Болгари в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Болгари
Coat of arms of Bulgaria.svg

Культура
ЛітератураМузика
Образотворче мистецтвоКіно
ТанціКухняМодаСпорт

Болгарська діаспора
Республіка МакедоніяСербіяРумунія
СШАУгорщинаГреціяКанада
ІталіяІспаніяНімеччина
Велика БританіяТуреччинаУкраїна
Анатолійські Болгари
Банатські Болгари
Болгари Бессарабії
Помаки

Релігія
Православ'яІсламКатолицизм
Протестантизм

Мова
Болгарська та її діалекти

Інші статті
БолгаріяВідомі болгариІсторія
Царі Болгарії

Болгари в Україні — одна з національних меншин, що проживають на території сучасної України, переважно в Одеській області.

Розташування та кількість[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року налічувалося 204 574 болгар, з них 87% у Одеській та Запорізькій областях. Найбільш компактним місцем проживання болгарського населення є Одеська область, тут мешкає 74% всіх українських болгар. У Буджаку (південь Одеської області) болгари з 20,9% є другою за чисельністю національністю після українців (40,2%). Тут болгари за переписом 2001 р. становили абсолютну більшість населення Болградського району (60,8%) та відносну більшість Тарутинського (37,5%) і Арцизького (39,0%) районів. Значне болгарське населення присутнє і у інших районах Буджаку а також у деяких районах півдня України: Іванівському (11,2%), Вільшанському (9,8%), Приазовському, Приморському та Бердянському.

1959 1970 1979 1989 2001
Чисельність, тис 219,4 234,4 238,2 233,8 204,6
Частка, % 0,52% 0,50% 0,48% 0,45% 0,42%





Населення 1970 1989 2001
міського 80.842 32,9% 99.739 42,7% 84.483 41,3%
сільського 157.375 67,1% 134.061 57,3% 120.091 58,7%
Всього 238.217 233.800 204.574
Території Буджаку, населені болгарами (позначені фіолетовим)
Розселення болгар в Україні

Динаміка чисельності болгар у регіонах України:

Область 1959 1970 1979 1989 2002
АР КримСевастополем)  2 186  2 282
Вінницька область  333  319
Волинська область  96  110
Дніпропетровська область  2 740  2 269
Донецька область  7 708  7 217  4 833
Житомирська область  236  229
Закарпатська область  290  279
Запорізька область  36 598  38 098  37 105  34 633  27 764
Івано-Франківська область  194  128
Київська область  628  480
Кіровоградська область  3 148  2 205
Луганська область  2 574  1 625
Львівська область  459  318
Миколаївська область  5 985  6 503  7 065  5 614
Одеська область  153 115  166 522  170 004  165 821  150 683
Полтавська область  359  364
Рівненська область  125  113
Сумська область  181  198
Тернопільська область  68  95
Харківська область  1 405  1 071
Херсонська область  1 302  1 040
Хмельницька область  209  207
Черкаська область  376  384
Чернівецька область  302  273
Чернігівська область  188  177
м. Київ  1 665  1 514
Україна  219 409  234 390  238 217  233 800  204 574
Вікова структура, 2001 рік
Вік Чисельність
0-14 30 145 14,7%
15-64 142 497 69,7%
>65 31 932 15,6%







Історія[ред. | ред. код]

XVIII–XIX ст.[ред. | ред. код]

Сучасне болгарське населення поселилося у регіоні в кінці XVIII століття та на початку XIX століття, під час феодального заколоту у Османській імперії та після періоду Російсько-турецьких війн. Особливо сильні хвилі еміграції були після Російсько-турецьких війн 1806–1812 та 1828–1829 рр. Поселенці прибували з сучасної східної Болгарії, але багато також було нащадків болгар з західної частини країни. Окрім болгар також серед емігрантів були албанці, що заселили східну Болгарію за деякий час до цього.

Після прибуття, болгари заснували свої власні міста, такі як Болград (1819 р.) та Комрат, та приблизно 64 сіл. У 1856 р., після Паризького миру, регіон Бессарабія розділились на південно-східну частини, у тому числі Болград, Ізмаїл та Кілія, що входили до Молдови1861 р. — Королівство Румунія), а північно-західна, зосереджену навколо Комрату, залишилися в Російській імперії. Болгарська гімназія була заснована у Болграді 28 червня 1858 р., яка мала серйозний вплив на розвиток болгарської освіти та культури та як факт була першою сучасною Болгарською гімназією.

