Борислав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борислав
Герб Прапор
Герб Борислава
Стела при в'їзді у Борислав із боку Трускавця
Стела при в'їзді у Борислав із боку Трускавця
Борислав
Розташування міста Борислав
Основні дані

49°17′21″ пн. ш. 23°25′08″ сх. д. / 49.28917° пн. ш. 23.41889° сх. д. / 49.28917; 23.41889Координати: 49°17′21″ пн. ш. 23°25′08″ сх. д. / 49.28917° пн. ш. 23.41889° сх. д. / 49.28917; 23.41889

Країна Україна
Регіон Львівська область
Засноване 19 березня 1387 р.
Статус міста 1906
Населення 35040 (01.01.2011)[1]
Агломерація Дрогобицька агломерація
Площа міста 37 км²
Густота населення 947 осіб/км²
Поштові індекси 82300
Назва мешканців малахи - не історична, а літературна (художня) назва[2]
Міста-побратими м. Кросно, м. Валбжих та ін. (Польща)
День міста Друга неділя вересня
Міська влада
Адреса 82300, Львівська область, місто Борислав, вул. Шевченка, 42
Мер міста Яворський Ігор Романович

Commons-logo.svg Борислав у Вікісховищі

Борисла́в (пол. Borysław; нім. Boryslau, Borislaw) — місто обласного значення у Львівської області. Розташоване на півдні центральної частини Дрогобицького району, на річці Тисмениця. На сході межує з містом Трускавець, на півночі — містом Дрогобич, на півдні з селом Опака та на заході — з селом Попелі . До складу Бориславської міської ради входить також бальнеологічний курорт смт Східниця.

Борислав — історичне населене місце із збереженим історичним ареалом та традиційним характером даного середовища. Єдине місто в світі яке розміщене на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищі з численними джерелами мінеральних і лікувальних вод.

Географія[ред.ред. код]

Будівля міської адміністрації
6-поверхова будівля міської пошти, тривалий час була найвищою у місті

Розташування та рельєф[ред.ред. код]

Місто розміщене у передгір'ї і на північно-східних схилах Українських Карпат (Східні Бескиди) та у міжгірних улоговинах на річці Тисмениця. Борислав — це єдине місто у світі, яке виросло на промисловому нафто-озокеритному та газовому родовищі. Перепад висот у місті дуже значний: від 308 до 641 метрів над рівнем моря.

Через Борислав протікають притоки Тисмениці — потоки Раточинка, Крушельниця, Безіменний, Ропний, Понерлянка, Лошань та інші, які під час повеней сильно розливаються, завдаючи значних збитків місту.

Поблизу Борислава розміщений Національний парк «Сколівські Бескиди». Функціонують Бориславське і Східницьке лісництва. Навколо міста переважають буково-ялицеві ліси.

На території міста розміщені два об'єкти природно-заповідного фонду Львівської області занесені до списку згідно Рішення Львівського облвиконкому від 9 жовтня 1984 р. за № 495:

  • № 98 — Бориславський розріз палеогену — стратиграфічна (геологічна) пам'ятка площею 2 га, від будинку № 70 до № 222 на вул. Тараса Шевченка, у центрі міста. Це відслонення осадочних товщ (флішу) ямненських, еоценових, менілітових, полянецьких (бл. 65–23 млн р.) та воротищенських (23–3,5 млн р.) відкладів. На цій же пам'ятці, на р. Тисмениці поблизу житлового будинку на вул. Тараса Шевченка, 190 знаходиться водоспад «Бориславський» висотою понад 2 метри та декілька менших водоспадів (водограїв);
  • № 172 — Найпродуктивніша нафтова свердловина № 298 — всесвітньо відома свердловина «Ойл Сiті» («Oil City») що існувала у 1907—1952 рр., поблизу житлового будинку на вул. Б. Хмельницького, 64, площа 0,03 га.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Борислава відноситься до помірно-континентального. На утворення погоди має вплив морське повітря, створюючи взимку потепління і сильну хмарність та сніжність, а влітку прохолоду і дощ. Натомість, континентальне повітря приносить спеку влітку і морози взимку. Меншу роль відіграють тропічні та арктичні повітряні маси.

