Боднарівка (Гусятинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Боднарівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Рада/громада Суходільська сільська рада
Код КОАТУУ 6121687602
Облікова картка Боднарівка 
Основні дані
Засноване 1532
Населення 111[1]
Територія 0.900 км²
Густота населення 123.33 осіб/км²
Поштовий індекс 48205
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°01′53″ пн. ш. 26°11′30″ сх. д. / 49.03139° пн. ш. 26.19167° сх. д. / 49.03139; 26.19167Координати: 49°01′53″ пн. ш. 26°11′30″ сх. д. / 49.03139° пн. ш. 26.19167° сх. д. / 49.03139; 26.19167
Водойми р. Збруч
Найближча залізнична станція Гусятин
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, с. Суходіл, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48205
Карта
Боднарівка. Карта розташування: Україна
Боднарівка
Боднарівка
Боднарівка. Карта розташування: Тернопільська область
Боднарівка
Боднарівка

Боднарі́вка — село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області.

Територія — 1,17 км².

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на південному сході району на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), за 7 км від районного центру і найближчої залізничної станції Гусятин. Неподалік проліг автошлях Гусятин–Борщів, від якого на східній околиці села Суходіл відгалужена дорога з твердим покриттям довжиною 3 км у південно-східному напрямку до Боднарівки. Географічні координати: 49°02′ північної широти ш. 26°12′ східної довготи.

Адмінустрій[ред. | ред. код]

Після 1-го поділу Речі Посполитої у 1772 єдине до того подільське с. Боднарівка поділене по р. Збруч; менша частина села (понад 10 % його території на правобережжі Збруча) передана до Австрії, а більша частина (лівобережна) залишилась у Польщі. Такий поділ зберігся донині з тією різницею, що тепер дві Боднарівки — села Тернопільської та Хмельницької областей.

Від 1772 р. село (галицька частина) належало до Заліщицького циркулу, з 1816 р. — Чортківського, протягом 1863—1914 рр. — до Гусятинського повіту.

Протягом 1921—1939 рр. село — Копичинецького повіту Тарнопільського воєводства.

Від січня 1940 до травня 1963 село — Гусятинського району. Протягом 1940—1958 — хутір Суходільської сільської ради. 1958 р. два сусідніх хутори Боднарівка і Троянівка об'єднані в село. Від травня 1963 до січня 1965 село — Чортківського району. Від січня 1965 до вересня 2015 — Гусятинського району.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Гусятинської селищної громади.

Троянівка[ред. | ред. код]

Хутір, який від від 1958 належить до Боднарівки, нині його вулиця за 1 км на захід від села. Біля поселення (0,2 км на південний схід) протікає р. Збруч. Назва походить, імовірно, від прізвища Троян. Від 26 жовтня до початку листопада 1921 в Троянівському лісі між селами Троянівка і Суходіл зосереджувалася перед ІІ-м Зимовим походом Подільська група Армії УНР. Від січня 1940 до травня 1958 — хутір Суходільської сільської ради. У 1941 органи НКВС заарештували і знищили в Чортківській та Уманській тюрмах Володимира Гуменного, Антіна Кукурудзу й Павла Патусяка. У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло четверо місцевих жителів: Михайло Бевх (1910—1945), Григорій Джала (1921—1945), Михайло Костирський (1904—1944), Павло Осідак (1925—1944); пропали безвісти: Іван Марчак (1920—1945), Степан Черніховський (1915—1944). В ОУН і УПА перебували: Дмитро Волошин (нар. 1925), Володимир Гуменний (1924—1945), Михайло Гуцеляк (1904—1945), Микола Джала (1910 — р. см. невід.). У березні 1949 у Троянівці було 59 дворів, проживали 204 особи; лютому 1952 — 44 двори, 176 осіб. Місцева влада планувала перетворити хутір у село, однак у 1958 відбулося об'єднання двох сусідніх хуторів у село Боднарівка.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка — 1532 рік. Назва походить, імовірно, від слова «бондар»; цим ремеслом, очевидно, займалося місцеве населення; за іншою версією — від прізвища Боднар.

Із листопада 1918 в Боднарівці — влада ЗУНР. 17 липня 1919 в селі переправився через р. Збруч на територію УНР 1-й корпус УГА. 15–18 вересня 1920 у Боднарівці відбулися бої 3-ї Залізної дивізії Армії УНР під орудою генерала Олександра Удовиченка з більшовицьким військом. Восени 1920 у селі встановлено польську владу.

На початку листопада (за іншими даними — у ніч з 25 на 26 жовтня[3]) 1921 Подільська група Армії УНР під керівництвом полковника Михайла Палія під час 2-го Зимового походу через міст у Бондарівці перейшла р. Збруч і вступила на територію Наддніпрянської України, захопивши в полон 46 прикордонників.

Після 17 вересня 1939 в Боднарівці встановлена радянська влада. Із 6 липня 1941 до 23 березня 1944 — під нацистською окупацією.

У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло шестеро місцевих жителів: Павло Боцян (1924—1944), Іван Гладкий (1912—1944), Омелян Івасюк (1910—1941), Володимир Лучка (1924—1944), Петро Романюк (1909—1945), Олександр Стус (1903—1945); пропали безвісти Євстахій Івасюк (1914—1943), Іван Романюк (1912—1945), Іван Стучан (1908—1941).

В ОУН перебували Степан Бабій, Бронислава Пачинська, Євген Наконечний та інis. Репресій зазнали 13 осіб[4].

Релігія[ред. | ред. код]

Є мурована капличка, «фігура» Матері Божої з Ісусиком, встановлена на честь скасування панщини (біля садиби Євгенії Бурби).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У 1961 завершено будівництво на р. Збруч Боднарівської гідроелектростанції.

Працює фельдшерський пункт (х. Троянівка).

Природа[ред. | ред. код]

На північно-західній околиці Боднарівки — невеликий ліс (схил долини р. Збруча). За 1 км вище по течії Збруча є Боднарівське водосховище.

Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».

Населення[ред. | ред. код]

У березні 1949 р. на хуторі було 45 дворів; в лютому 1952 р. — 36 дворів; у 2014 — 59.

Чисельність населення, осіб
1900 1910 1921 1931 1949 1952 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015
133[5] 105[5] 117[5] 111[1]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Стефанія Бубнюк (1901, Троянівка — 1996) — українська журналістка, редактор, громадська діячка в Канаді;[2]
  • Володимир Гладкий (Західний; 1908, Троянівка — 1977) — український публіцист, редактор, видавець, літературний критик, перекладач, громадський діяч.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Паспорт Гусмятинської селищної громади
  2. а б в Уніят В., Щавінський В. Троянівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 37—38. — ISBN 978-966-457-228-3.
  3. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  4. Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : 2008–2018.
  5. а б в Щавінський В. Боднарівка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 37. — ISBN 978-966-457-228-3.

Джерела[ред. | ред. код]