Бокійма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Бокійма
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Млинівський
Рада/громада Бокіймівська сільська рада
Код КОАТУУ 5623880501
Основні дані
Засноване 1545
Населення 1488
Площа 21,696 км²
Густота населення 68,22 осіб/км²
Поштовий індекс 35162
Телефонний код +380 3659
Географічні дані
Географічні координати 50°28′55″ пн. ш. 25°27′51″ сх. д. / 50.48194° пн. ш. 25.46417° сх. д. / 50.48194; 25.46417Координати: 50°28′55″ пн. ш. 25°27′51″ сх. д. / 50.48194° пн. ш. 25.46417° сх. д. / 50.48194; 25.46417
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Водойми Іква
Відстань до
обласного центру
60 км
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Дубно
Відстань до
залізничної станції
28 км
Місцева влада
Адреса ради 35162, Рівненська обл., Млинівський р-н, с.Бокійма, вул.Незалежності,14а , тел. 75-4-31
Карта
Бокійма is located in Україна
Бокійма
Бокійма
Бокійма is located in Рівненська область
Бокійма
Бокійма

Бокі́йма — село в Україні, в Млинівському районі Рівненської області. Населення становить 1488 осіб. Село розташоване на рівнинній території, поблизу річки Іква. Через населений пункт пролягає автомобільний шлях територіального значення Т-1806, яким можна дістатися до Демидівки та Млинова. Автобусне сполучення регулярне.

Історія[ред.ред. код]

Територія нинішнього села відноситься до найдавніших заселених територій України. У цій місцевості були мисливсько-рибальські угіддя і запаси кременю, з якого виготовляли знаряддя праці. Племена займалися землеробством і скотарством. Неподалік від села в урочищі Попівщина знайдено три кургани періоду неоліту (8-6 тис. років тому). Тут були стоянки первісних людей, що свідчать знайдені знаряддя праці - рубила, крем’яні сокири, скрябки. У Х ст. землі Волині, куди належала наша місцевість, увійшли до складу. Волинський князь Роман Мстиславович об’єднав Волинські і Галицькі землі в єдине князівство. В 1240 році численні полчища монголо-татар вторглися на землі нашого краю. Ослаблене нападами чужоземців Галицько-Волинське князівство втратило свою незалежність і в 1340 році край був приєднаний до Литви, а після Люблінська унія з 1569 року став частиною Речі Посполитої.

Перша згадка про село відноситься до ХVІ ст. – «село над річкою Гадкою» дає акт 1545 року, де називається «городня Стаса Єловича село Бокуйма». Там і вказується, що село «Бокуйма держат Грицко и Семен Єловичі». Бокійма згадується ще в 1561, 1563, 1564, 1565, 1569рр. Після перших відомих власників Стаса, Грицька та Семена Єловичів, село належало Івану і Федорі Бокуємським, які були братом і сестрою. Від їхнього прізвища і пішла назва села_ Бокуйма, яка проіснувала до 1972 року. Пізніше для милозвучності село стали називати Бокіймою. В Україні другої Бокійми нема. У Бокійми є свої назви дрібних об’єктів. Одну річку, вже зникаючу, в селі називають Гаткою. Друга річка іменується Бродок. В околиці села є три великих кургани, два з яких іменують Лиса гора, Малий горб. Один горб високий і гарної конфігурації, назвали Веселим. До різного часу належать і численні найменування урочищ, які символізують природу місцевості, способи виробництва, імена поселенців - Гивина, Березина, Калиновик, Маркова долина, Самійлові луги.
За даними «історико-статистичного опису церков та приходів Волинської єпархії» Волинська єпархія УПЦ КП в Бокіймі на 1878 рік діяла церква, освячена на честь Покрови Божої Матері. Збудували храм у 1878 році. Але церкву було зруйновано і відбудовано в 1925-1927 рр. Біля церкви в 1910 році було встановлено пам’ятник. Побудований він в зв′язку з поширенням зі сходу холери. Дійство відбулося на свято Марії Магдалени. Холера справді обминула Бокійму, але не обминув безбожний радянський режим. У 60-х роках за вказівкою райкому партії хреста посеред ночі зрізали , потайки вивезли в село Баболоки і вкинули в річку. Та не судилося вмерти святині . Дубовий хрест, потрапивши у мул, майже зовсім не зіпсувався. Уже при незалежній Україні його віднайшли і поставили на попереднє місце. У 1850-1855 рр. село поповнилось значною кількістю жителів.Це були селяни- кріпаки , яких привіз сюди поміщик. На прилеглих до населеного пункту землях з′явилися присілки.

