Боднарів (Коломийський район)
| село Боднарів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Рада | Струпківська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA26080150030071014 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1799 |
| Населення | 53 |
| Площа | 4,537 км² |
| Густота населення | 11,68 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78233 |
| Телефонний код | +380 03433 |
| Катойконіми | боднарівський, боднарівська, боднарівські |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°39′50″ пн. ш. 24°49′18″ сх. д. / 48.66389° пн. ш. 24.82167° сх. д.Координати: 48°39′50″ пн. ш. 24°49′18″ сх. д. / 48.66389° пн. ш. 24.82167° сх. д. |
| Водойми | Біленький |
| Відстань до районного центру |
42 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78227, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с.Струпків, вул.Шевченка, 26 |
| Карта | |
  Боднарів | |
 Боднарів | |
| Мапа | |
| |
Боднарів (до 1940 — Боднарівка) — найменше село Коломийського району Івано-Франківської області. У складі Коломийського району від 1964.
Кількість дворів — 25 (1997), населення — 55 осіб (1997), українці.
Релігія[ред. | ред. код]
Віруючі — православні, церкву відвідують у межівному селі Молодилові Коломийського району. Храмові свята — Введення в храм Діви Марії та Святої Трійці.
Мікротопоніми[ред. | ред. код]
Кутки й урочища:
- Корчовий кавалок
- Майданський ліс
- Опульсько
- Такса.
Географія[ред. | ред. код]
Межує з селами Струпків, Молодилів, хутором Хоросна Коломийського району та селом Глинки Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Боднарів оточений з трьох боків лісом, є потік Рімнистий.
Лежить за 42 км до Коломиї (через смт. Отинію).
Історія[ред. | ред. код]
Австрійський і польський періоди[ред. | ред. код]
Боднарівка заснована в 1799 р. як присілок громади Середній Майдан, яка належала до домінії Верхній Майдан циркулу Станиславів Королівства Галичини та Володимирії.[1]
Перша відома історична згадка про Боднарівку належить до 1855 — Bednarowka, від 1854 до 1940 р. — Надвірнянський повіт.
За переказами, назва села походить від ремесла боднарства, яким займалися перші поселенці або ж від дідича Боднара Теодора, який нібито володів цими землями. Народний переказ повідомляє, що першими поселенцями були 4 зайшлі поляки, які стали корчувати ліс і поставили кілька хат. Прізвище першого боднарівського господаря було Тріщ.
Боднарів належить до тих українських сіл, у які були завезені чужинці з метою так званого злиття націй. Місцевим корінним мешканцям-українцям не давали викупити собі ці землі, але польська окупаційна влада вишукувала можливості, щоби ці землі запосіли поляки, водночас утверджуючи тут свою польську ідею.
За переказами, місцевий дідич Боднар побудував у Боднарові костел і 1912 року його посвятили. Перед тим у селі з 1888 існував дерев'яний костел св. Теодора, у якому приблизно у 1895 р. був встановлений орган львівського органобудівника Яна Слівінського. Дідич також залишив кілька гектарів землі для селян, для священика і школи та для своїх 3 агентів, а сам виїхав з села. Згадані агенти довозили ще поляків з Польщі.
Село поділялося на Стару Боднарівку (у ній жили українці) та Нову Боднарівку (у ній поселилися поляки). Відповідно в Боднарівці існували українська і польська школи та польська хата-читальня.
Радянський період[ред. | ред. код]
У 1940 р. Боднарівка отримала модернізовану назву, статус села з сільською радою і включена до Ланчинського району.[2]
З поновним приходом комуністичної окупації поляків 1945 року вивезли на історичну батьківщину, а їхні господарства перебрали до рук українських виселенці з Закерзоння, яких польські і радянські комуністичні влади в 1946 р. насильно вивезли зі споконвічних українських земель, а достеменно з Холмщини, Надсяння, Лемківщини та інших країв. Помилково усіх їх і досі називають лемками. Ці насильні переміщення цілих народів супроводжувалися нечуваними зловживаннями. Також у Боднарові з'явилися нетипові для Коломийщини прізвища Кратюк, Шавула, Криниця, Голуб, Якимець, Дідич та інші.
У ті ж часи в Боднарів перебралося кілька родин з села Гаврилівки, які почули, що тут є вільні хати і господарства. В 1949 р. в Боднареві засновано колгосп імені Кірова. Головою призначили напівграмотного селянина з виселенців Андрія Оренчука. Однак уже 1951 року цей колгосп прилучили до колгоспу в селі Іванівцях Коломийського району. Після настійних прохань, листів до Верховної Ради УРСР 1954 боднарівське колективне господарство від'єднали від іванівецького і приєднали до струпківського. І досі колишні землі боднарівських людей належать до селянської спілки «Дружба», що в селі Струпкові. Саме село також підпорядковане Струпківській сільській раді.
1951 комуністична влада розібрала римо-католицький костел у Боднареві, а будівельні матеріали використала для спорудження клубу в селі Ланчині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.
У часи СРСР Боднарів став так званим, неперспективним селом, з нього повиїжджала молодь.
Сучасність[ред. | ред. код]
Сьогодні в селі переважно мешканці, яким за 60 років. У селі нема церкви, пошти, будинку культури, бібліотеки, рідко завозять продукти харчування, не ходить автобус. Багато хат замкнено, подвір'я позаростали бур'янами.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія Коломийщини, зшиток 2, літера Б
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Йосифінська (1785—1788) і Францисканська (1819—1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. П. Пироженко, В. Сіверська — Київ, 1965. — с. 36, 345. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 509.