Бондаренко Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бондаренко Іван Антонович
Народження 1914(1914)
Баштанка Миколаївська область
Смерть 26 березня 1944(1944-03-26)
поблизу села Бузьке Миколаївська область
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1939–1944
Партія КПРС
Звання майор
Формування 223-я стрілецька дивізія
Командування 1041-й стрілецький полк
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня Орден Червоної Зірки

Бондаре́нко Іва́н Анто́нович (нар. 1914 — пом. 26 березня 1944) — командир 1041-го стрілецького полку 223-ї стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1914 році в селищі в с. Шевченкове Баштанського району Миколаївської області в родині службовця. Українець. Освіта неповна середня. Після школи працював у районній інспекції Держстраху.

До лав РСЧА призваний у 1939 році. У 1941 році закінчив Одеське військово-технічне училище.

Учасник Радянсько-німецької війни з липня 1941 року. Воював на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, Південно-Західному, 2-у та 3-у Українських фронтах.

З 1942 року — на командирських посадах у 223-й стрілецькій дивізії. 18 серпня 1942 року в бою за місто Моздок був поранений. Брав участь в Моздоксько-Ставропольській, Тихорецько-Єйській, Краснодарській, Донбаській наступальних операціях.

З 15 вересня 1943 року — виконувач обов'язків, а згодом — командир 1041-го стрілецького полку.

Майор І. А. Бондаренко особливо відзначився при форсуванні річки Південний Буг в районі села Бузьке Вознесенського району Миколаївської області. 21 березня 1944 року полк вийшов на лівий берег річки, знищивши при цьому 37 автомашин, 2 штурмові гармати, 6 гармат та кілька десятків гітлерівців. В ніч на 24 березня на правому березі Південного Бугу був захоплений плацдарм. 26 березня в критичний момент бою по утриманню плацдарму, підняв бійців у штикову атаку. Був поранений, але поле бою не залишив.

26 березня 1944 року загинув у бою. Похований в селищі міського типу Арбузинка Миколаївської області[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм майору Бондаренку Івану Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороди[ред. | ред. код]

Арбузинка. Меморіальна плита на могилі І. А. Бондаренка

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь І. А. Бондаренка названо вулицю в райцентрі Арбузинка Миколаївської області.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982. — С. 39-41. (рос.)
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь: в 2 т. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1988. (рос.)
  • Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.