Бойко Віктор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Віктор Анатолійович
Starshuna h.png Старшина
Бойко Віктор Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 14 липня 1974(1974-07-14)
с. Шевченкове
Черкаська область
Смерть 18 липня 2014(2014-07-18) (40 років)
Маринівка
поховання: Звенигородка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування 34-й БТрО ЗСУ «Батьківщина».png
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Ві́ктор Анато́лійович Бо́йко (нар. 14 серпня 1974 р., с. Шевченкове, Черкаська область — пом. 18 липня 2014, Маринівка) — старшина машинно-технічного забезпечення, 34-й батальйон територіальної оборони «Батьківщина» Збройних сил України. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Бойко народився 14 серпня 1974 року в багатодітній селянській родині. Закінчивши Шевченківську середню школу, вступає до Звенигородського ПТУ, де здобуває фах водія. У 1992 році був призваний до лав Збройних сил України, служив у десантних військах. Протягом 1993—1994 р.р. перебував у Югославії, беручи участь у миротворчій місії ООН. Демобілізувавшись, повернувся в рідне село. Одружившись та переїздить у Черкаси[1].

В часі російської збройної агресії проти України, Віктор Бойко вирушив на Схід добровольцем та ніс службу сержантом з машинно-технічного забезпечення, 34-й батальйон територіальної оборони «Батьківщина» Сухопутних військ Збройних сил України.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

18 липня 2014-го загинув під час під час виконання бойового завдання, звільняючи від терористів село Олександрово-Калинове Костянтинівського району, Донецької області, від кулі снайпера — потрапила в гранату у нагрудній кишені жилета-розподільника.

Вдома залишилась донька Дарина (1995 р. н.). Похований у с. Шевченкове Звенигородського району[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.6.2015, посмертно)[3].

17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[4].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

13 жовтня 2015 року в Шевченківському навчально-виховному комплексі Звенигородської районної ради відкрили меморіальну дошку випускникові школи Бойку Вікторові Анатолійовичу, що навчався в Шевченківській ЗОШ з 1981 по 1990 р[5]. На церемонії відкриття дошки пам'яті були присутні донька героя Дарина Бойко, його друзі, учасники антитерористичної операції, учнівський, педагогічний колектив та представники влади району.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]