Бойко Юрій Анатолійович (міністр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Анатолійович Бойко
Бойко Юрій Анатолійович Вадим Чуприна ©.JPG
Юрій Бойко у Верховній Раді, 2015. Фото Вадима Чуприни
Народився 9 жовтня 1958(1958-10-09) (57 років)
Горлівка,
Донецька область
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність політика
Відомий Міністр палива та енергетики України, Міністр енергетики та вугільної промисловості України
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Российский химико-технологический университет имени Д. И. Менделеева
Посада Віце-прем'єр-міністр України
Партія Партія регіонів
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Анато́лійович Бо́йко (нар. 9 жовтня 1958, Горлівка) — український олігарх, політик, народний депутат України VI і VIII скликань. Герой України.

Міністр енергетики та вугільної промисловості України з 9 грудня 2010 року[1]11 березня 2010 і до реорганізації міністерства — Міністр палива та енергетики України) по 24 грудня 2012 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 жовтня 1958 р. у м. Горлівка Донецької області. За освітою — хімік-технолог (закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста (закінчив Рубіжанську філію СНУ ім. В. Даля).

Трудову біографію розпочав майстром на Рубіжанському хімічному заводі «Зоря», потім очолив завод на посаді генерального директора. Обіймав керівні посади в АТ «Лисичанськнафтооргсинтез» (нині ЛиНОС), державної корпорації «Укрвибухпром» (Київ), був головою правління АТ «УкрТатнафта» (Кременчук) і головою Наглядової ради ВАТ «Укртранснафта».

У лютому 2002 р. призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.

У серпні 2003 року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики.

2 березня 2005 року звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».[2]

23 квітня 2005 р. обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу Опозиційного блоку «НЕ ТАК!», проте блок не подолав 3-відсотковий бар'єр.

4 серпня 2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).

18 грудня 2007 року звільнений з посади Міністра палива та енергетики України[3] у зв'язку з обранням Верховної Ради VI скликання.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 р., обраний за списками Партії регіонів

11 березня 2010 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України (в уряді Миколи Азарова).[4]

9 грудня 2010 року у зв'язку з оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади України Президентом України В. Ф. Януковичем звільнений з посади Міністра палива та енергетики України[5] та призначений Міністром енергетики та вугільної промисловості України.

24 грудня 2012 року Указом Президента України № 728/2012 призначений Віце-прем'єр-міністром України.[6]
З 28 січня 2014 р. — виконувач обов'язки віце-прем'єр-міністра України[7]

Підтримка Бойка на виборах Президента України 2014.

У Юрія Бойка 6 дітей. Подружжя Віра і Юрій Бойко виховують 3 синів і 3 дочок.

26 березня Юрій Бойко подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України.[8] Програма містила пункти про надання російській мові статусу державної, використанні досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації державних послуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Європейським союзом і розвитку торгово-виробничих зв'язків з Росією і країнами Митного Союзу і ін. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Юрія Бойка з партії.

У вересні 2014 року очолив партію Опозиційний блок.

Державні нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України № 1111/2010 від 9 грудня 2010 року «Про призначення Ю. Бойка Міністром енергетики та вугільної промисловості України»
  2. Указ Президента України № 406/2005 від 2 березня 2005 року «Про звільнення Ю. Бойка з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України“»
  3. Постанова Верховної Ради України № 9-VI від 18 грудня 2007 року «Про припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України»
  4. Постанова Верховної Ради України № 1968-VI від 11 березня 2010 року «Про формування складу Кабінету Міністрів України»
  5. Указ Президента України № 1092/2010 від 9 грудня 2010 року «Про звільнення Ю. Бойка з посади Міністра палива та енергетики України»
  6. Указ Президента України № 728/2012 від 24 грудня 2012 року «Про призначення Ю. Бойка Віце-прем'єр-міністром України»
  7. Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України
  8. Выборы президента: Бойко подал в ЦИК документы для регистрации
  9. Указ Президента України № 978/2004 від 22 серпня 2004 року «Про присвоєння Ю. Бойку звання Герой України»
  10. Указ Президента України № 550/2013 від 9 жовтня 2013 року «Про нагородження Ю.Бойка орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. Указ Президента України № 432/2003 від 22 травня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Голова «Нафтогазу України»
20022005
Наступник:

Олексій Івченко
Попередник: Міністр палива та енергетики України
4 серпня 2006 — грудень 2007
Наступник:
Плачков Іван Васильович
Продан Юрій Васильович
Попередник: Міністр палива та енергетики України
з 11 березня 201024 грудня 2012
Наступник:
Продан Юрій Васильович
Ставицький Едуард Анатолійович