Красна гірка. На одному з невеликих підвищень над ставком пан Лядохівський побудував палац , посадив садок і ця місцевість стала дуже гарною. Звідси й відповідна назва. Загребля. Спочатку жителі поселились на території, яка прилягала до греблі, що була побудована на річці. Потім поселення перекинулось за греблю. Відповідно й почали говорити - загребля. Богданівка виникла після другої світової війни. Першою тут поселилась сім’я Богданів, і це , як бачимо ,не пройшло безслідно. Жителі Бокійми та навколишніх поселень у 1648 році брали участь у боротьбі проти польської шляхти . На кінець ХІХ ст. село в основному заселяли землероби, стельмахи, бондарі, шевці, ковалі. Населеному пункту належало 2115 га землі. З них 1820 – поміщикам, решта – селянам, котрі змушені були платити податок грішми (подушне) податок за оренду землі в пана, відробітки за випас худоби, за деревину, за помол зерна в панському млині. У поміській грамоті за 1817 рік сказано, що селяни повинні заплатити пану такий податок: чинш - 30 грошей, панщина-52 дні, дров - 4 вози, вівса – 4 міри, курей - 4 штуки, яєць - 24 штуки,. Така непосильна повинність викликала обурення в селян. Один із проявів обурення привів до бунту. Організатором виступу наймитів став Олександр Березняк. За це його покарано постриженням в солдати. Ще одним проявом селянського протесту став підпал поміщицького двора. Натомість граф ЛядухівськийЛедоховский, Игнацы Гиларий виселив декілька непокірних сімей на горбисто - лісисту місцевість, що клином входила в їхні володіння. Так виник Клин. Недалеко від села розпочалися лісорозробки. Навколо них поступово виникали поселення робітників. Згодом тут з′явилося село , яке назвала Козирщиною. (село належить до Бокіймівської сільради). Після того, як було повалено царизм, у селі створено військово - революційний комітет, керований колишніми матросами В. Рикуном та Л. Гурським. Першим завданням комітету стало захопити та покарати графа Лядухівського. Однак, відчувши небезпеку, граф втік. Тоді розпочався поділ панського майна між селянами. Розроблявся план поділу. На заваді цьому стало багаторічне панування Польщі. 1929 рік. Трудящі краю готувалися до виборів. Передвиборчі віча переростали у величезні мітинги протесту проти польського уряду. 1 травня 1935 року бокіймівчани встановили зв'язок з дубнівчанами і спільно виступили на демонстрацію, з якою пройшли шляхом Дубно - Луцьк.

В листопаді 1939 року в селі створено колгосп ім. Молотова. Там, де розміщувалася панська економія , зайняла місце МТС. В колективне господарство на кінець 1940 року подали заяви 39 селянських господарств. У березні 1940 року в Бокіймі трапилася незвична подія- селяни з кінопересувки вперше дивилися кіно. А вже 22 червня 1941 року на околицях населеного пункту з′явилися нацистські окупанти. Колгосп відразу ліквідували. Замість нього створили фільварок, яким управляв дебелий німець Вінкоп. Селяни змушені були платити поставки до німецької армії. Тим, у кого було міцнішим здоров′я, відправляли в Німеччину на каторжні роботи . Слабші здоров′ям мусили працювати в господарстві Вінкопа. На того, хто провинився у фільварку чекало суворе покарання. У березні 1944 року, відчуваючи поразку, нацисти зібрали до купи кілька десятків жителів , зігнали худобу і направили всю цю колону в сторону Берестечка. Але вислати бокіймівчан до Німеччини не стигли.. Багато жителів села потерпіли з іншого приводу.Характерною є доля сім′ї Закоштуїв.В одну із ночей 1949 року прийшли борці за вільну Україну в хату Закоштуїв . Були одягнені в червоноармійську форму , розмовляли українською. Незабаром з′явилися на подвір′ї люди , теж одягнені в червоноармійську форму . Але мета їхнього приходу була зовсім інша. Марія Павлівнв і сестра Галина були заарештовані. Довгі місяці знаходились в Дубно в слідчому ізоляторі. Постановою Особливої Наради при МДБ СРСР сім′ю Закоштуїв було ув’язнено на 8 років. У 1989 році сестер Закоштуїв реабілітовано. В той же повоєнний час в Бокіймі активно ведеться відбудова зруйнованого господарства. Збудували клуб, бібліотеку, школу, кафе, сільмаг, сільраду, кравецьку майстерню,молокопункт, три корівники, два свинарники, три вівчарники, дві конюшні, сім телятників, два пташникі, дві кормокухні, гараж, млин, кузня, пожежне депо, зерносховище, пилорама, будинки тваринника, цегельна, вага, комісійний магазин, дитячі ясла. Колгосп набув назву «40-річчя Жовтня». За ним було закріплено 3218 га землі. За досягнуті показники колгосп в 1970 році одержав перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства. Орденами Леніна нагородили комбайнера В.Т. Мартинюка та доярку Г.П.Камінську. А доярка К.І.Леус удостоєна високого звання Героя Соціалістичної Праці. Вона стала першим героєм в районі. Вагомих здобутків досягло господарство при багаторічному голові , депутату Верховної Ради СРСР Г.І.Шегеді. Зараз колгосп розпайовано. Створено декілька сільськогосподарських формувань. Це ПП «ДЕМЕТРА» та СБЕ «Україна- Рівне»

Наприкінці ХХ століття при в’їзді в село з боку Млинова на околиці Бокійми поставили пам’ятник жінці- українці із хлібом в руках. В цьому пам’ятнику по-справжньому втілена щира гостинність бокіймівчан.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Територія Бокіймівської сільської ради становить 3716 га, в тому числі сільськогосподарських угідь – 2691га,сінокосів – 69 га, пасовищ - 119 га.
Всього проживає на території села 1684 чоловік, дворів - 579.

