Болеслав I Хоробрий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Болеслав I Хоробрий
Regnum Sclavorum, Gothorum sive Polonorum
Boleslaus I.jpg
Король Польщі
Правління 14 квітня17 червня 1025
Коронація 14 квітня 1025
Попередник Титул започатковано
Наступник Мешко II В'ялий
Інші титули Князь Польщі
Князь Богемії
Біографічні дані
Дата народження 967(0967)
Дата смерті 17 червня 1025(1025-06-17)
Краків
Місце поховання Базиліка святих Петра і Павла, Познань, Польща
Дружина Емнильда
Другий шлюб Юдита Угорська
Третій шлюб Емнільда
Четвертий шлюб Ода
Діти Безприм, Регелінда, Мешко, Отто, Матильда та ще 2 доньки
Династія П'ясти
Батько Мешко I
Мати Дубрава

Болесла́в I Хоро́брий (пол. Bolesław I Chrobry; 966 або 967 — 17 червня 1025) — польський князь (992-1025) і король з 1025 року, князь Богемії (як Болеслав IV) у 1003-1004 роках. Його вважають національним героєм Польщі.

При ньому межі Польської держави простиралися від Ельби і Балтійського моря до Карпат й Угорщини; від Чехії до Волині. Він поєднав під своєю владою всі північно-західні слов'янські країни, завоював Гданськ, Краків, Сілезію і Моравію.

Біографія[ред.ред. код]

Походив із династії П'ястів. Батько — Мешко I, мати — Дубрава (Дубравка), донька чеського князя Болеслава І Грізного.

…Був бо великий і важкий Болеслав, що і на коні ледве міг сидіти, але швидкого розуму…[1]

На з'їзді в Квадлінбурзі 23 березня 973 року маленького Болеслава залишили при королівському дворі заручником[2], у 978 році його відпустили додому. У 984 році, у віці 16 або 17 років, він одружився[3]. Про те, хто була його дружина невідомо, є такі версії: або невідома на ім'я донька маркграфа мейсенського Рікдага, або Юдіта, донька Гейзи. Найімовірніше, нею була Емнільда — донька лужицького князя Добромира, мати Мешка II (народився у 990 році).

Після смерті батька 25 травня 992 року Болеслав приймає владу, вигнавши з Польщі свою мачуху Оду та трьох зведених братів, після цього осліпив Одилена і Прибивоя — впливових керівників опозиції. Цього ж року він надає військову підтримку імператору Оттону III у його поході на Стодоран[4].

У 999 році приєднанням Краківської землі Болеслав завершив процес формування Польської держави. У війнах зі Священною Римською імперією (1003-1005, 1007-1013, 1015-1018) зумів відстояти незалежність королівства Польського.

У 1000 році він урочисто приймав імператора Оттона III у Гнезно де й добився організації самостійної архієпископської кафедри, куди переніс мощі папського місіонера, мученика Адальберта. Відтоді Польща входить у тісні зносини з Папою і запроваджує богослужіння латинською мовою.

У квітні, коли був убитий управитель Мархії Місненьської Екегард, Болеслав зайняв Лужицю і Мільсько та видав свою дочку Регелінду за сина Екегарда Германа, після чого встановив свій контроль над Мархією.

Болеслав I втрутився також і в чеські справи. Тамтешній князь Болеслав III Рудий був жорстоким правителем і проти нього піднявся бунт. Це дало змогу польському королю, за допомогою Вршовців, посадити на чеський трон свого брата Владивоя I. Владивой зв'язався з Генріхом II, німецьким імператором, але через кілька місяців, помер. Болеслав Хоробрий допоміг Рудому повернутися до влади. Чехія була під контролем Польщі з 1003 по 1004 рік. Однак Генріх ІІ посадив на трон брата Рудого Яромира, який усунув владу Польщі над Чехією. Моравія залишалася за Польщею в 1003-1031 роках. До 1031 року в складі Польщі перебували племена словаків.

  • 1005 року — німці захопили Лужицю і Мільсько.
  • 1007 року — Болеслав I повторно захопив Лужицю і Мільсько і з військом підійшов до Магдебурга.
  • 1013 року — мир з Німеччиною, допомога Генріха II в поході на Русь. Закріплення за Польщею Лужиці і Мільсько.
  • 1017 року — відбувся похід німців проти Польщі.
  • 1018 року — підписаний Вічний мир між Польщею та Священною Римською імперією. Так званий Бауценський мир за яким Генріх мав визнати за ним ленні права на Лужицю.

У 1018 році покликаний своїм зятем київським князем Святополком Окаянним, рушив на Волинь, розбив Ярослава Мудрого на берегах Західного Бугу, захопив Київ і, замість того, щоб передати його Святополку, сам засів у ньому. Але кияни, обурені грабіжництвом його дружини, почали бити поляків, і Болеслав змушений був залишити Київську Русь у 1019 році. Польща втримувала за собою Червенські міста до 1030 року.

Болеслав дуже багато сприяв насадженню християнства в Польщі, за що, незадовго до його смерті, духовенство сприяло отриманню королівського титулу. У 1025 році відбулася коронація Болеслава I королівською короною.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нестор-літописець: Повість врем'яних літ
  2. Annales Altahenses maiores. MGH, SS. Bd. XX. Hannover. 1868
  3. Annales Kamenzenses. MGH, SS rer. Germ. in us. schol. [Bd. XI]. Hannover. 1866 (нім.)
  4. Thietmar von Merseburg. Chronik // Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. Bd. 9. Berlin. 1966 (нім.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Юсупович А. Чи ходив Вололимир Великий на/до ляхів? (польсько-руські відносини наприкінці Х — на початку ХІ с.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.-жовт.). — С. 43—69. — ISSN 0130-5247.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Мешко I
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Князь Польщі
992-1025
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Мешко II В'ялий
Попередник
Болеслав III Рудий
Přemyslovci erb.svg Князь Богемії
1003-1004
Přemyslovci erb.svg Наступник
Яромир
Попередник
Не було
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1025
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Мешко II В'ялий