Болгарська комуністична партія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болгарська комуністична партія
БКП
Країна Flag of Bulgaria (1971–1990).svg Болгарія
Ген. секретар Дмитро Благоєв (перший)
Олександр Лілов (останнє)
Дата заснування 28 травня 1919
Дата розпуску 3 квітня 1990
Штаб-квартира Софія, Болгарія
Ідеологія комунізм і марксизм-ленінізм
Позиція крайній ліворуч
Кількість членів  1 000 000
Гімн «Інтернаціонал»

Болгарська комуністична партія (БКП, болг. Българска Комунистическа Партия) — політична партія, що керувала Народною Республікою Болгарія в 19461990 роках.

Заснована 1919 року як наступник БРСДП.

3 квітня 1990 року було прийняте рішення про перейменування на «Болгарська соціалістична партія». Існують також інші болгарські комуністичні партії, які, проте не є наступниками БКП.

Історія[ред. | ред. код]

У серпні 1891 на Бузлуджанському з'їзді під керівництвом революціонера-марксиста Д. Влагоєва було створено Болгарську соціал-демократичну партію (БСДП) і тим самим закладено основи БКП. У результаті гострої ідейної боротьби між представниками революційного ядра партії, очолюваного Д. Благоєвим та Г. Кирковим, і «общедельцями» — в 1903 році відбувся розкол БСДП на «тісних» соціалістів, або «тісняків» — Болгарська робітнича соціал-демократична партія (тісних соціалістів) БРСДП (т.с.), і «широких».

З початком Першої Світової війни «тісняки» стали на інтернаціоналістичні позиції. У 1919 БРСДП (т.с.) вийшла з 2-го Інтернаціоналу і взяла участь у створенні Комінтерну; з цього часу вона стала називатися Болгарською комуністичною партією (БКП).

У 1923 Партією було підготовлене Вересневе повстання.

16 квітня 1925 року, під час урочистостей у соборі Свята Неділя у Софії Воєнна організація Болгарської комуністичної партії організувала вибух, який призвів до загибелі великого числа віруючих.

В умовах диктатури 1927 року, з метою використання законних методів боротьби, створена Робітнича партія (РП) під загальним керівництвом БКП.

У 19201930-ті партія провела чистку своїх лав.

У 19381939 БКП і РП об'єдналися в єдину Болгарську робітничу партію (БРП) на чолі з Григорієм Димитровим і В. Коларовим.

Під час Другої Світової війни у 1942 році з ініціативи і під керівництвом БКП було створено Вітчизняний фронт (ВФ), що об'єднував усі антифашистські сили країни. Наступ Радянської Армії на Балканах викликав у Болгарії велике піднесення. Болгарський народ у вересні 1944 повстав проти монархо-фашистської диктатури і повалив її. У створеному уряді Вітчизняного фронту болгарські комуністи відігравали провідну роль. В країні встановився народно-демократичний лад, здійснено широкі демократичні перетворення; Болгарія стала на шлях соціалізму. Після 9 вересня 1944 партія стала називатись Болгарською робітничою партією (комуністів) — БРП(к).

У серпні 1948 відбулося об'єднання БРП(к) і БРСДП на основі ідейних принципів марксизму-ленінізму. V з'їзд БРП(к) у грудні 1948 перейменував партію на Болгарську комуністичну партію (БКП), прийняв 5-річний план розвитку народного господарства (19491953). Програма індустріалізації і електрифікації країни, кооперування й механізації сільського господарства, культурної революції. 2-гий п'ятирічний план (19531957), затверджений VI з'їздом партії в лютому—березні 1954. Квітневий пленум ЦК БКП (1956), схвалив рішення XX з'їзду КПРС. Болгарія серед європейських країн народної демократії досягла найбільших успіхів у кооперуванні с-г. (близько 92 % земель, станом на 1958), країна перетворена на індустріально-аграрну.

БКП брала активну участь в роботі Інформбюро компартій, в Нараді представників комуністичних і робітничих партій в Москві (1957), в Нараді комуністичних і робітничих партій соціалістичних країн Європи по обміну досвідом в розвитку сільського господарства (1960).

Організаційно було задекларовано побудову БКП на засадах демократичного централізму, як і ряду інших компартій. Вищий орган — з'їзд; між з'їздами — Центральний коміт (ЦК). Існували окружні, міські, общинні і первинні організації партії. БКП налічувала на 1958 рік в своїх лавах 484,3 тис. членів і кандидатів. Центральний друкований орган — газета «Работническо дело», теоретичний орган — часопис «Ново време».

Керівники партії[ред. | ред. код]

Болгарська соціалістична партія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  1. Сохань П. С. Болгарська комуністична партія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 517.
  2. Българската комунистическа партия в резолюции и решения на конгресите, конференциите и пленумите на ЦК. — Т. 1—4. — София, 1947—1955. (болг.)

Посилання[ред. | ред. код]