Бокійма багата на заклади торгівлі, кооперативних у селі - 4, приватних - 6, є послуги перукаря і швеї. Частина населення працює у приватному підприємстві „Деметра" яким керує Стельмащук О.П., ще частина жителів працює у ЗОВ „Бокійма-Агро". Жителі села займаються одноосібним господарством , взявши для обробітку свої земельні паї, розмір кожного з яких становить понад 2 гектари.Частина розпайованих земель приватизована. Про ведення одноосібного господарства свідчать такі факти:корів в селі - 328, свиней - 768, коней - 203, тракторів - 43, вантажних автомобілів -11.Водойми села знаходяться в оренді приватного підприємця Куніцкого В.Г.

Органи влади[ред.ред. код]

Бокіймівська сільська рада. Сільський голова Рубиш Микола Геннадійович (на 2016 р.)

Освіта[ред.ред. код]

Бокіймівський дошкільний навчальний заклад «Калинка»[ред.ред. код]

Бокіймівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Будинок культури села Бокійма[ред.ред. код]

Публічно-шкільна бібліотека села Бокійма[ред.ред. код]

В читальній залі бібліотеки

Навесні 1927 року (за свідченням очевидців) в селі почали організовувати роботу хати-читальні, яка розміщувалася в будинку в центрі села (старе приміщення школи). Тут навчалися грамоти дорослі і читали художню літературу вчителі. Фонд бібліотеки на той час становив понад 120 книг, брошур, газет, журналів. Були тут і твори класиків української літератури: Б. Грінченка, М. Кропивницького, М. Старицького.

У 40-х роках, коли організовувались колгоспи, для бібліотеки виділили окрему кімнату, а книги видавали працівники контори по сумісництву. В роки Німецько-радянської війни роботу колгоспної бібліотеки було призупинено, приміщення бібліотеки було зруйновано, багато літератури знищено.

Після війни почалася робота по відродженню бібліотеки: відбудовувалось приміщення, організовувався збір книг у населення. У 1948 році в селі запрацювала бібліотека, яка обслуговувала 500 читачів. Книжковий фонд становив 1005 примірників. Завідуючою бібліотекою була Олександра Федорівна Троян. Для читачів в той період проводились голосні читки, організовувались книжкові виставки, оформлялись бібліотечні плакати. На придбання книг для бібліотеки в 1950 році було виділено 500 карбованців.

Перший урок в Інтернет-залі бібліотеки

В 1956 році був збудований будинок культури, в якому відведено приміщення для бібліотеки. Розширювався бібліотечний фонд, організовано бібліотечний актив, який допомагав розповсюджувати літературу. Згодом бібліотека стала найкращою в районі. В 1983 році Олександра Федорівна пішла на заслужений відпочинок. ЇЇ праця неодноразово нагороджувалася грамотами, подяками Міністерства культури, Міністерством бібліотечної справи.

В 1981 році на завідування бібліотекою прийшла Галина Тимофіївна Мелех. Значно поповнюється книжковий фонд, що дає можливість організовувати роботу читального залу, абонементу та вільний доступ до книжкового фонду, а він значно зріс і становив уже близько 10 000 примірників книг.

В 2002 році відбулась реорганізації бібліотечної системи: створено публічно-шкільну бібліотеку в селі Бокійма, яка працює й по нині. В 2010 році, в рамках конкурсу "Організація нових бібліотечних послуг з використанням доступу до Інтернету" від програми "Бібліоміст", в бібліотеці було встановлено 2 комп’ютери з підключенням до мережі Інтернет, принтер, сканер.

Сьогодні до послуг мешканців села: 11 тисяч примірників книг, 10 найменувань журналів та газет. При бібліотеці обладнано народознавчий куточок «Мій рідний край – частина України». Щорічно послугами бібліотеки користується понад 600 читачів.

Працюючи за напрямком «Популяризація книги і читання», у бібліотеці традиційними є свята книги, конкурс «Міс читаність», КВК, вікторини тощо. Бібліотекою проводиться видавнича діяльність (буклети «Відомі люди села», «Інноваційні технології в бібліотеці» та ін.).

Медицина[ред.ред. код]

В селі знаходиться амбулаторія сімейної медицини. Головний лікар: Сергійчук Микола Леонідович (2015 рік)

Релігія[ред.ред. код]

Свято-Покровська церква Української православної церкви Київського патріархату

Персоналії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.