Бойчук Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бойчук Ігор Васильович
Автопортрет (2005 р.)

Автопортрет (2005 р.)
Народження 2 серпня 1963(1963-08-02) (54 роки)
  с. Перерісль, нині Надвірнянський район, Івано-Франківська область
Національність Українець
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська, російська
Рід діяльності викладач, журналіст, громадський діяч.
Напрямок наукова діяльність, громадський діяч,науковець, журналіст, викладач.
Жанр паблік рилейшнз
Нагороди та премії
Заслужений журналіст України

Ігор Бойчу́к (нар. 2 серпня 1963(19630802), с. Перерісль Надвірнянського району, Івано-Франківської області) — громадський діяч, доктор філософії, кандидат політичних наук, заслужений журналіст України.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Свілина 1967 року.
Після отримання «золотої» медалі.
Під час навчався на факультеті журналістики. 1982 рік.
Військові курсантські навчання.
Робочий момент під час роботи на телебаченні.

Бойчук Ігор Васильович народився 2 серпня 1963 року в с. Перерісль Надвірнянського району Івано-Франківської області у родині вчителів (нині покійні).

Після закінчення із золотою медаллю місцевої десятирічки поступив навчатися на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.

Після успішного закінчення вишу Ігоря запросили в штат Івано-Франківського обласного радіо, де 6 років був редактором і політичним коментатором. Готував рейтингові програми: «Закон і правопорядок», « Народний дозорець», «Холодний вітерець». Далі одним із перших працював на новоствореному Івано-Франківському телебаченні «40-й канал». Займався комерційними програмами, ток-шоу. В 1994—1995 роках був ведучим випусків новин і авторських програм телебачень «Галичина» та «3-я студія».

У травні 1995 року відкрив власне підприємство «Бойчук-студію», чим започаткував FM-мовлення на Прикарпатті та сусідніх регіонах. До 2008 року був її власником і директором. В цей же час організував представництво радіостанції «Голос Америки», готував репортажі, «прямі лінії через океан»

У 2000 році проходив стажування в електронних засобах інформації США, в 2006 році — на радіостанції «Німецька хвиля» в Бонні та Берліні.

В 1994 і 1998 роках з найбільшим рейтингом обирався депутатом Івано-Франківської обласної ради від м. Івано-Франківська.

У 2002 році закінчив заочно юридичний факультет Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника за спеціальністю «правознавство».

Неодноразово заохочувався керівництвом організацій, де працював, та головами івано-франківських облдержадміністрації та обласної ради.

У січні 2008 року Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України».

У цьому ж році заснував ТОВ «Медіа-холдинг», яке вже 7 років успішно займається підготовкою та виготовленням інформаційних та рекламних матеріалів для ЗМІ (здебільшого телерадіоорганізацій) та інтернет-видань як області, так і інших регіонів, а також проведенням рекламних кампаній, прес-конференцій, презентацій та зовнішньою рекламою.

З 2003 по 2012 роки будував і ввів в експлуатацію власний офіс, згодом — офісний центр у центральній частині Івано-Франківська.

У серпні 2008 року отримав призначення т.в.о. голови Держтелерадіо України на посаду генерального директора Івано-Франківської державної телерадіокомпанії. Однак через розбіжності в поглядах на ситуацію в регіоні не отримав погодження тодішнього голови ОДА М. Палійчука.

З 2008 по 2013 роки працював у редакціях газет «Вечірній Івано-Франківськ» та «Вечірній Івано-Франківськ-плюс»

У 2010—2011 роках — викладач кафедри філософії та політології Прикарпатського юридичного Інституту Львівського державного університету внутрішніх справ. З 2013 року і понині — викладач, доцент кафедри реклами та зв'язків з громадськістю Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Захистив дисертацію на тему «ЗМІ як інститут громадянського суспільства в Україні». Доктор філософії, кандидат політичних наук. Автор багатьох наукових праць з проблематики ЗМІ, які друкуються у вітчизняних та закордонних фахових наукових виданнях.

Позапартійний. Улюблені види спорту — настільний теніс і туризм.

Одружений. Дружина Олена працювала у Прикарпатському університеті імені Стефаника. Нині — домогосподарка. Цей же вуз закінчив син Денис за спеціальністю «режисер». Зараз займається власною підприємницькою діяльністю.

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]