Божій Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Михайлович Божій
Божій Михайло Михайлович.jpg
Народження 20 вересня 1911(1911-09-20)
Миколаїв, Flag of Russia.svg Російська імперія
Смерть 1 січня 1990(1990-01-01) (78 років)
  Одеса, СРСР СРСР
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Жанр станковий живопис, портрет
Навчання Миколаївський художній технікум
Діяльність художник, політик
Твори «Думи мої, думи»
«Медсестра»
Нагороди
Орден «Знак Пошани»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1974
Звання
Народний художник СРСР — 1963

Миха́йло Миха́йлович Божі́й (20 вересня 1911, Миколаїв — 1 січня 1990, Одеса) — український живописець, народний художник СРСР1963), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), член правління Спілки художників СРСР (з 1958), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1962). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Миколаєві в родині робітників. В дитинстві не мав ні олівця, ні фарб, тому захоплювався виліпленням різноманітних фігур. З раннього дитинства Михайло полюбив українські народні пісні, що так гарно співали у його домі, знайомий був з віршами Тараса Шевченка. Самотужки опановував теорію мистецтв з книг, що брав у бібліотеці. Малював в дитинстві вугликом і ліпив коників з глини, розмальовував картинки з журналів. Вчився малювати з натури різні натюрморти. Його надихали картини Верещагіна, Маковського, Судковського, Ладиженського. 1933 року закінчив Миколаївський художній технікум.

З 1933 року працював цинкографом та художником у редакції газети, був оформлювачем вулиць і площ в місті Миколаєві. У 1935 році брав участь в художньому оздобленні Будинку Спеціалістів у Миколаєві. У 1936 році на запрошення Одеської кінофабрики вступив до групи художників-мультиплікаторів і переїхав до Одеси. Працював також художником Одеського дитячого кінотеатру імені Фрунзе. З 1938 року експонував свої твори на художніх виставках. Під час німецько-радянської війни перебував у евакуації, брав участь у випуску сатиричних вікон ТАРС.

У післявоєнні роки був художником художньо-виробничих майстерень при Художньому фонді СРСР, багато працював над портретами представників Радянської армії, державних діячів, працівників культури (портрети Героя Радянського Союзу P. M. Кушлянського, 1945, Д. 3. Мануїльського, 1947, заслужений артист УРСР О. Я. Кусенко, 1952, та ін.).

Творчість[ред. | ред. код]

Період роботи на Одеській кінофабриці став важливим у формування творчих уподобань художника. Він, не полишаючи основної роботи, знаходить час для копіювання робіт досвідчених майстрів, отримує допомогу і поради старших товаришів. Перше публічне експонування картини художника відбулося 1938 року, він представив кілька портретних етюдів. Виступ був вдалим — на роботи молодого майстра звернули увагу видатні українські художники, серед них — Ф. Кричевський. Більшість робіт цього періоду втрачено, але портрет молодої дівчини — племінниці художника — попри всю незрілість і учнівську старанність свідчить про цінну якість художника — вміння показати людину просто, природно, виявити в ній особистісні риси характеру, принадність.

На думку Ігоря Шарова, Божій пішов характерним для реалістів шляхом, він часто писав портрети дорогих йому людей: дружини, сина, друзів. Він працює багато і наполегливо, поступово удосконалюється його технічна майстерність, досвід, уміння розв'язувати основні корінні завдання у портретному творі. Поступово урізноманітнюється техніка художника. Він застосовує не тільки олію, пробує писати вуглем, опановує техніку пастелі.

Широкою популярністю користуються його портрети «Відмінниця Світлана Шипунова» (1950, Київ, музей українського мистецтва) і «Медсестра» (1955, Київ, музей українського мистецтва). Останньому присуджено срібну медаль на Міжнародній виставці в Брюсселі (1958).

Божій працював у галузі станкового живопису (тематична картина, портрет).

Автор медальйонів на східному фронтоні будинку спеціалістів у Миколаєві.

Автор картини «Думи мої, думи» (19591960, Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР).

Отримав державну премію імені Тараса Григоровича Шевченка 1974 року.

Сім'я[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]