Бондаренко Артем Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артем Бондаренко
 Старшина
Загальна інформація
Народження 21 липня 1982(1982-07-21)[1]
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Смерть 2 вересня 2020(2020-09-02) (38 років)
Лобачеве, Луганська міська громада, Луганський район, Луганська область, Україна
(пожежа)
Поховання Краснопільський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014—2020
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Арте́м Анато́лійович Бондаре́нко (нар.21 липня 1982(19820721) року, м. Дніпро — 2 вересня 2020 року, с. Лобачеве, Станично-Луганський район, Луганська область) — старшина, головний сержант 9-ї роти 25-ї окремої повітрянодесантної бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни[2].

Із життєпису[ред. | ред. код]

Народився 1982 року в Дніпропетровську.

Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей від 2014 року.

На фронт пішов добровольцем. Брав участь в боях за Піски, Донецький аеропорт, Авдіївську промзону[3].

Зник безвісти 2 вересня 2020 року під час ліквідації пожежі на бойових позиціях. Наступного дня тіло було знайдене під завалами згорілого бліндажа: за словами колег, під час пожежі Артем рятував військове майно[4].

Відхід воїнів з позицій був ускладненим через оточення стіною вогню та російськими бойовиками з іншого боку. Після віднайдення тіла тривала процедура ідентифікації.

Представлений до нагородження орденом «За мужність» І ступеню (посмертно).

Похований 2 жовтня 2020 року на Краснопільському цвинтарі біля міста Дніпра. Прощання відбулось на Алеї Героїв біля будівлі облдержадміністрації[5].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 722/2015 від 25 грудня 2015 року, «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[6].
  • Указом Президента України № 506/2020 від 19 листопада 2020 року за «особисту мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня Десантно-штурмових військ Збройних Сил України» нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Дніпрі родині полеглого десантника Артема Бондаренка вручили орден «За мужність» ІІ ступеня
  2. ↑ Війна, якої «немає»: історії та фото Героїв, що загинули на Донбасі у вересні. https://plus.obozrevatel.com/. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2020.
  3. ↑ На Луганщині під час гасіння пожежі загинув старшина Артем Бондаренко. https://novynarnia.com/. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 8 листопада 2020.
  4. ↑ У Дніпрі поховають десантника, який загинув під час гасіння масштабної пожежі на Луганщині. https://www.unian.ua/. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2020.
  5. ↑ У Дніпрі попрощалися із загиблим на Донбасі десантником, «кіборгом» Артемом Бондаренком. https://www.radiosvoboda.org/. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 8 листопада 2020.
  6. ↑ Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Указ Президента України від 19 листопада 2020 року № 506/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бондаренко_Артем_Анатолійович&oldid=36529046