Бомбардування Дрездена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бомбардування Дрездена
Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни
Bundesarchiv Bild 146-1994-041-07, Dresden, zerstörtes Stadtzentrum.jpg
Дрезден після бомбардування
Дата: 13-15 лютого 1945
Місце: Дрезден
Результат: Союзницька перемога
  • Стратегічні цілі знищені
  • Незмірні жертви
Сторони
Велика Британія Королівські повітряні сили
США ВПС США
Третій Рейх Третій Рейх
Втрати
22 700-250 000 смертей
Дрезден 1945, вид з ратуші (Rathaus) на зруйноване місто

Бомбардування Дрездена — наліт бомбардувальної авіації Великої Британії та США на столицю німецької землі Саксонія місто Дрезден, який відбувся під час Другої світової війни на Східноєвропейському театрі воєнних дій за три місяці до капітуляції Німеччини.

За чотири рейди у проміжку з 13 по 15 лютого 1945 року 722 важких бомбардувальників британських Королівських повітряних сил і 527 з ВПС США скинули на місто більш ніж 3 900 тонн високовибухових бомб і запалювальних пристроїв.[1] Бомбардування та вогняний смерч, у який воно переросло, знищили понад 6,5 км² центру міста.[2] За оцінками, загинуло від 22 700[3] до 250 000[4] людей. Слідом за цим сталися ще три повітряні нальоти ВПС США: два націлені на залізничну сортувальну станцію міста і один маленький наліт 17 квітня, цілями якого були промислові зони.

Німецькі пропагандистські заяви безпосередньо після повітряних ударів та повоєнні обговорення[5] про те, чи були виправдані ці атаки привели до того, що бомбардування стало одним з найбільш полемічних і суперечливих питань війни під кутом зору моралі.[6] Доповідь ВПС США 1953 захищала операцію як виправдане бомбардування військових і промислових цілей, якими, як вони стверджують, був великий залізничний транспортний та комунікаційний вузол, де містилося 110 заводів і 50 000 робітників, що давали підтримку німецьким воєнним діям.[7] Деякі дослідники твердять, що не вся комунікаційна інфраструктура була ціллю нальоту, як-от, приміром, мости, як і протяжні промислові райони за межами центру міста.[8] Критики бомбардування наполягають, що Дрезден був культурною пам'яткою, важливість якого у військовому значенні була невеликою, якщо була взагалі, і що нальоти відзначалися невибірковим килимовим бомбардуванням, не викликаним військовою необхідністю і не сумірним з військовими успіхами.[9][10]

Підігрівали суперечки різкі зміни в заявленій кількості загиблих. У березні 1945 року уряд Німеччини наказав своїй пресі опублікувати фальсифіковані цифри жертв нальотів на Дрезден 200 000, а загальну кількість загиблих було оцінено аж у 500 000.[11][12][13] Міська влада в той час оцінювала жертви не більше, ніж у 25 000, і це число узгоджується з подальшими дослідженнями, у тому числі дослідження 2010 року на замовлення міської ради.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

    • Кількість бомбардувальників і тоннаж бомб взяті з написаного в 1953 році документа ВПС США, який до 1978 зберігався під грифом «таємно» (Angell, 1953).
    • Taylor (2005) наводить цифри 1 100 важких бомбардувальників і 4 500 тонн.
    • Webster and Frankland (1961) вказують на 805 літаків бомбардувальної авіації 13 лютого 1945 та 1 646 американських бомбардувальників 16 січня — 17 квітня 1945. (Webster та Frankland, 1961, с. 198, 108–109).
    «Mission accomplished», The Guardian, 7 лютого 2004.
  1. Harris, 1945
  2. Shortnews staff (14 April 2010). Alliierte Bombenangriffe auf Dresden 1945: Zahl der Todesopfer korrigiert (de). 
  3. Müller, Rolf-Dieter; Schönherr, Nicole; Widera, Thomas, ред. (2010). Die Zerstörung Dresdens: 13. bis 15. Februar 1945. Gutachten und Ergebnisse der Dresdner Historikerkommission zur Ermittlung der Opferzahlen. (de). V&R Unipress. с. 48. ISBN 3899717732. 
  4. Norwood, 2013, page 237
  5. Selden, 2004, с. 30: Рональд Шаффер. Примітка: цифри жертв нині вважаються нижчими, ніж жертв бомбардувань деяких інших міст Осі; див. Токіо 9-10 березня 1945 року з приблизно 100 000 вбитих і Гамбург липня 1943 з приблизно 50 000 загиблих. (Grayling, 2006, с. 20)
  6. Angell, 1953.
  7. McKee, 1983, с. 62
  8. Addison та Crang, 2006, Chapter 9 p. 194
  9. McKee, 1983, с. 61–94
  10. Bergander, 1998, с. 217
  11. Taylor, 2004, с. 370
  12. Atkinson, 2013, с. 535

Посилання[ред. | ред. код]