Бондаренко Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бондаренко Михайло Федорович
Bondarenko, Mikhail Federovich.jpg
Народився 30 листопада 1944(1944-11-30)
село Крутоярівка, Кегичівський район, Харківська область, УРСР, СРСР
Помер 1 вересня 2013(2013-09-01) (68 років)
Місце проживання Харків, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Харківський національний університет радіоелектроніки
Галузь наукових інтересів Кібернетика, Штучний інтелект
Заклад Харківський національний університет радіоелектроніки
Посада ректор Харківського національного університету радіоелектроніки
Вчене звання Професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії наук вищої школи України, академік Академії прикладної радіоелектроніки
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Відомий завдяки: Створення наукової школи дослідження штучного інтелекту, Теорію інтелекту - розпізнавання мов
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
, Державна премія України в галузі науки і техніки, Почесна грамота Верховної Ради України, Заслужений діяч науки і техніки України

Михайло Федорович Бондаренко (*30 листопада 1944, с. Крутоярівка Кегичівського району Харківської області — †1 вересня 2013, м. Харків[1]) — український учений у галузі кібернетики та організатор освіти. Доктор технічних наук, професор. Член-кореспондент НАН України. Академік АН ВШ України з 1996 р. Академік АН Прикладної Радіоелектроніки. Ректор Харківського національного університету радіоелектроніки.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у с. Крутоярівка Кегичівського району Харківської області.

У 1962–1963 рр. — формувальник заводу ім. В. Малишева (Харків).

У 1967 році — закінчив з відзнакою Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ, 1967) за фахом «Автоматика та телемеханіка».

У 1967–1968 рр. — лаборант, пізніше інженер ХІРЕ.

У 1968–1969 рр. — аспірант кафедри Математичного моделювання.

У 1969–1974 рр. — асистент, старший викладач, доцент каедри математичного моделювання ХІРЕ.

У 1970 році отримав ступінь кандидата технічних наук. Тема дисертації - «Математичні моделі адаптації зору і їх технічні додатки». Дисертація була захищена Бондаренко у віці 25 років, що стало рекордом для інституту.

У 1974–1976 рр. — відрядження на Кубу для викладацької роботи за контрактом в Університеті Орієнте.

З 1977 р. — завідувач кафедри програмного забезпечення Електроно-обчислювальних машин ХІРЕ.

У 1985 році отримав ступінь доктора технічних наук. Тема дисертації - «Математичні моделі морфологічних і фонетичних відносин і їх застосування для автоматизації обробки мовних повідомлень».

У 1986–1987 рр. — декан факультету обчислювальної техніки ХІРЕ (з 1993 р. — державний технічний університет радіоелектроніки, ХТУРЕ).

З 1994 р. — ректор ХТУРЕ (з 2001 р. — Харківський національний університет радіоелектроніки, ХНУРЕ), завідувач кафедри Програмного забезпечення електроно-обчислювальних машин.

У 1996 році був обраний членом Академії наук вищої школи України.

Помер 1 вересня 2013 року від онкологічного захворювання[1]. Поховали Михайла Бондаренка 3 вересня 2013 року на міському кладовищі № 2[2]

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Основні наукові напрями: теорія інтелекту, розпізнавання мови. Створив наукову школу в галузі штучного інтелекту.

Автор понад 360 наукових праць, зокрема 12 монографій, підручників та навчальних посібників, 7 авторських свідоцтв, 5 патентів.

Підготував 10 докторів та 36 кандидатів наук.

Головний редактор наукових видань «Біоніка інтелекту», «Радіоелектроніка та інформатика», «Новий колегіум».

Президент АН прикладної радіоелектроніки. Президент Української асоціації дистанційної освіти. Почесний доктор Московського інженерно-фізичного інституту.

Звання і нагороди[ред.ред. код]

Пам'ятна дошка на фасаді ХНУРЕ Бондаренко Михайло Федорович
  • Лауреат Регіонального рейтингу «Харків'янин сторіччя» (2001)
  • Лауреат міжнародного Академічного рейтингу «Золота фортуна» (2002).
  • Почесна грамота Верховної Ради України (2004).
  • Лауреат рейтингу «Ділова людина України — 2004».
  • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2004)
  • Орден «За трудові досягнення» (2004)
  • Відзнака «Почесний хрест» УПЦ.

У 1995–1996 рр. визнаний «Людиною року» Біографічним центром у Кембриджі, Англія.

Почесний громадянин міста Харків[3]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Академія наук вищої школи України. 1992–2010. Довідник