Борзяк Петро Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борзяк Петро Григорович
Народився 3 вересня 1903(1903-09-03)
Полтавська область
Помер 15 серпня 2000(2000-08-15) (96 років)
Діяльність фізик
Членство НАН України

Петро́ Григо́рович Борзя́к (нар. 3 вересня 1903, Пищики, Полтавщина — пом. 15 серпня 2000) — український фізик. Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Пищики на Полтавщині, нині там Кременчуцьке водосховище, утворене 1959 року, село затоплене. 1929 закінчив Київський інститут народної освіти. З 1929 працював в Інституті фізики АН УРСР (Київ).

Автор комплексних досліджень фізичної природи різних фотокатодів. В 1951 відкрив екситонне поглинання світла напівпровідниковими стибій-цезійовими та олов'яно-цезійовими плівками і пов'язану з цим фотоелектронну емісію.

В 1963 П. Г. Борзяк, О. Г. Сарбей і Р. Д. Федорович відкрили холодну емісію електронів під час пропускання струму крізь тонку металічну плівку острівцевої структури (диплом на відкриття № 31, перший в Україні).

Джерела[ред. | ред. код]