Борзов Валерій Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валерій Борзов
Valeriy Borzov.jpg

Валерій Пилипович Борзов
Народився 20 жовтня 1949(1949-10-20) (68 років)
Самбір, Львівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Київ
Прізвисько Академік спринту
Діяльність спринтер[d], легкоатлет[d] і політик
Відомий легкоатлет-спринтер
Alma mater Київський державний інститут фізичної культури
Титул Олімпійський чемпіон
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Дружина Турищева Людмила Іванівна
Діти дочка Тетяна
Нагороди
  • Медіафайли у Вікісховищі?
  • Кандидат педагогічних наук
    Винахідник
    Автор 4 книг
Борзов Валерій Пилипович

Час на посаді:
6.6.1991 — 20.08.1996
Президент   Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Прем'єр-міністр   Вітольд Фокін, Леонід Кучма, Віталій Масол, Євген Марчук
Попередник
Наступник Сюзанна Станік

Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту
Час на посаді:
20.08.1996 — 26.08.1997
Президент Леонід Кучма

1-й Президент НОК України
Час на посаді:
1991 — 1998
Попередник
Наступник Федоренко Іван Никифорович

Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту
Час на посаді:
30.7.1990 — 6.6.1991
Наступник посада скасована

Час на посаді:
1994 — цей час

Народився 20 жовтня 1949(1949-10-20)[3] (68 років)

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
Україна Народний депутат України
4-го скликання
СДПУ(О) 14 травня 2002 25 травня 2006
Olympic rings with transparent rims.svg
Легка атлетика
Золото 1972 100 м
Золото 1972 200 м
Срібло 1972 4x100 м естафета
Бронза 1976 100 м
Бронза 1976 4x100 м естафета

Вале́рій Пили́пович Борзо́в (* 20 жовтня 1949, місто Самбір Львівської області) — український спортсмен, дворазовий олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.

Перший міністр спорту України в 1990–1997 рр. Народний депутат України 3-го і 4-го скликань.

Спортивна біографія[ред.ред. код]

У дитячо-юнацьку школу Нової Каховки спортсмен прийшов 12-річним, тренери відразу розгледіли в початківці майбутню зірку і сприяли переїзду Валерія до Києва, перші успіхи прийшли до спортсмена в порівняно юному віці. У 19 років він стає триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. У серпні 1969 року він виграє дорослий чемпіонат СРСР у Києві, пробігши 100 м рівно за 10 секунд. У тому ж 1969 році він виграє чемпіонат Європи. Влітку 1970 року Валерій Борзов бере участь у легкоатлетичному матчі СРСР — США і вперше перемагає сильних на той момент спортсменів США.

Перемога на Олімпіаді в Мюнхені 1972 в забігу на 100 метрів в цілому була несподіваною, оскільки основні американські спринтери — Едді Харт (Eddie Hart) та Рей Робінсон (Rey Robinson) — фаворити на перші призові місця та співволодарі тодішнього світового рекорду (100 м. за 9,9 сек.) неправильно встановили на своїх будильниках європейське поясний час і запізнилися до старту одного з відбіркових забігів. Як і передбачалося, ті залишки американської команди спринтерів, що вийшли до фіналу, не змогли чинити гідного опору, і золота медаль дісталася радянському спортсменові.

На 200-метровій дистанції 4 вересня спортсмен зміг зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців з новим рекордом Європи (20,0 сек.). Це була перша перемога на найкоротших дистанціях білошкірого атлета на Олімпійських іграх після 1936 року, відколи там почали домінувати виключно чорношкірі атлети.

У вересні 1974 в Римі (Італія) на чемпіонаті Європи з легкої атлетики золоті нагороди здобули сумчанин В. Голубничий (спортивна хода на 20 км) і киянин В. Борзов (біг на 100 м).

Після перемоги на Олімпіаді з 1975 по 1977 рік Валерій тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 м у закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі спортсмен знов виграє медалі, але цього разу бронзові, двічі спортсмен піднімається на п'єдестал пошани за підсумками забігу на 100 м і естафети 4 х 100 м.

Громадська і політична діяльність[ред.ред. код]

З 1966 по 1971 рік навчається у Київському Державному інституті фізичної культури.

