Бокарьов Євгеній Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бокарьов Євгеній Олексійович
рос. Евгений Алексеевич Бокарёв
Народився 12 (25) лютого 1904[1]
Середній Єгорликd, Медвеженський повіт, Ставропольська губернія, Російська імперія
Помер 11 березня 1971(1971-03-11)[1] (67 років)
Москва, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність мовознавець, лексикограф, interlinguist, есперантист, esperantologist, викладач університету
Alma mater Ростовський державний університетd
Галузь Нахсько-дагестанські мови і мовознавство
Заклад Institute of Linguistics of the Russian Academy of Sciencesd
Посада викладач університету
Звання професор і професор[d]
Ступінь доктор філологічних наук[d]
Аспіранти, докторанти Bukar Talibovd
Членство Mondpaca Esperantista Movadod і Академія есперанто
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Євгеній Олексійович Бокарьов (12 (25) лютого 1904, с. Середньо-Єгорликське, Ставропольская губернія, нині с. Середній Єгорлик, Ростовська область — 11 березня 1971, Москва) — радянський лінгвіст, дослідник дагестанських мов, есперантолог, завідувач сектором кавказьких мов Інституту мовознавства АН СРСР, укладач найбільш повних для свого часу російсько-есперантського (видавництво «Енциклопедія», 1966) та есперанто-російського (1974) словників.

Старший брат рано загиблого лінгвіста, фахівця з дагестанських мов Анатолія Бокарьова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1904 році. Навчався в реальному училищі міста Темір-Хан-Шура (нині Буйнакськ). Середню школу закінчив 1922 року в селі Середньо-Єгорликське, куди батьки повернулися після Жовтневої революції. З початку 1921 року, одночасно з навчанням, Євгеній Бокарьов почав працювати вчителем у початковій школі.

У 1922 році вступив до Політехнічного інституту[2] (нині Південно-Російський державний політехнічний університет (НПІ) імені М. І. Платова), а в 1923 році перевівся на навчання до Ростовського університету, де здобув вищу освіту на відділенні російської мови та літератури педагогічного факультету. Після закінчення університету, з 1925 року працював шкільним вчителем (Північна Осетія, Дагестан) .

З 1931 року перейшов на роботу в Дагестанський державний педагогічний інститут. Після складання кандидатського мінімуму і захисту дисертації отримав 1937 року науковий ступінь кандидата наук, а в 1938 році — вчене звання доцента. У 1939 році вступив до докторантури Інституту мови та мислення АН СРСР (нині Інститут лінгвістичних досліджень РАН), проте не встиг закінчити її через початок Німецько-радянської війни. Служив на флоті від червня 1941 до червня 1946 року. 11 вересня 1941 року був важко поранений. Після демобілізації в 1946 році був зарахований старшим науковим співробітником в Інститут мови та мислення, а в 1950 році, після його ліквідації, — в Інститут мовознавства АН СРСР[2]. У 1952—1955 роках — займав посаду відповідального секретаря журналу «Питання мовознавства».

У 1955 році захистив докторську дисертацію на тему: (рос. «Цезские (дидойские) языки Дагестана» (опублікована у вигляді книги в 1959 році).

Есперанто-діяльність[ред. | ред. код]

У 1957 році Є. Бокарьов брав участь у підготовці VI Міжнародного фестивалю молоді і студентів (Москва) — керував організацією зустрічей есперантистів з різних країн. Саме після проведення цього фестивалю відродився есперанто-рух в Радянському Союзі (з середини 1930-тих років есперантистів переслідували, а керівництво союзу есперантистів було репресоване[3]).

Євгеній Бокарьов багато зробив для офіціалізації есперанто в СРСР — при Спілці радянських товариств дружби і культурних зв'язків з народами зарубіжних країн у 1962 році була створена Комісія з міжнародних зв'язків радянських есперантистів, яка на довгий час стала єдиною офіційною організацією есперантистів країни. Бокарьов був головою цієї комісії з моменту її заснування і до своєї смерті.

З 1963 року входив до складу Академії есперанто.

Є. О. Бокарьов брав участь у суперечках про «природні» і «штучні» мовами, виступав проти такого протиставлення. На його думку, всі мови в тій чи іншій мірі штучні — виникають в суспільстві і відчувають на собі його активний вплив. Отже, треба говорити про ступінь штучності тих чи інших мов, але не протиставляти «природні» і «штучні» як два непересічних явища.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вибрані праці[ред. | ред. код]

    • Цезские (дидойские) языки Дагестана. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1959.
    • Сравнительно-историческая фонетика восточнокавказских языков. М.: Наука , 1981.
    • Эсперанто-русский словарь — Esperanta-rusa vortaro: Ок. 26000 слов. С прил. крат. граммат. очерка эсперанто / Е. А. Бокарев; [Предисл. В. Григорьева], 488 с. 17 см, 2-е изд., стер. М.: Русский язык, 1982.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]