У 1861 р. 20,000 болгар з румунської частини Бессарабії перейшли до Російської імперії, де вони отримали землю у Таврійській ГуберніЇ, щоб замінити ногайців, що покинули колишню територію Кримського ханства. Ті поселенці заснували іншу болгарську спільноту — Таврійських болгар.

Після того, як увесь регіон був знову включений у межі Російської імперії в 1878 році, процес русифікації посилився, тому багато болгарських інтелектуалів повернулися до новоствореного Князівства Болгарії, щоб надати допомогу у створенні Болгарської держави. Болгарська меншість було позбавлена права, отримані протягом румунського контролю.

XX ст.[ред. | ред. код]

Розселення болгар в УРСР за переписом 1926 р.
Розселення болгар у Криму за переписом 1926 р.

Вся Бессарабія відійшла до Королівства Румунія в 1918 році після російської революції і розпаду Російської республіки. На відміну від попереднього періоду румунського контролю, найбільш культурні та освітні права болгарської меншини були відчужені, що призвело до випадків збройного опору, наприклад повстання у Татарбунарах у 1924 році.

1925 на Мелітопольщині були створені Романівський (1926 перейменований на Коларівський) і Цареводарський (1926 переформований з існуючого, 1927 перейменований на Ботевський, який 1930 приєднано до Коларівського районну), 1926 на Одещині — Великобуялицький (1926 перейм. на Благоєвський), а 1927 в Першотравневому окрузі — Вільшанський болгарські національні райони. В болгарських населених пунктах організовувалися болгарські сільради (кількість яких з 1925 до 1938 зросла з 33 до 52), а в райцентрах — болгарські судови органи влади (так званні судово-слідчі камери).[1]

Болгари проживали переважно компактно, в 40 чисто болгарських сільрадах було зосереджено 76% всіх українських болгар. 72,5% болгарських дітей вчилися в болгарських школах. Після 1933 р. болгарські райони були ліквідовані.

У 20-30-х рр. XX ст. виходила болгарською мовою преса: центральна болгарська газета «Сьрп и чук», 1926 перейменована на «Сьветско село» і 1930 — на «Колективіст»; газета органів Коларівського, Благоєвського і Вільшанського районних партійних і виконавчих комітетів — «Колективно поле», «Комунар», «Колхозен труд», журнали «Бьди готов!», «Млад ударник», «Агротехник». Виданням художнього, суспільно-політичного, навчальної літератури займалися болгарські сектори Всеукраїнської філії Центрвидаву (з 1926 по 1931) і Укрдержнацменвидаву (з 1932 по 1941).

У болгарських районах функціонували болгарські школи, кількість яких зросла з 43 у 1924 до 57 у 1938 і в яких навчалось відповідно 4314 і 11 264 учні. Кадри для болгарських районів готували створена 1926 Дніпропетровська болгарська партійна школа, переведена у наступному році до Одеси, Преславські педагогічний технікум і агропрофшкола та болгарські сектори Одеських педагогічного та соціально-гуманітарних інститутва, медичного технікуму, театрального училища.

Болгарське театральне мистецтво розвивалося завдяки діяльності театральної пересувної трупи і болгарського театру-студії ім. Г.Димитрова (відповідно створених 1926 і 1934).[2]

Водночас у 1930-х рр. у Таврії були репресовані і страчені близько 25 тис. представників болгарської інтелігенції — вчителі, інженери, священики, агрономи, студенти. Болгар не врятував той факт, що серед них було багато комуністів-політемігрантів, які брали участь у вересневому повстанні 1923 р. у Болгарії і яких тут оселили за наказом голови Раднаркому УСРР Християна Раковського.[3]

Пакт Молотова-Ріббентропа 1939 р. призвів до ультиматуму СРСР у червні 1940 р., вторгненню радянських військ в Бессарабію, та її включення до Радянського Союзу. Хоча будучи офіційно визнаною меншістю за радянської влади, місцеві болгари втратили деякі риси своєї культурної ідентичності в цей період.