Середньорічна температура +7,6 °C робить клімат Борислава схожим до клімату кавказьких курортів, зокрема до Кисловодська +7,7 °C. Найгарячіші місяці у Бориславі — липень і серпень з середньомісячною температурою близько +18 — +22 °C. Найхолоднішим вважається січень −4,1 °C. Навесні переважно тепло. Середня температура за три весняні місяці коливається в районі +14 °C. Середня температура восени становить — близько +12 °C.

Середньорічні суми опадів для Борислава не виходять за межі 759—820 мм. Найбільша кількість опадів у Бориславі припадає на кінець весни і літо (особливо червень і липень), а найменша — взимку.

Для Борислава характерна висока вологість повітря (взимку — 71-81 %, влітку — 83 %) і понижений атмосферний тиск, який коливається протягом року в рамках 725—742 мм рт. ст. Висока вологість особливо відчутна зранку і ввечері, вдень вона наближається до оптимальної. А тому, незважаючи на високу температуру повітря, зранку і ввечері відносно прохолодно. Періоди з найвищим рівнем відносної вологості — серпень-жовтень, з найнижчим — квітень-травень. Кількість туманних днів не перевищує 20-25 на рік. Приблизно стільки ж днів з грозами. Середня кількість хмарних днів у році — 99, ясних та сонячних — близько 98. Найбільша хмарність спостерігається у листопаді, найменша — у липні-вересні[3].

Екологія[ред.ред. код]

Нафтовидобувні качалки у Бориславському міському парку

Станом на 2004 рік Борислав входив до числа шести найзеленіших міст України. Площа зелених насаджень на одного мешканця міста тут становила 69,8 м² (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м).

У той самий час місто потерпає від забруднення навколишнього середовища нафтою та продуктами її переробки. Нафта потрапила не тільки до повітря, а й концентрується в колодязях, ярах, підземних водах. Вода стала не тільки отруйною, але і пожежнонебезпечною[4]. Також високий рівень загазованості приземного шару атмосфери — тобто наявність у повітрі виробничих зон та місць проживання людей значних концентрацій газоподібних вуглеводнів природного походження (метану, етану, пропану, бутану та інших вуглеводнів метанового ряду) є однією з сучасних екологічних проблем Борислава[5].

9 жовтня 1984 року, з метою збереження, відновлення і відтворення цінних букових і ялицевих лісів природного походження, на околицях Борислава було створено Ландшафтний заказник місцевого значення «Бориславський» площею 2048,8 га.

Надра[ред.ред. код]

З геологічної точки зору місто Борислав розміщене на площах Бориславо-Покутського покриву. Поблизу Борислава знаходяться родовища нафти, газу, озокериту, менілітових сланців, піску, гіпсу, солі. Існують також і 10 джерел мінеральних вод типу «Нафтуся».

Населення[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Поряд з Бориславом у I тисячолітті до н. е. на скельній групі Камінь поблизу села Урич функціонувало язичницьке святилище. Вчені виявили 270 петрогліфів. У ІХ-ХІІІ ст. на цих скелях існував могутній дитинець Тустань.

Сучасний Борислав знаходиться на території старовинних поселень— Борислава, Бані Котівської, Губич, Мразниці, Тустанович (назва від Тустані), які від другої половини XIX ст. швидко розбудовувалися і на початку XX ст. злилися в одне місто.

Перша писемна згадка про Борислав— у грамоті польської королеви Ядвіґи від 19 березня 1387 р.

Згідно з ревізією 1692 року селом володіли 6 шляхтичів. Тоді у Бориславі було 37 кметів, 3 млини і 2 корчми. Кількість осілих дворів була 48[8].

За першим поділом Польщі (1772) Борислав у складі Східної Галичини потрапив під владу Габсбургів, спочатку це була Австрійська імперія, а пізніше Австро-Угорська імперія).

Від середини XIX ст. Борислав став відомим промисловим центром видобутку та переробки нафти, озокериту і газу.

Бориславське родовище озокериту (відкрите 1853 р. львівським промисловцем Робертом Домсом) — одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. У другій половині XIX ст. бориславський озокерит використано для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США. З 1861 р. видобуток нафти здійснювався за допомогою свердловин. Промислова розробка бориславського нафтового родовища розпочалася у 60-х роках XIX ст. і досягла апогею 1909 року (становила 5 % світового видобутку нафти).

