Божій Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Михайлович Божій
Божій Михайло Михайлович.jpg
Дата народження 20 вересня 1911(1911-09-20)
Місце народження Миколаїв, Flag of Russia.svg Російська імперія
Дата смерті 1 січня 1990(1990-01-01) (78 років)
Місце смерті Одеса, СРСР СРСР
Місце поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Жанр станковий живопис, портрет
Навчання Миколаївський художній технікум
Твори «Думи мої, думи»
«Медсестра»
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Народний художник СРСР Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1974
Звання Народний художник СРСР Заслужений артист УРСР

Миха́йло Миха́йлович Божі́й (20 вересня 1911, Миколаїв — 1 січня 1990, Одеса) — український живописець, народний художник СРСР1963), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1962).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Миколаєві в сім'ї робітників. В дитинстві не мав ні олівця, ні фарб, тому захоплювався виліпленням різноманітних фігур. З раннього дитинства Михайло полюбив українські народні пісні, що так гарно співали у його домі, знайомий був з віршами Тараса Шевченка. Самотужки опановував теорію мистецтв з книг, що брав у бібліотеці. Малював в дитинстві вугликом і ліпив коників з глини, розмальовував картинки з журналів. Вчився малювати з натури різні натюрморти. 1933 закінчив Миколаївський художній технікум. його надихають картини Верещагіна, Маковського, Судковського, Ладиженського.

У 1935 році Михайло Божій брав участь в художньому оздобленні Будинку Спеціалістів у м. Миколаєві. В 1936 році він на запрошення Одеської кінофабрики вступає до групи художників-мультиплікаторів і переїздить до Одеси. З 1938 експонує свої твори на художніх виставках. У післявоєнні роки багато працює над портретами представників Радянської Армії, державних діячів, працівників культури (портрети Героя Радянського Союзу P. M. Кушлянського, 1945, Д. 3. Мануїльського, 1947, заслужений артист УРСР О. Я. Кусенко, 1952, та ін.).

Творчість[ред.ред. код]

Період роботи на Одеській кінофабриці став важливим у формування творчих уподобань художника. Він, не полишаючи основної роботи, знаходить час для копіювання робіт досвідчених майстрів, отримує допомогу і поради старших товаришів. Перше публічне експонування картини художника відбулося 1938 року, він представив кілька портретних етюдів. Виступ був вдалим – на роботи молодого майстра звернули увагу видатні українські художники, серед них – Ф. Кричевський. Більшість робіт цього періоду втрачено, але портрет молодої дівчини – племінниці художника – попри всю незрілість і учнівську старанність свідчить про цінну якість художника – вміння показати людину просто, природно, виявити в ній особистісні риси характеру, принадність.

На думку Ігоря Шарова, Божій пішов характерним для реалістів шляхом, він часто писав портрети дорогих йому людей: дружини, сина, друзів. Він працює багато і наполегливо, поступово удосконалюється його технічна майстерність, досвід, уміння розв'язувати основні корінні завдання у портретному творі. Поступово урізноманітнюється техніка художника. Він застосовує не тільки олію, пробує писати вуглем, опановує техніку пастелі.

Широкою популярністю користуються його портрети «Відмінниця Світлана Шипунова» (1950, Київ, музей українського мистецтва) і «Медсестра» (1955, Київ, музей українського мистецтва). Останньому присуджено срібну медаль на Міжнародній виставці в Брюсселі (1958).

Божій працював у галузі станкового живопису (тематична картина, портрет).

Автор медальйонів на східному фронтоні будинку спеціалістів у Миколаєві.

Автор картини «Думи мої, думи» (19591960, Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР).

Отримав державну премію імені Тараса Григоровича Шевченка 1974 року.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.