Бондарчук Володимир Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Гаврилович Бондарчук
Bondarchuk.gif
Народився 29 липня 1905(1905-07-29)
Дениші
Помер 27 лютого 1993(1993-02-27) (87 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність геолог[d]
Сфера роботи геологія
Науковий ступінь доктор геолого-мінералогічних наук
Відомі учні Маринич Олександр Мефодійович
Заклад Київського університету ім. Т. Г. Шевченка
Членство Національна академія наук України
Посада Ректор Київського університету
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Звання професор

Володи́мир Гаври́лович Бондарчу́к (*29 липня 1905, Дениші — †27 лютого 1993, Київ) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР19 травня 1951 року[1]).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 липня 1905 року в селі Денишах Трояновської волості Волинської губернії (тепер Житомирського району Житомирської області). Вищу освіту отримав у 1924 році, закінчивши природничо-географічне відділення Волинського інституту народної освіти в Житомирі. З 1926 по 1929 рік навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного геологічного інституту за фахом «палеонтологія і стратиграфія». У 1929 році захистив дисертацію «Каспійські відкладення на північно-східному узбережжі Азовського моря» й отримав звання наукового співробітника. З 1933 по 1938 рік працював на виробництві в Українському геологорозвідувальному управлінні старшим, головним геологом, начальником геологозйомочних партій, завідувачем сектора геологічних карт. Одночасно, у 19301935 роках, працював доцентом Київського гірничого інституту.

У березні 1938 року був заарештований органами НКВС за звинуваченням у причетності до контрреволюційної організації. Через кілька місяців його справу було припинено у зв'язку з відсутністю доказів провини. Того ж року перейшов на постійну наукову роботу до Інституту геологічних наук АН УРСР, захистив кандидатську дисертацію «Четвертинні відкладення УРСР». На початку 1941 року захистив докторську дисертацію, на основі якої у 1949 році було видано посібник для вищих навчальних закладів «Геоморфологія УРСР». У червні 1941 року був призначений проректором Київського університету з навчальної роботи. Затверджений у званні доктора геолого-мінералогічних наук. З 7 липня 1941 по осінь 1941 року був ректором Київського державного університету. З 26 жовтня 1941 по лютий 1944 року проводив наукову роботу в Інституті геології Узбецького філіалу Академії наук СРСР на посаді професора, керував відділом рудних корисних копалин. З 1944 року продовжував працювати професором в Київському університеті, завідував кафедрою загальної геології, був проректором із навчальної роботи. З 7 серпня 1944 по 15 листопада 1951 року був ректором Київського державного університету. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 19511953 роках — заступник Голови Ради Міністрів УРСР. З червня 1953 по липень 1986 рроку працював в Інституті геологічних наук АН УРСР19531963 роках — його директор; у 19631979 роках — завідувач відділом геотектоніки та геології антропогену).

Могила Володимира Бондарчука

Жив в Києві на вулиці Льва Толстого, 13, квартира 4. Помер 27 лютого 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 47а).

Наукова робота[ред. | ред. код]

Опублікував понад 120 наукових праць, присвячених геологічній будові та геоморфології УРСР, а також загальногеологічним теоретичним питанням. Вчення про тектонічний розвиток Землі Бондарчук виклав на основі створеної ним теорії тектоорогенії; основне положення цієї теорії — єдність розвитку структури і рельєфу Землі. Праці Бондарчука з четвертинної геології стосуються походження основних генетичних типів антропогенових відкладів, їх стратиграфії і стратифікації, фауни молюсків. Бондарчук — автор кількох підручників, в тому числі першого підручника з загальної геології, що вийшов українською мовою.

Праці:

  • Геологічна структура УРСР. К., 1946
  • Тектоорогения. К., 1946
  • Геологічна будова УРСР. К.—X., 1947
  • Курс загальної геології. К., 1947
  • Геоморфологія УРСР. К. ,1949
  • Основы геоморфологии. М, 1949
  • Радянські Карпати. К., 1957
  • Геологія України. К., 1959

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслужений діяч наук УРСР (з 1970 року), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1976; за роботу «Стратиграфія УРСР», томи ІІ—ХІ, опубліковану в І968—І975 роках[2]). Нагороджений орденом Жовтневої Революції та двома орденами Трудового Червоного Прапора.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

меморіальна дошка

У Києві, на вулиці Льва Толстого, 13, де з 1944 по 1993 рік жив вчений, встановлено гранітну меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]