Бодянський Павло Ількович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бодянський Павло Ількович
Народився 1809
Прилуки, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 1867
Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Діяльність журналіст

Бодянський Павло Ількович (нар. 180910 червня (29 травня) 1867 р.) — український історик, етнограф, журналіст, педагог.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Павло Ількович Бодянський народився у родині священика Переяславського повіту Полтавської губернії. Його батько був культурною й освіченою людиною, з ним 1845 року в Прилуках познайомився Т. Г. Шевченко (про це — в його повісті «Музикант»). З «отцем Ілією» Тарас Григорович їздив за Удай у Густинський монастир. З цього джерела Шевченко міг знати про Павла Ільковича, і ймовірно допустити, що, перебуваючи того року в Полтаві, він міг познайомитись і з П. І. Бодянським.

У 1829 році Павло Ількович закінчив Полтавську духовну семінаріюПереяславі) і розпочав працювати вчителем математики у Кременчуцькому повітовому училищі. 1838 року він переїжджає до Полтави і тут протягом майже чверті століття працює викладачем губернської гімназії, дівочого інституту, інспектором Кадетського корпусу. З 1841 року Бодянський редагував місцеву губернську газету «Полтавські губернські відомості», був членом-секретарем Полтавського статистичного комітету. Всю громадську роботу він виконував з патріотичного обов'язку. Крім того, Бодянський був дійсним членом Російського географічного товариства, членом-кореспондентом Московського сільськогосподарського товариства, членом-співробітником Полтавського агрономічного товариства тощо.

Творча праця[ред. | ред. код]

Павла Бодянського можна вважати першим колекціонером історичних і побутових пам’яток минулого Полтавщини. У 1856 році з ним познайомився відомий письменник Григорій Данилевський і був вражений зібранням речових пам’яток у домашньому музеї Бодянського. У статті «Полтавська старовина» він писав про це так: «В руках П. Бодянського зберігається тепер рідкісна і чи не єдина збірка унікальних щодо полтавської старовини речей, зібраних ним з дбайливістю вченого і смаком освіченого любителя».

Найбільшими працями Бодянського є дві книги: «Достопримечательности Полтави» (1849; друкувалася також в «Полтавских губернских ведомостях» («Полтавські губернські відомості») і «Памятная книжка Полтавской губернии за 1865 год». Остання — видання щодо Полтавщини енциклопедичне (в ній понад 1200 сторінок). Маючи широкі відомості з різних ділянок краєзнавства, П. Бодянський систематизував їх у «Памятной книжке», якою завершив свої багаторічні зусилля по вивченню рідного краю. У ній міститься широкий історико-економічний нарис про Полтавщину, статистичні таблиці за 18621864 роки, алфавітний список населених пунктів, довідкові відомості про ярмарки, пошти, нарешті, список службових осіб всієї губернії. Випускаючи її в світ, Бодянський мріяв, що вона «викличе нових діячів на працю ґрунтовнішу». Пізніше в дослідженнях М. Г. Кулябки-Корецького, Л. В. Падалки ця мрія одного з перших краєзнавців Полтавщини здійснилась.

Крім того, багато статей дослідника було розкидано по численних газетах і журналах 30 — 60 років XIX століття.

В одній із посмертних статей про Бодянського говорилось: «Якби можна було зібрати всі надруковані ним впродовж багатьох років статті, то з них міг би скластися пам’ятник, кращий за всі обеліски і мавзолеї».

Помер Павло Ілліч Бодянський у Полтаві, могила його знаходилась на старому цвинтарі, ліквідованому за більшовицького режиму.

Посилання[ред. | ред. код]