У 1944 р. 12,5 тис. болгар були депортовані з Криму.

Після проголошення незалежності[ред. | ред. код]

Розселення болгар в Одеській області за переписом 2001 р.

Рухи національного відродження виникли у 1980-х, з болгарськими газетами, культурними та освітніми асоціаціями. Болгарську мову почали вивчати у школах як додаткову, але пізніше й як обов'язковий предмет. Асоціація болгар України була заснована в 1993 році.

На початку 1990-х років в Україні розпочалася всебічна трансформація суспільного життя, яка охопила все поліетнічне населення країни. Значного розвитку цей процес набув після проголошення незалежності України. Тоді піднялася і нова хвиля національного відродження болгар, які проживають на південноукраїнських землях — їхньої мови, літератури, фольклору та мистецтва. Болгарські мешканці України отримали змогу навчатися рідною мовою в школах та вищих навчальних закладах, зокрема в Ізмаїльському педагогічному інституті і на болгарському відділенні філологічного факультету Одеського державного університету, яке було відкрите у 1995 р. У місцях компактного їх проживання було організовано періодичну трансляцію болгарською мовою радіопередач і програм телебачення. Розгорнули свою діяльність численні колективи художньої самодіяльності, які представляють культурно-мистецькі традиції болгарського населення України. Великої популярності набули традиційні фольклорно-етнографічні фестивалі. Так, на Болградщині після завершення основних польових робіт щорічно відбувається свято-фестиваль, яке поєднує в собі давні традиції общинно-храмових зібрань з сучасними фольклорно-пісенними виступами.

Розселення болгар в Україні, 2001 рік
Регіон Чисельність (тис. чол) Частка
Одеська 150,6 6,1%
Запорізька 27,7 1,4%
Миколаївська 5,6 0,4%
Інші регіони 20,7
Всього 204,6 0,4%

Активно працює болгарська секція, створена при Спілці письменників України. Налагодилось також видання болгарською мовою книг, підручників і періодичних видань. Так, газета «Роден край», яка виходить з 1994 р., проводить плідну популяризаторську роботу. У ній оперативно висвітлюються основні події у духовному житті України та Болгарії, публікуються зразки болгарської народнопоетичної творчості, інформація про фольклорні ансамблі та проведення фестивалів народної творчості.

Значну роль у житті країни почали відігравати національно-культурні товариства, об'єднання та асоціації загальнодержавного, регіонального і обласного рівня — Київське товариство болгарської культури «Родолюбіє», Кримське товариство болгар ім. Паїсія Хілендарського та ін. Асоціація болгарських культурно-просвітницьких товариств України відкрила свої представництва в Києві, Одесі, Сімферополі й Миколаєві.

Національне відродження болгарської спільноти і стан її культури та народно-поетичної творчості викликають дедалі більший інтерес у вчених. Яскраве свідчення цього — численні публікації, присвячені різноманітним аспектам дослідження цього процесу, та неодноразове обговорення цієї проблеми на науково-практичних конференціях. Зокрема, актуальні питання, пов'язані зі складним процесом духовного відродження болгарської діаспори, порушувалися на засіданні круглого столу на тем «Болгари України — в дзеркалі народної культури», який відбувся у Києві 1992 р., та на міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми відродження мов і культур західних і південних слов'ян в Україні», що проходила в Одесі у 1993 р. Серед обговорюваних питань — вивчення сучасного стану культури і мови болгарських мешканців України, проблеми збереження їхніх традицій та народної творчості тощо. Матеріали конференції та круглого столу лягли в основу збірника «Відродження мов і культур західних і південних слов'ян». Відродження мов і культур західних і південних слов'ян в Україні. Київ, 1995.

У 1990-х роках значно зріс й інтерес болгарського населення України до рідної мови, національних духовних цінностей, історії свого народу та його народнопоетичної творчості. Велику увагу цим питанням приділяє виходець зі села Банівка Болградського району Одеської області професор І.Стоянов та його дружина — кандидат філологічних наук Е.Стоянова. Так, у 1994 р. вони впорядкували збірник народних казок бессарабських болгар «Късметлива Неда», опублікований у Софії. Крім того, І.Стоянова цікавлять проблеми, пов'язані з функціонуванням в Україні болгарської мови, та українсько-болгарські мовні контакти, які він розглядає на основі болгарських говірок, що побутують на півдні України.

