Божидар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Божидар
Bozhidar Gordeev.jpg
При народженні Богдан Петрович Гордеев
Народження 21 червня 1894(1894-06-21)
  Харків, Харківська губ., Російська імперія
Смерть 7 вересня 1914(1914-09-07) (20 років)
  Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів російська
Рід діяльності поет

CMNS: Божидар на Вікісховищі
Божидар

Божида́р (справжнє ім'я — Богдан Петрович Гордєєв) (3 липня 1894, Харків — 20 вересня 1914, село Бабки Харківської губернії) — російський поет-футурист і теоретик віршування українського походження.

Свої твори писав російською мовою.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї професора Ветеринарного інституту, громадського діяча, видавця журналу «Ветеринарний вісник», який походив з козаків міста Умані (бабуся Петра Гордєєва була зі знатного татарського роду Бакаєвих). Мати Божидара (в дівоцтві Чирикова) викладала російську мову та літературу, співпрацювала з Христиною Алчевською у підготовці тритомного видання «Что читать народу».

1913 року закінчив з золотою медаллю Третю харківську гімназію. Був здібним до мов (зокрема, вивчав санскрит), грав на фортеп'яні, займався в художній студії Агафонова «Блакитна лілея», захоплювався старовинною німецькою гравюрою (особливо творчістю Дюрера). Різкий душевний протест викликала в нього мертвотна рутина державних інституцій, розміреність побуту, впорядкованість, «загальний утилітаризм». Він гостро переживав смерть Льва Толстого, прагнув розірвати з цивілізацією, як це робили Генрі Дейвід Торо, Артюр Рембо, Поль Гоген. Ці настрої знайшли відображення в його романі «Егоїст», але він, як і інші юнацькі твори Божидара, написані під впливом Едгара По та Ф. Ніцше. Ще один автор, який мав великий вплив на молодого поета,— це Е. Т. А. Гофман. По закінченні гімназії вступив до історико-філологічного факультету Харківського університету, де мав намір вивчати порівняльне мовознавство та санскритологію, але раптово забрав документи, розірвав відносини з родиною й потай помандрував до Смоленська, де жив з приватного викладання.

В березні 1914 приїхав до Москви, познайомився з Сергієм Бобровим і увійшов до складу очолюваного ним футуристичного угруповання «Центрифуга». В квітні повернувся до Харкова, організував літературно-видавничу групу «Лірень» (разом з Григорієм Пєтніковим та Миколою Асєєвим, на ранню лірику якого зробив певний вплив). За життя видав єдину збірку віршів «Бубон» (1914) за власним правописом, шрифтовим оформленням та пунктуацією (рукописні тексти були літографовані). Повніше видання його поезій під тією ж назвою підготували С. Бобров та М. Асєєв (1916); того ж року вийшло й його віршознавче дослідження «Распевочное единство» (одна з перших праць із вивчення найскладніших ділянок російської ритміки).

Поетична творчість Божидара була підпорядкована меті відновити давньослов'янський звук в поетичному мелосі, зробити архаїчне звучання засобом новаторства. У своїй віршознавчій праці він доводить, що цілісністю будь-якого поетичного твору керує не заданий «ззовні» метр, а прихований, «внутрішній» єдиний першоритм, який він назвав «розспівом».

Наклав на себе руки у стані депресії ніччю в лісі біля села Бабки під Харковом.[1] Серед версій причин самогубства - нерозділене кохання до художниці–авангардистки Марії Синякової.[2]

« Від Божидара, який і далі є супутником двох чи трьох людей до Земної Кулі, залишилася рідкісно прегарна мова про «єдине пізнавальне знаряддя» та «собор позачуттєвих видобутків». Він розбився, летячи, об стіни прозорої долі. <…> Ми осягаємо Божидара через відбите коливання в серцях тих, хто знав його… »

— Велимир Хлєбников, Ляля на тигрі

Бібліографія[ред.ред. код]

  • «Бубен» (рос. Бубон) (1914)
  • «Співуча єдність» (рос. Распевочное единство) (1914).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Божидар // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. «Сині окови» - УМ, 08.12.2010