31 грудня 1872 р. у Бориславі введено в експлуатацію залізницю.

Надто неочікувано та бурхливо розпочинається ХХ століття. У січні та червні 1901 року у місті страйкували робітники озокеритових шахт. Вимогами страйкуючих було підвищення зарплатні, 8-ми годинний робочий день, повне соціальне забезпечення робітників (включаючи отримання житла). Під час червневого страйку між робітниками та поліцією сталася сутичка, у результаті якої декілька робітників було заарештовано.

Перший загальний робітничий страйк у Бориславі відбувся у липні-серпні 1904 року. Страйкуючими була створена робітнича міліція функціями якої була охорона страйкуючих від дій штрейкбрехерів. Між страйкуючими та поліцією відбулися сутички, але поліційних сил явно не вистачало, тоді для придушення страйку до міста були надіслані додаткові поліцейські загони та військові підрозділи австрійської армії, чисельністю більше п'яти тисяч осіб. На початку серпня 1904 року страйк було придушено[9].

На відміну від більшості міст та містечок Галичини, де владу Західноукраїнської Народної Республіки було встановлено 1 (рідше — 2, 3) листопада 1918 року, поляки утримували владу у місті до 10 листопада. На жаль, не вдалось уникнути при цьому кровопролиття.[10]

Після закінчення воєн, які тривали від 1914 по 1921 рік, Галичина знов опинилася під владою Польщі. Хоча й прийшла нова влада, але порядки залишилися ті ж самі і страдали від того, переважно бідніші верстви населення галицького краю. Боротьба робітників за свої права тривала й надалі.

Так, 6 листопада 1923 року відбувся один з найбільших виступів бориславських робітників. Багатотисячний мітинг робітників зібрався біля приміщення профспілок, де вони вимагали кращого фінансового та соціального забезпечення працюючим. Туди прибули також військові та поліційні загони. Сталася сутичка, яка закінчилася стреляниною, у результаті якої двоє загиблих та кількадесят поранених. Жорстока розправа польської армії та поліції над безбройними людьми обурило весь Борислав. Того ж дня усі робітники міста та сусідньої Східниці припинили свою роботу. У 1963 році цю подію було увічнено меморіальною таблицею, яку було встановлено на фасаді Палацу культури нафтовиків[11].

Постановою Ради Міністрів Польщі від 20 травня 1930 року до Борислава були приєднані навколишні поселення, що утворили сучасний Борислав, а 26 липня 1933 року— формально затверджені нові міські права.

До 21 травня 1959 р. Борислав був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області (приєднаної в цей день до Львівської області), а з 30.12.1962 був містом обласного підпорядкування Львівської області.[12]

Історія євреїв[ред.ред. код]

Робочими, зайнятими на нафтових промислах, були майже самі тільки євреї[Джерело?], і єврейське населення Борислава швидко зростало. У 1890 році у Бориславі проживало 9047 євреїв. Наприкінці 19 століття підприємства почали закриватися, і деякі євреї залишали Борислав. У 1908 році у Бориславі було 5950 євреїв. У 1939 році в місті було близько тринадцяти тисяч євреїв.

У вересні 1939 року за пактом Молотова-Ріббентропа Борислав був зайнятий радянськими військами. Усі єврейські партії, політичні та громадські організації були заборонені.

1 липня 1941 року Борислав був окупований німецькими військами. Більша частина єврейського населення Борислава не встигла евакуюватися, тож згодом німцями було утворено гетто. У 1941 р. німецькими окупантами було розстріляно біля 1000 євреїв. 6 серпня 1942 р. кілька тисяч євреїв були вивезені до табору смерті Белжець. У 1943 році гетто ліквідували і було розстріляно близько 700 євреїв. Із близько 1500 осіб було сформовано трудовий табір нафтопереробного заводу. У гетто Борислава та трудовому таборі діяла підпільна група на чолі з інженером М. Марепольцем. Група змогла знищити на нафтопереробному заводі велику кількість сировини і готової продукції. У квітні 1944 року трудовий табір було ліквідовано. У червні-липні 1944 року останні євреї, що залишилися в Бориславі, були вивезені до концтаборів Плашув і Аушвіц у Польщі.

У 19421943 р. у лісах під Бориславом діяв єврейський партизанський загін Армії Людової під командуванням Д. Ерльбаума. Загін складався з євреїв, що втекли з гетто.