За роки державної незалежності України болгарська етнічна меншина послідовно реалізує свої національно-культурні прагнення, користається зі створених в Україні умов для збереження та розвитку власної культури, мови та традицій. Болгарську мову як предмет введено у загальноосвітніх навчально-виховних закладах у місцях компактного проживання представників цієї національності в Україні. У 1993 р. в м. Болграді, на Одещині, відкрито болгаро-українську гімназію. Вчителів болгарської мови і літератури готують Одеський і Львівський національні та Київський славістичний університети, Ізмаїльський і Бердянський педагогічні інститути, а вчителів початкових класів — Білгород-Дністровське педагогічне училище. В Одесі виходить болгарський тижневик «Роден край», у Криму й Одесі ведуться радіо- і телепередачі болгарською мовою. З 1993 р. діє Асоціація болгарських національно-культурних товариств і організацій, яка об'єднує сім міських осередків, активно працює Товариство болгарської культури «Родолюбіє». Завдяки прямому сприянню Болгарії 24 травня 1999 р., у День слов'янської писемності та культури, в Одесі було відкрито Центр болгарської культури, відбулося святкування 250-річчя поселення болгар в Україні. Слід особливо виділити ще один позитивний аспект новітньої історії України і Болгарії. Всупереч песимістичним прогнозам теорії конфлікту цивілізацій, в обох країнах — чи не єдиних серед держав Центрально- та Південно-Східної Європи — забезпечено з початку 1990-х років мирне, толерантне співіснування представників християнської і мусульманської культур та релігій. При цьому новим українській і болгарській демократіям довелося мати справу зі складним комплексом історичних кривд, заподіяних мусульманському населенню у попередні часи, і вирішувати пов'язані з ним проблеми. В Україні це наслідки масової депортації народів, зокрема кримських татар, у Болгарії — спроби здійснення політики штучного «ослов'янення» громадян турецької національності. Новітній український і болгарський досвід співжиття переважно християнських державотворчих націй з досить численними масивами мусульманських національних меншин мав би стати предметом уваги та інтересу для інших країн Європи і її міжнародних інституцій.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Рідні мови у Буджаку за переписом 2001 р.
Частка населення, що назвало рідною мовою болгарську за переписом 2001 р.
Поширення болгарської мови у Одеській області за переписом 2001 р.
Поширення болгарської мови у Запорізькій області за переписом 2001 р.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 64,2% українських болгар назвали своєю рідною мовою болгарську, 30,3% — російську, 5% — українську, 0,5% — інші мови. Рідна мова болгар України за переписами[5][6][7][8]

1970 1979 1989 2001
болгарська 71,7 68,3 69,5 64,2
російська 25,4 28,5 27,2 30,3
українська 2,6 2,8 2,7 5,0
інша 0,3 0,3 0,6 0,5

За переписом 2001 року, серед болгар України вказали на вільне володіння мовами:[9]

Вільне володіння мовами серед болгар УРСР за даними перепису 1989 р.:[10]

Вільне володіння мовами серед болгар УРСР за даними перепису 1970 р.:[8]

Райони та міста компактного проживання болгар за результатами перепису 2001 року.

Місто/Район Область Рідна мова болгарська Болгари за національністю Болгарськомовні
/ болгари
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 57,6% 60,8% 95%
АРЦИЗЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 34,0% 39,0% 87%
ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 31,7% 37,5% 84%
ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 24,9% 25,7% 97%
САРАТСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 19,1% 20,0% 96%
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОН ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 12,0% 23,4% 51%
ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 10,7% 11,5% 93%
ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОН ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 7,1% 12,5% 57%
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 6,6% 8,5% 78%
ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 6,5% 11,2% 58%
м. ІЗМАЇЛ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 4,6% 10,0% 46%
БЕРДЯНСЬКИЙ РАЙОН ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 3,1% 7,3% 42%
КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОН ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 2,5% 4,3% 59%
ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОН КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ 2,4% 9,8% 24%
м. БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 1,6% 3,7% 42%

