Боніфацій Корнеліс де Йонге
| Боніфацій Корнеліс де Йонге нід. Bonifacius Cornelis de Jonge | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 12 вересня 1931 — 16 вересня 1936 | |||
| Монарх: | Вільгельміна | ||
| Попередник: | Андріс Корнеліс Дірк де Графф | ||
| Наступник: | Алідіус Т'ярда ван Старкенборг Стахауер | ||
| Народження: |
22 січня 1875 Гаага, Нідерланди | ||
| Смерть: |
24 червня 1958 (83 роки) Зейст, Нідерланди | ||
| Поховання: | Oud Eik en Duinend | ||
| Країна: | Нідерланди | ||
| Партія: | Christian Historical Uniond | ||
| Шлюб: | Anna Cornelia Barones van Wassenaerd | ||
| Діти: | Mieke de Jonged | ||
| Нагороди: |  | ||
Боніфацій Корнеліс де Йонге (нід. Bonifacius Cornelis de Jonge; 22 січня 1875 — 24 червня 1958) — нідерландський політик, п'ятдесят восьмий генерал-губернатор Голландської Ост-Індії.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Де йонге був сином Боніфація Корнеліса де Йонге (1834–1907), голови Окружного суду міста Гааги, а згодом судді Верховного Суду Нідерландів, і Елізабети Генріетти Марії Філліпс (1839–1927). 5 липня 1904 року він одружився з Анною Корнелією, баронесою ван Вассенаер (1883-1959), засновницею і очільницею Загального фонду підтримки корінних народів. Мав четверо дітей.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Член Християнського Історичного союзу з 1917 року. 15 червня 1917 року де Йонге був призначений військовим міністром в кабінет ван дер Ліндена. Де Йонге є відповідальний за політику нідерландського ніейтралітету у Першій світовій війні. 28 червня 1918 року він був призначений тимчасовим міністром воєнно-морського флоту. Він займав посаду міністра в обох міністерствах до відставки уряду 9 вересня 1918 року.
Уряд Колейна призначив де Йонге членом правління Bataafse Petroleum Maatschappij. Він відмовився від міністерських посад, які йому пропонували в 1920 і 1922 році. Він також відмовився від посади королівського комісара в Утрехті в 1924 році.
В 1931 році де Йонге був призначений генерал-губернатором Голландської Ост-Індії. На цій посаді він проводив жорстку, авторитарну політику. Він двічі зустрічався з лідером націонал-соціалістів Антоном Муссертом, боровся проти опозиції. Сукарно, Мохаммад Хатта і Сутан Шарір були інтерновані в концентраційний табір Бовен-Дігул на Папуа.
Боніфацій Корнеліс де Йонге помер 24 червня 1958 року. Він був нагороджений командором ордену Нідерландського лева і великим хрестом ордену Оранських-Нассау.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ de Jonge [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.], Parlement & Politiek.