описана за лінією 50-ї паралелі північної широти: Франція, Бельгія, південна Німеччина, Тіроль, Австрія, Чехія, Словаччина, південна Польща, лісостеп України, південь Росії. Утім, наприкінці XX сторіччя ареал став потроху розширюватися на північ. Станом на 2012 рік богомол звичайний став численним на півночі Німеччини, з'явився в Білорусі, Латвії.[5]

Богомол звичайний і людина[ред. | ред. код]

Богомол звичайний на марці Молдови

Найбільший та найпоширеніший богомол Європи, тому більшість європейців стикалися саме з цим видом.

Зображений на марках Молдови.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. A. L. del Cerro, N. Cunado & J. L. Santos (January 1998). Synaptonemal complex analysis of the X1X2Y trivalent in Mantis religiosa L. males: inferences on the origin and maintenance of the sex-determining mechanism. Chromosome research : an international journal on the molecular, supramolecular and evolutionary aspects of chromosome biology 6 (1): 5–11. PMID 9580125. 
  2. Hill, Stephanie A. (2007). Sound Generation in Mantis religiosa (Mantodea: Mantidae): Stridulatory Structures and Acoustic Signal. Journal of Orthoptera Research (Orthopterists' Society) 16 (1): 35–49. JSTOR 20066563. 
  3. Maxwell, Michael R.; Eitan, Ofer (1998). Range Expansion of an Introduced Mantid Iris oratoria and Niche Overlap with a Native Mantid Stagmomantis limbata (Mantodea: Mantidae). Annals of the Entomological Society of America 91 (4): 422–429. ISSN 1938-2901. doi:10.1093/aesa/91.4.422. 
  4. Pupiņš M., Kalniņš M., Pupiņa A., Jaundaldere I. (2012). First records of European Mantid Mantis religiosa (Linnaeus, 1758) (Insecta: Dictyoptera, Mantidae) in Latvia. Acta Biol. Univ. Daugavp. 12 (2): 175 –184. ISSN 1407-8953. 
  5. Linn, Catherine Anne; Griebeler, Eva Maria (2014). Reconstruction of two colonisation pathways of Mantis religiosa (Mantodea) in Germany using four mitochondrial markers. Genetica 143 (1): 11–20. ISSN 0016-6707. doi:10.1007/s10709-014-9806-1. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544. (рос.)