Населені пункти, у яких болгарську мову назвали рідною більшість населення.[11]

Населений пункт Район Область % болгарськомовних
с. НОВІ ТРОЯНИ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 95,6
с. ВАСИЛІВКА БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 95,5
с. ВИНОГРАДНЕ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 94,8
с. КАЛЧЕВА БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 94,2
с. ОРІХІВКА БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 94
с. ГОРОДНЄ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 93,8
с. КРИНИЧНЕ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 93,3
с. ДМИТРІВКА ТАТАРБУНАРСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 93,1
с. ВІЛЬНЕ ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 92,7
с. ДЕЛЕНЬ АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 92,2
с. ГЛАВАНІ АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,6
с. ГОЛИЦЯ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,6
с. ЗАДУНАЇВКА АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,6
с. ХОЛМСЬКЕ АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,5
с. ЗОРЯ САРАТСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,4
с. ЯРОВЕ ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 91,3
с. РІВНЕ (Рівненська сільська рада) ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 90,5
с. ОСТРІВНЕ АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 90,4
с. РІВНЕ (Євгенівська сільська рада) ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 90,4
с. БАННІВКА БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 89,4
с. ВИНОГРАДІВКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 89,1
с. КУЛЕВЧА САРАТСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 89,1
с. НОВОКАЛАНЧАК ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 89,1
с. ВОЛОДИМИРІВКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 88,5
с. КИРНИЧКИ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 88,5
с. НОВА ІВАНІВКА АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 88,1
с. ВИНОГРАДІВКА АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 86,2
с. ПЕТРІВСЬК ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 85,6
с. БОГДАНІВКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 85,4
с. НАГІРНЕ РЕНІЙСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 85,1
с. ПЕРЕМОГА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 84,3
с. ЄЛИЗАВЕТІВКА (Перемогівська сільська рада) ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 82
с. НОВА ОЛЕКСІЇВКА ТАТАРБУНАРСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 81,3
с. РОЗА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 78,9
с. ТАБАКИ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 78,2
с. НОВОКАМ'ЯНКА ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 77,6
с. ЗАЛІЗНИЧНЕ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 76,5
с. ЧЕРВОНЕ ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 76,4
с. КАМ'ЯНКА ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 75,5
с. БАГАТЕ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 74,9
с. КАЛАНЧАК ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 74,8
с. ВЛАДИЧЕНЬ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 74,4
с. КРОЛІВКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 73
с. БОГДАНІВКА ПРИАЗОВСЬКИЙ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 72,3
смт СУВОРОВЕ ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 71
с. СТЕПАНІВКА ДРУГА ПРИАЗОВСЬКИЙ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 70,4
с. ЄВГЕНІВКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 68,7
с. ЛУЖАНКА ТАРУТИНСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 66,9
с. ВАСИЛІВКА АРЦИЗЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 66
с. ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКЕ БОЛГРАДСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 62,1
с. ЛОЩИНІВКА ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 61,6
с. ПЕТРІВКА ПРИМОРСЬКИЙ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 60,5
с. ПОЛОУЗІВКА БЕРДЯНСЬКИЙ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 59,8
с. НОВОСЕЛІВКА КІЛІЙСЬКИЙ ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ 50,5
с. МАРИНІВКА ПРИМОРСЬКИЙ ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ 50,3

Болгарська мова є регіональною у Болградському районі Одеської області[12]

Відомі представники[ред. | ред. код]

  • Плачков Іван — український політик, колишній міністр палива та енергетики України (2005–2006)
  • Кіссе Антон — український політик, народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів, президент Асоціації болгар України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державин Н. С. Болгарские колонии Новороссийского края. Херсонская и Таврическая губернии. Симферополь, 1908
  2. Сохань П. С. Очерки истории украинско-болгарских связей. К., 1976
  3. София нехае за таврическите българи
  4. Володимир Литвин. Голос України//Українсько-болгарські відносини: минуле як перспектива майбутнього. 2004.01.24
  5. Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
  6. Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года)
  7. Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
  8. а б Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  9. Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють
  10. Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та другою мовою народів СРСР.
  11. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  12. Газета по-українськи — В одному з районів Одеської області чотири мови отримали статус регіональних — 01.08.2013

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]