Під керівництвом свого тренера, відомого педагога і ученого В. В. Петровського провів велику дослідницьку роботу, підсумки якої сформулював в успішно захищеній дисертації. Кандидат педагогічних наук (1977).

Незабаром після закінчення спортивної кар'єри Борзов став працювати в ЦК ЛКСМ України: з 1979 р. — заступник завідувача відділу оборонно-масової і спортивної роботи ЦК ЛКСМУ, з 16 лютого 1980 р. — секретар ЦК комсомолу республіки.

А потім знов повернувся в спорт, ставши заступником голови Держкомспорту України. У кінці 1987 р. на конгресі ЕАА (Європейській легкоатлетичній асоціації) він був обраний членом Ради цієї організації.

10.1969—12.1979 — інструктор фізичної культури і спорту Спорткомітету УРСР, одночасно з 10.1972 — аспірант Київського державного інституту фізичної культури.

10.1972—10.1980 — інструктор 2-ї, 1-ї категорії, старший тренер спортивної команди при Управлінні ВВ МВС СРСР в УРСР і Молдавській РСР.

12.1979—02.1980 — заступник завідувача відділу спортивної і оборонно-масової роботи ЦК ЛКСМУ.

02.1980—12.1986 — секретар ЦК ЛКСМУ. 12.1986-07.1990 — заступник Голови Державного комітету УРСР з фізичної культури і спорту.

30.07.1990—06.06.1991 — Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту.

06.06.1991—20.08.1996 — міністр у справах молоді та спорту УРСР та Міністр України у справах молоді і спорту.

20.08.1996—26.08.1997 — Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту.

У вересні 1991 відбулась сесія Національного олімпійського комітету України. Головою НОК обрано В. Борзова.[4]

1991–1998 — президент НОК України.

03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область. З'явилося 67,8 %, за 5,5 %, 7 місце з 19 претендентів.

03.1998—04.2002 — народний депутат України від НРУ, № 35 у списку. На час виборів: президент Національного олімпійського комітету України, член НРУ. Голова підкомітету з питань підготовки національних збірних команд України до Олімпійських і Параолімпійських ігор Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (07.1998—02.2000), Голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 02.2000). Член фракції НРУ (05—12.1998), член фракції ПРП «Реформи-центр» (12.1998—07.1999), член фракції «Батьківщина» (07.1999—04.2001), член фракції СДПУ(о) (з 04.2001).

05.2003-04.2006 — народний депутат України IV скликання від СДПУ(о), № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Член фракції СДПУ(о) (з 05.2003), член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 06.2003). З 2003 року — член СДПУ(о).

1996–2012 — президент Федерації легкої атлетики України.

Член МОК з 1994 р.

12.1999—12.2005 — очолював ВГО «Товариство „Україна — В'єтнам“».

Нагороди і відзнаки[ред.ред. код]

Почесний громадянин м. Нова Каховка.

Державний службовець I рангу.

Сім'я, захоплення[ред.ред. код]

Автор 4 книг на спортивну тематику, винаходу. Розмовляє англійською мовою. Захоплення: риболовля, мисливство.

Дружина Турищева Людмила Іванівна (1952); дочка Борзова Тетяна Валеріївна (1978).

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. Інститут історії України НАН України
  5. Указ Президента України № 664/96 від 07.08.1996 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  6. Постанова Кабінету Міністрів України № 1925 від 19.10.1999 «Про нагородження Борзова В. П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України»
  7. Указ Президента України № 1355/99 від 20.10.1999 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  8. Указ Президента України № 1078/2002 від 29.11.2002 «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху»
  9. Указ Президента України № 1277/2004 від 20.10.2004 «Про нагородження В. Борзова орденом князя Ярослава Мудрого»
  10. Указ Президента України № 804/2008 від 4 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України спортсменів, тренерів та фахівців національної збірної команди України на XXIX літніх Олімпійських іграх»
  11. Розпорядження Президента України № 214/98-рп від 02.06.1998 «Про призначення державних стипендій олімпійським та параолімпійським чемпіонам»

Література[ред.ред. код]

  • Дитячі роки Валерія описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3

Посилання[ред.ред. код]