Бондар Пилип Мусійович

Бондар Пилип Мусійович
Народився	1 (14) листопада 1911 Чечелівка, Гайсинський район, Україна
Помер	24 березня 1997(1997-03-24) (85 років) Харків, Україна
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Харківське державне художнє училище (1938) і Харківський художній інститут (1942)
Вчителі	Блох Леонора Абрамівна, Прохоров Семен Маркович і Гельман Макс Ісайович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України

Пилип Мусійович Бо́ндар (14 листопада 1911, Чечелівка — 24 березня 1997, Харків) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1942 року.

Біографія

Народився 1 [14] листопада 1911(19111114) року в селі Чечелівці (нині Гайсинський район Вінницької області, Україна). Закінчив чотири класи початкової школи, потім навчався у семирічній школі у селі Зятківцях. У 1929 році поїхав на шахти Донбасу, де працював прибиральником породи, коногоном, електрослюсарем. Без відриву від виробництва закінчив художній робфак.

Протягом 1934—1938 років навчався у Харківському художньому технікумі; з 1938 року — у Харківському художньому інституті, де був учнем Леонори Блох, Семена Прохорова. Навчання закінчив у Самарканді. Дипломна робота — композиція «Вручення гвардійського прапора» (керівник Макс Гельман). 1 травня 1943 року Сіабським районним військовим комісаріатом Самарканда призваний до Червоної армії. Брав участь у німецько-радянській війні.

Жив в Харкові, в будинку на вулиці Культури, № 9 а, квартира № 1. Помер в Харкові 24 березня 1997 року.

Творчість

Працював у жанрах портрета, тематичної композиції і монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети

• погруддя Іллі Рєпіна (1945);
• «Шахтар» (1945);
• професор Леонора Блох (1950, гіпс);
• портрет стахановця І. С. Приза (1952);
• барельєф Володимира Леніна (1952, гіпс);
• «Лев Миколайоіич Толстой» (1955, гіпс);
• «Олексій Максимович Горький» (1958, гіпс);
• портрет передового робітника заводу маркшейдерських інструментів Є. Клищенка (1960, бронза);
• портрет П. Заривайка — старого більшовика, першого червоного директора заводу імені Малишева (1961, камінь).
• портрет передовика виробництва С. Новикова (1974);

станкові композиції

• «Відродження Донбасу» (1945);
• «У забої» (1947, гіпс);

монументальна пластика

• «Солдат з автоматом» (1957, у співавторстві);
• «Клятва солдата» (1967);
• «Клятва» (1969);
• «Володимир Ленін» (1975);
• скульптурні групи на мосту через річку Харків (1955, у співавторстві).

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року.

Твори зберігаються у Барвінківському краєзнавчому музеї.

Література

• Бондар Пилип Мусійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 49.;
• Бондарь, Филипп Моисеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1972. — Т. 2 (Бойченко—Геонджиан). — С. 28. (рос.);
• В. Д. Путятін. Бондар Пилип Мусійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9.;
• М. Гончареко. Бондар Пилип Мусійович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 143. — ISBN ISBN 978-966-02-8960-4.