Бойко Юрій Анатолійович (міністр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Анатолійович Бойко
Бойко Юрій Анатолійович Вадим Чуприна ©.JPG
Юрій Бойко у Верховній Раді, 2015. Фото Вадима Чуприни
Народився 9 жовтня 1958(1958-10-09) (59 років)
Горлівка,
Сталінська область
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність політика
Відомий Міністр палива та енергетики України, Міністр енергетики та вугільної промисловості України
Alma mater  • Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
 • Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєва[d]
Посада Віце-прем'єр-міністр України
Партія Трудова Україна, Республіканська партія України, Партія регіонів і Опозиційний блок (партія)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Ю́рій Анато́лійович Бо́йко (нар. 9 жовтня 1958, Горлівка) — український олігарх, політик, народний депутат України VI і VIII скликань. Герой України.

Міністр енергетики та вугільної промисловості України з 9 грудня 2010 року[1]11 березня 2010 і до реорганізації міністерства — Міністр палива та енергетики України) по 24 грудня 2012 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 жовтня 1958 р. у м. Горлівка Донецької області. За освітою — хімік-технолог (закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста (закінчив Рубіжанську філію СНУ ім. В. Даля).

Трудову біографію розпочав майстром на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «Укртранснафта».

У лютому 2002 р. призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.

У серпні 2003 року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики.

2 березня 2005 року звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».[2]

23 квітня 2005 р. обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу партії «Не так», проте блок не подолав 3-відсотковий бар'єр.

4 серпня 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

18 грудня 2007 року звільнений з посади Міністра палива та енергетики України[3] у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 р., обраний за списками Партії регіонів

11 березня 2010 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України (в уряді Миколи Азарова).[4]

9 грудня 2010 року у зв'язку з оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади України Президентом України В. Ф. Януковичем звільнений з посади Міністра палива та енергетики України[5] та призначений Міністром енергетики та вугільної промисловості України.

24 грудня 2012 року Указом Президента України № 728/2012 призначений Віце-прем'єр-міністром України.[6]З 28 січня 2014 р. — виконувач обов'язки віце-прем'єр-міністра України[7]

У Юрія Бойка 6 дітей. Подружжя Віра і Юрій Бойко виховують 3 синів і 3 дочок.

26 березня Юрій Бойко подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України.[8] Програма містила пункти про надання російській мові статусу державної, використанні досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації державних послуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Європейським союзом і розвитку торгово-виробничих зв'язків з Росією і країнами Митного Союзу і ін. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Юрія Бойка з партії.

У вересні 2014 року очолив Опозиційний блок.

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[9]

Бійки[ред. | ред. код]

Не раз організовував бійки або брав участь у них.

14 листопада 2016 року сталась бійка між головою фракції у Верховній Раді України "Опозиційний блок" Юрієм Бойком та головою фракції Радикальної партії Олегом Ляшком на засіданні погоджувальної ради. У ході свого виступу Ляшко звинуватив фракцію ОБ і особисто Бойка в отриманні "консультацій з Москви".

У мене, до речі, питання до СБУ: чого вони їздять по москвах і досі не в тюрмі.

[1]

У відповідь на це Бойко вдарив Ляшка по обличчю. Бійка тривала кілька секунд, після чого Ляшко продовжив виступ і назвав Бойка і його фракцію "недобитками Януковича" — Бойко повторно вдарив Ляшка[10]. Спікер ВРУ Андрій Парубій попередив про недопустимість бійок. Ляшко нагадав, що Бойко і раніше часто влаштовував бійки.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 1111/2010 від 9 грудня 2010 року «Про призначення Ю. Бойка Міністром енергетики та вугільної промисловості України»
  2. Указ Президента України № 406/2005 від 2 березня 2005 року «Про звільнення Ю. Бойка з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України“»
  3. Постанова Верховної Ради України № 9-VI від 18 грудня 2007 року «Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України»
  4. Постанова Верховної Ради України № 1968-VI від 11 березня 2010 року «Про формування складу Кабінету Міністрів України»
  5. Указ Президента України № 1092/2010 від 9 грудня 2010 року «Про звільнення Ю. Бойка з посади Міністра палива та енергетики України»
  6. Указ Президента України № 728/2012 від 24 грудня 2012 року «Про призначення Ю. Бойка Віце-прем'єр-міністром України»
  7. Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України
  8. Выборы президента: Бойко подал в ЦИК документы для регистрации
  9. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2018-01-21. 
  10. Бойко врізав по обличчю Ляшку на погоджувальній раді. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-14. 
  11. Указ Президента України № 978/2004 від 22 серпня 2004 року «Про присвоєння Ю. Бойку звання Герой України»
  12. Указ Президента України № 550/2013 від 9 жовтня 2013 року «Про нагородження Ю.Бойка орденом князя Ярослава Мудрого»
  13. Указ Президента України № 432/2003 від 22 травня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Голова «Нафтогазу України»
20022005
Наступник:

Олексій Івченко
Попередник: Міністр палива та енергетики України
4 серпня 2006 — грудень 2007
Наступник:
Плачков Іван Васильович
Продан Юрій Васильович
Попередник: Міністр палива та енергетики України
з 11 березня 201024 грудня 2012
Наступник:
Продан Юрій Васильович
Ставицький Едуард Анатолійович