Бойко Григорій Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грицько Бойко
Ім'я при народженні Григорій Пилипович Бойко
Народився 5 вересня 1923(1923-09-05)
Оленівка
Помер 25 вересня 1978(1978-09-25) (55 років)
Київ
Поховання Берковецьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник, поет, перекладач
Сфера роботи літературна діяльністьd[1], поезія[1], дитяча та підліткова літератураd[1] і перекладацтво[d][1]
Мова творів українська
Членство СП СРСР
Родичі Бойко Богдана Вадимівна
Діти Бойко Вадим Григорович
Нагороди
медаль «За бойові заслуги»

Григо́рій Пили́пович Бо́йко (Грицько́ Бо́йко) (нар. 5 вересня 1923(19230905), Оленівка, Донеччина — 25 вересня 1978, Київ) — радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Григорій Бойко народився 5 вересня 1923 року в селі Оленівці на Донеччині в сім'ї службовця. Після закінчення сільської семирічки він вчився в Оленівській рудниковій школі, яка знаходилась досить далеко. Тому хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. І не здавалося, що важко, адже тяга до знань була безвимірною.

Після закінчення школи Грицько Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від навали фашистів. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім і офіцером-зв'язківцем. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.

Після війни Грицько Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою. Кілька років він працював в обласній газеті «Радянська Донеччина» та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.

Початком своєї літературної діяльності Г. Бойко вважав 1950 рік, коли в Донецькому обласному видавництві вийшла його перша збірка віршів «Моя Донеччина». Адресована вона була дорослим, а вже наступного року вийшла в світ збірка його поезій для дітей «Будем шахтарями». Відтоді поет не зраджував наймолодшим читачам, повністю віддав їм тепло свого серця і свій непересічний талант.

Грицька Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт — ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем.

Могила Грицька Бойка

Помер 25 вересня 1978 року. Похований на Міському кладовищі «Берківцях». Поруч з ним похований його син драматург Вадим Бойко.

Праці[ред. | ред. код]

Грицько Бойко писав у своїх творах про рідний край — Донеччину, про героїчну працю шахтарів. Це збірки: «Будем шахтарями», «Ми з Донбасу», «Шахтарочка».

В інших творах він розповідав дітям про їхніх ровесників за рубежем: «Два хлопчики Сміти», «Славків гість», «Діти Чилі». Є серед написаного Грицьком Бойком і п'єси-казки: «Космічна подорож» та «Про Андрійка і Терпця». Популярним жанром у поета були також скоромовки-спотиканки та загадки. Вони змушують сміятися і думати, збуджують цікавість та увагу.

Із захопленням Грицько Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі веселинки та мініатюри. Вони не тільки бавлять малечу, а й несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати довкілля.

Грицько Бойко не тільки поет-гуморист, а й поет-перекладач. Для українських дітей він переклав твори С.Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Михалкова, а також інших поетів.

Знаний Грицько Бойко і як поет-пісняр. Він написав понад 400 пісень, переважно для дітей. Відомі українські композитори А. Кос-Анатольський, А. Філіпенко, Ю. Рожавська, А. Мясков поклали чимало його творів на музику. Великою популярністю користувалися його «Ніченька-чарівниченька» (композитор І. Поклад), «Вишневий цвіт» (композитор В. Верменич). Класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенком «На місточку» та «Соловейку, щебечи!». Ці пісні записав з дитячим хором Іван Семенович Козловський.

Сім'я[ред. | ред. код]

Григорій Бойко є дідусем художника Олега Луньова.[2]

Вшанування[ред. | ред. код]

2 березня 2023 року Центральну бібліотеку імені Зої Космодем’янської для дітей перейменовано на бібліотеку імені Грицька Бойка.[3]

Література[ред. | ред. код]

  • Грицько Бойко (Григорій Пилипович Бойко) [Електронний ресурс]: біобібліогр. покаж. / Нац. б-ка України для дітей ; наук. ред. А. І. Гордієнко ; уклад. О. М. Тіхненко ; вступ. ст. Н. П. Марченко. — Київ: НБУ для дітей, 2022. — 272 с. — (Дитячі письменники України ; вип. 9). — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/MBM/Book/View/769#page/1/mode/2up
  • Грицько Бойко: з чарівної країни дитинства : (до 100-річчя від дня народження) : інформ.-бібліогр. нарис / уклад. Н. В. Корабльова ; комун. закл. культури «Донецька обласна бібліотека для дітей». — Маріуполь, 2023. — 21 с. : фот. — Режим доступу: https://bibliokids-mrpl.com.ua/images/2023/boiko2023.pdf
  • Дитячий дивосвіт : 5 вересня – 95 років від дня народження Грицька Бойка // Шкільна бібліотека. — 2018. — № 8. — С. 27-28.
  • Марченко Н. «У творчості моє щастя» // Українська літературна газета. — 2023. — ч. 11 (355), листопад. — Режим доступу: https://www.writers.in.ua/article/наталя-марченко-у-творчості-моє-щаст/
  • Продовжувач славних традицій українського гумору в дитячій літературі : 145 років від дня народження Грицька Бойка: [із збірки «Книга творить людину»] / Національна бібліотека України для дітей ; підгот. Л. О. Гурбич // Шкільна бібліотека. — 2013. — № 15-16. — С. 44-46.
  • Терещенко В. Т. Золоті полотна. — Донецьк : Сх. вид. дім, 2013. — 196 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. Провокація як засіб привернення уваги до митця та його творів: чи завжди вона доречна? (продовження, гість Олег Луньов) [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Знакова постать» (ведучий Василь Шандро). — Радіо «Культура», 16.02.2014.
  3. У Дарницькому районі Центральну бібліотеку імені Зої Космодем’янської для дітей перейменовано на бібліотеку імені Грицька Бойка. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 2 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]