Болеслав I Хоробрий
| Болеслав I Хоробрий пол. Bolesław I Chrobry | |
|---|---|
| Regnum Sclavorum, Gothorum sive Polonorum | |
 | |
| Король Польщі | |
| Правління | 14 квітня — 17 червня 1025 |
| Коронація | 14 квітня 1025 |
| Попередник | Титул започатковано |
| Наступник | Мешко II В'ялий |
| Інші титули |
Князь Польщі Князь Богемії |
| Біографічні дані | |
| Народження |
967 Познань |
| Смерть |
17 червня 1025 Краків |
| Поховання | Базиліка святих Петра і Павла, Познань, Польща |
| Дружина | Емнильда |
| Другий шлюб | Юдита Угорська |
| Третій шлюб | Емнільда |
| Четвертий шлюб | Ода |
| Діти | Безприм, Регелінда, Мешко, Отто, Матильда та ще 2 доньки |
| Династія | П'ясти |
| Батько | Мешко I |
| Мати | Дубрава |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Болесла́в I Хоро́брий (пол. Bolesław I Chrobry; 966 або 967 — 17 червня 1025) — польський князь (992-1025) і король з 1025 року, князь Богемії (як Болеслав IV) у 1003-1004 роках. Його вважають національним героєм Польщі.
При ньому межі Польської держави простиралися від Ельби і Балтійського моря до Карпат й Угорщини; від Чехії до Волині. Він поєднав під своєю владою всі північно-західні слов'янські країни, завоював Гданськ, Краків, Сілезію і Моравію.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із династії П'ястів. Батько — Мешко I, мати — Дубрава (Дубравка), донька чеського князя Болеслава І Грізного.
…Був бо великий і важкий Болеслав, що і на коні ледве міг сидіти, але швидкого розуму…[1]
На з'їзді в Квадлінбурзі 23 березня 973 року маленького Болеслава залишили при королівському дворі заручником[2], у 978 році його відпустили додому. У 984 році, у віці 16 або 17 років, він одружився[3]. Про те, хто була його дружина невідомо, є такі версії: або невідома на ім'я донька маркграфа мейсенського Рікдага, або Юдіта, донька Гейзи. Найімовірніше, нею була Емнільда — донька лужицького князя Добромира, мати Мешка II (народився у 990 році).
Після смерті батька 25 травня 992 року Болеслав приймає владу, вигнавши з Польщі свою мачуху Оду та трьох зведених братів, після цього осліпив Одилена і Прибивоя — впливових керівників опозиції. Цього ж року він надає військову підтримку імператору Оттону III у його поході на Стодоран[4].
У 999 році приєднанням Краківської землі Болеслав завершив процес формування Польської держави. У війнах зі Священною Римською імперією (1003-1005, 1007-1013, 1015-1018) зумів відстояти незалежність королівства Польського.
У 1000 році він урочисто приймав імператора Оттона III у Гнезно де й добився організації самостійної архієпископської кафедри, куди переніс мощі папського місіонера, мученика Адальберта. Відтоді Польща входить у тісні зносини з Папою і запроваджує богослужіння латинською мовою.
У квітні, коли був убитий управитель Мархії Місненьської Екегард, Болеслав зайняв Лужицю і Мільсько та видав свою дочку Регелінду за сина Екегарда Германа, після чого встановив свій контроль над Мархією.
Болеслав I втрутився також і в чеські справи. Тамтешній князь Болеслав III Рудий був жорстоким правителем і проти нього піднявся бунт. Це дало змогу польському королю, за допомогою Вршовців, посадити на чеський трон свого брата Владивоя I. Владивой зв'язався з Генріхом II, німецьким імператором, але через кілька місяців, помер. Болеслав Хоробрий допоміг Рудому повернутися до влади. Чехія була під контролем Польщі з 1003 по 1004 рік. Однак Генріх ІІ посадив на трон брата Рудого Яромира, який усунув владу Польщі над Чехією. Моравія залишалася за Польщею в 1003-1031 роках. До 1031 року в складі Польщі перебували племена словаків.
- 1005 року — німці захопили Лужицю і Мільсько.
- 1007 року — Болеслав I повторно захопив Лужицю і Мільсько і з військом підійшов до Магдебурга.
- 1013 року — мир з Німеччиною, допомога Генріха II в поході на Русь. Закріплення за Польщею Лужиці і Мільсько.
- 1017 року — відбувся похід німців проти Польщі.
- 1018 року — підписаний Вічний мир між Польщею та Священною Римською імперією. Так званий Бауценський мир за яким Генріх мав визнати за ним ленні права на Лужицю.
У 1018 році покликаний своїм зятем київським князем Святополком Окаянним, рушив на Волинь, розбив Ярослава Мудрого на берегах Західного Бугу, захопив Київ і, замість того, щоб передати його Святополку, сам засів у ньому. Але кияни, обурені грабіжництвом його дружини, почали бити поляків, і Болеслав змушений був залишити Русь у 1019 році. Польща втримувала за собою Червенські міста до 1030 року.
Болеслав дуже багато сприяв насадженню християнства в Польщі, за що, незадовго до його смерті, духовенство сприяло отриманню королівського титулу. У 1025 році відбулася коронація Болеслава I королівською короною.
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятник Болеславу I у Вроцлаві
20 злотих 1925 року з портретом Болеслава Хороброго
Польща у 992-1025
Пам'ятник Болеславу I у Гнезно
Болеслав I Хоробрий і Святополк I Окаянний біля Золотих воріт Києва (картина Яна Матейко)
Коронація Болеслава I у Гнезно (Картина Яна Матейко)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нестор-літописець: Повість врем'яних літ
- ↑ Annales Altahenses maiores. MGH, SS. Bd. XX. Hannover. 1868
- ↑ Annales Kamenzenses. MGH, SS rer. Germ. in us. schol. [Bd. XI]. Hannover. 1866 (нім.)
- ↑ Thietmar von Merseburg. Chronik // Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. Bd. 9. — Berlin, 1966. (нім.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Плахонін А. Г. Болеслав I Хоробрий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 331. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Юсупович А. Чи ходив Вололимир Великий на/до ляхів? (польсько-руські відносини наприкінці Х — на початку ХІ с.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.—жовт.). — С. 43—69. — ISSN 0130-5247.
|
| Попередник Мешко I |
|
Князь Польщі 992-1025 |
|
Наступник Мешко II В'ялий |
| Попередник Болеслав III Рудий |
|
Князь Богемії 1003-1004 |
|
Наступник Яромир |
| Попередник Не було |
|
Король Польщі 1025 |
|
Наступник Мешко II В'ялий |
