Болотні ґрунти

Боло́тні ґрунти́ — азональні ґрунти з великою кількістю нерозкладених і напіврозкладених рослинних решток (торфу), які нагромаджуються в них під впливом тривалого надмірного зволоження. Болотний процес ґрунтотворення відбувається за умови перезволоження ґрунтів поверхневими та/або підґрунтовими водами, тобто заболочування. На їх розвиток впливають два процеси – торфоутворення й оглеєння.

На заплавах в Поліссі часто виділяються мінеральні болотні та лучно-болотні ґрунти. Їх називають алювіальними болотними та лучно-болотними, щоб виокремити екологію ґрунтоутворення. Мінеральні болотні ґрунти характеризуються гумусо-акумулятивним профілем з оглеєнням усіх генетичних горизонтів.

За ступенем розвитку процесів торфоутворення, що часто є характерним для них, болотні ґрунти поділяють на торфовища (шар торф'яного горизонту від 50 до понад 200 см), торфово-глейові або торф'яно-болотні (шар торф'яного горизонту до 50 см), торфувато-глейові (шар торф'яного горизонту до 30 см) та мулувато-болотні (шар торф'яного горизонту до 10 см)^[1]. Властивості торфу залежать від типу водного та мінерального живлення ґрунту. Заболочення поверхневими водами, як правило, призводить до формування верхових сфагнових боліт. Це дуже бідні оліготрофні болота з малою зольністю (до 5%) і з кислою реакцією (рН = 4,0-4,5). Низинні торфовища формуються при заболочуванні підґрунтовими водами, які майже завжди засолені легкорозчинними солями. Тому торфовища низинного типу мають високу зольність і нейтральну або лужну реакцію.

В анаеробних умовах реакції відновлення нітратів, сульфатів, фосфатів тощо призводять до появи газів типу H₂S, СН₄, які є отруйними для мікроорганізмів. В анаеробних умовах також формуються сульфіди металів типу пірит, які підкислюють середовище за наявності кисню. В таких ґрунтах часто накопичуються різні сполуки заліза і марганцю у формі конкрецій, бобовин, плям, розводів або прошарків.

Після осушення і проведення агромеліоративних заходів болотні ґрунти можуть перетворюватись у високопродуктивні сільськогосподарські угіддя. На них вирощують високі врожаї овочів, картоплі, багаторічних трав, конопель та інших культур. Поширені болотні ґрунти в північній частині Євразії. В Україні вони найбільш поширені в Поліссі України в низовинах і заплавах річок у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Чернігівській областях, значно менші території вони займають в Лісостепу і незначні в Степу. Загальна площа близько 1170 тис. га, в тому числі в с.-г. виробництві використовують 570,4 тис. га.

Див. також

Примітки

↑ Бережняк М. Ф. Ґрунтознавство: Навч. посіб. /М. Ф. Бережняк, Б. Є. Якубенко,А. М. Чурілов, Р. В. Сендзюк. // За заг. ред. Якубенка Б. Є. — К. :Видавництво Ліра-К, 2017. — 612 с. - с.209 ISBN 978-617-7507-96-2

Література

Неуструев С. С. Генезис и география почв. — Л., 1977. — 214 с.
Агроґрунтознавство: навч. посіб. / М.І. Лактіонов; Харків. держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Харків: Видавець Шуст А.І., 2001. – 156 с.
Ґрунтознавство: Підручник / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; за ред. Д.Г. Тихоненка. — К.: Вища освіта, 2005. — 703 с.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Торфові ґрунти Матого Полісся: монографія / М. В. Нецик, В. Г. Гаськевич. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. — 198 с. — (Ґрунти України) — ISBN 978-966-613-737-4.

Посилання

Карти України https://geomap.land.kiev.ua/soil.html
Цифрова платформа «Нейтрального рівня деградації земель сільськогосподарського призначення» https://ismld.com.ua/

Це незавершена стаття з ґрунтознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Бережняк М. Ф. Ґрунтознавство: Навч. посіб. /М. Ф. Бережняк, Б. Є. Якубенко,А. М. Чурілов, Р. В. Сендзюк. // За заг. ред. Якубенка Б. Є. — К. :Видавництво Ліра-К, 2017. — 612 с. - с.209 ISBN 978-617-7507-96-2

[1]