Божко Федір
| Федір Божко | |
|---|---|
| Народження |
7 червня 1893 село Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії |
| Смерть |
12 грудня 1921 (28 років) Харків |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання |
 Корнет Підполковник |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди |
 |
Федір Божко (* 7 червня 1893, Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії — † 12 грудня 1921, Харків) — ад'ютант оперативного відділу 2-ї Запорозької дивізії, заступник командира і тимчасовий виконувач обов'язків командира Окремого кінного партизанського дивізіону ім. П. Болбочана, заступник командира полку Чорних запорожців. У січні-березні 1919 року, коли командир полку Петро Дяченко був хворим на тиф, тимчасово виконував обов'язки командира полку. Під час Першої світової війни служив у 2-му Дагестанському полку Кавказької туземної кінної дивізії («Дикої»). Георгіївський кавалер (солдатський Георгіївський хрест 4-го ступеня).
31 серпня 1919 р. у Києві разом з групою козаків виконав наказ Володимира Сальського і зірвав російський прапор з будинку Думи, що спровокувало стрілянину.
Військові звання — корнет російської армії, підполковник Армії УНР.
1920 р. за завданням генерала Омеляновича-Павленка був відправлений на радянську територію з розвідницькою місією під прізвищем Дєментьєв. Був заарештований, утік, але згодом сам з'явився до більшовиків з удаваним каяттям за колишню діяльність, але насправді з метою залишитися на радянській території на легальному стані, щоб знайти і викрити більшовицьких інформаторів у патріотичному середовищі. Заарештований за підозрою в нелояльності, вбитий під час спроби втечи в ніч з 12 на 13 грудня 1921 року[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Коваленко Сергій. Божко Федір/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. - Київ: Видавництво «Стікс», 2015. - 368 с.
- О. Л. Опрышко. Кавказская конная дивизия. 1914–1917 годы. Возвращение из забвения[недоступне посилання з червня 2019]
- Тинченко Я. Учитель чорношличників [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |