Боно Георгій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боно Георгій Петрович
Народження 21 січня 1900(1900-01-21)
Кременець, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть 20 століття
Москва, Росія
Роки служби 1919—1945
Звання бригадний генерал
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня медаль «За Варшаву 1939-1945» медаль «За Одру, Нису і Балтику» золотий хрест Заслуги
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Боно (значення).

Георгій Петрович Боно (нар. 21 січня 1900, Кременець, Волинська губернія, Російська імперія — пом. 1969) — радянський воєначальник, генерал-майор інтендантської служби ЗС СРСР[1], генерал бригади Народного Війська Польського.

Біографія[ред. | ред. код]

Син дворян Петра Боно й Олени Меєр[2]. Закінчив Нижньгородський Кадетський корпус, із червня 1919 року — червоноармієць 27-го Західного стрілецького полку РСЧА, в січні 1920 року закінчив командні курси. Навесні 1921 року призначений офіцером штабу стрілецької бригади запасу, пізніше помічник начальника Казанського управління конвоїв. У травні 1923-червні 1929 років слухач Татаро-Башкирської військової школи. Офіцер фінансової служби, начальник фінансового відділу санаторію «Архангельське» з грудня 1936 року. Із липня 1938 року — викладач курсів військової економіки.

У роки Німецько-радянської війни займав пост начальника Головного фінансового відділення Головного комітету Оборони СРСР. Із листопада 1941 року — начальник фінансового відділу 20-ї армії Західного фронту (з 1 лютого 1943 року — Північно-Західного фронту), з січня 1944 року — начальник фінансового відділу Північно-Західного фронту, з травня 1944 року — начальник фінансового відділу 3-го Прибалтійського фронту[3][1]. У березні 1945 року направлений на службу до Війська Польського у званні підполковника, начальник фінансового відділу інтендантської служби Війська Польського, з 1946 року — глава фінансового відділу Міністерства національної оборони Польщі. 14 грудня 1945 отримав звання бригадного генерала Війська Польського[4] . Постановою Ради Міністрів СРСР № 1545 від 11 липня 1946 року присвоєно військове звання генерал-майора інтендантської служби.

Нагороджений радянськими орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки (двічі) та Вітчизняної війни II ступеня, радянськими медалями «За оборону Москви», «За визволення Варшави», «За взяття Берліна» і «За перемогу над Німеччиною». Також нагороджений польським орденом «Хрест Грюнвальда» III класу (1945), Золотим Хрестом Заслуг, медалями «За Варшаву 1939—1945» та «За Одру, Нису і Балтику»[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ИНЭС, 2003, с. 208.
  2. ↑ Генеалогическое древо рода Богатовых. Георгий Боно [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Списки руководителей и начальников финансовой службы Красной Армии и флота (центр — дивизия), полевых контор и отделений Госбанка СССР [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ а б Królikowski, 2010, с. 184—185.

Література[ред. | ред. код]

  • Henryk Piotr Kosk. Generalicja polska. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza «Ajaks», 1998. — Т. I.
  • Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943-1990. — Toruń, 2010. — Т. I: A-H.
  • Глава 3. Финансовое обеспечение Красной Армии и флота в годы Великой Отечественной войны // Военная финансово-экономическая служба России: история и современность. — М : ИНЭС, 2003. — 670 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боно_Георгій_Петрович&oldid=35980044