У 1944 р. близько двохсот євреїв повернулося до Борислава, але до 1946 р. більшість євреїв покинули місто. У 1970 р. в Бориславі налічувалося близько трьох тисяч євреїв. Відповідно до Всеукраїнського перепису 2001 р. євреї в Бориславі не проживають.[13]

Економіка[ред.ред. код]

Панорама Борислава. Нафтові вежі (поштівка 1920-х років)

Провідна галузь промисловості міста — нафтогазовидобувна. Бориславське промислове родовище озокериту (відкрите у 1853 році) одне з найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. В другій половині XIX ст. бориславський озокерит використали для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США. З 1861 році видобуток нафти відбувався за допомогою свердловин. Промислова розробка нафтового родовища розпочалась у 60-х роках XIX ст. і досягла апогею у 1909, що становило на той час 5 % світового видобутку нафти та перше місце із видобутку озокериту.

У 1873 році у Бориславі було 12000 ям-криниць (так звані «дучки»), з яких видобутком нафти і озокериту займалися 75 великих та 779 малих підприємств, де працювало 10500 робітників.

Перспективи розвитку Бориславського родовища пов'язані з пошуками нафти на глибині понад 3000 м, впровадженням нових методів збільшення нафтовіддачі порід.

Сьогодні нафта, яка добувається в Бориславі, надходить на Дрогобицький нафтопереробний завод, а нафтовий газ — на Бориславський газопереробний завод.

31 грудня 1872 у Бориславі було введено в експлуатацію залізницю.

Сучасне нафтове виробництво

Інші галузі представлені 19 промисловими підприємствами та підприємствами малого бізнесу. Серед них експериментальний ливарно-механічний (обладнання для нафтогазової промисловості, бітумогумової мастики) завод, радіоелектронної медичної апаратури, Інтер-Синтез, Етол-Україна та інші; фабрики: взуттєва, швейна, МПП «Галич». Автотранспортні підприємства міста: автоколона «Львівавтотранс», ПП «Транспортник», «Карсан».

Про розвиток промисловості у Бориславі розповідали письменники: Іван Франко — збірник «Борислав» (1877), прозові твори, повісті: «Boa constrictor» (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1881), до важливіших творів Івана Франка з фольклору належить «Дещо про Борислав» (1882). Численні нариси та оповідання написав Стефан Ковалів.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Борислав проходять шосейні шляхи Дрогобич-Східниця, Трускавець-Самбір (Р131). З обласним центром Львовом сполучення здійснюється через шосейні дороги А270, Р131, Р132, Е471, М06, М17. Від Борислава до Дрогобича прокладена залізниця, котра, в основному, діє як вантажна.

Залізничне сполучення між Дрогобичем та Бориславом існувало з часів Австро-Угорщини до 50-х років XX століття. У 1994 році було відновлено рух приміського потяга цим маршрутом. Двічі на добу між містами курсував потяг з двох вагонів. 9 грудня 2003 року Львівська залізниця з економічних причини скасувала рух поїзда між Дрогобичем та Бориславом.

Борислав має регулярне автобусне автобусне сполучення з Стебником (інтервал 9 хвилин), Дрогобичем (інтервал 30 хвилин) та Східницею (інтервал 1 година). У приміському сполученні також є автобуси до таких населених пунктів: Трускавець, Свидник, Залокоть, Підбуж, Майдан, Кропивник, Сопіт, Зубриця, Довге. Міжміське сполучення здійснюється автобусами до Львова, Самбора, Трускавця, Турки, Стрілок і Оріва[14].

Культура та побут[ред.ред. код]

Вхід до центрального парку
Бориславський міський палац культури (нафтовиків). Збудований ще за Польщі. Нині перебуває у катастрофічному стані.

Історія[ред.ред. код]

У Львові 1903 р. заснована музична школа (з 1907 р.— Вищий музичний інститут, з 1939 — державна консерваторія ім. М. В. Лисенка). У 30-х роках діяли дев'ять філій музичного інституту — у Бориславі, Дрогобичі, Стрию, Тернополі, Яворові та інших містах[15].

У радянські часи культурне життя міста, в основному, було зосереджене:

У парку було введено до ладу нові дитячі атракціони, каруселі, збудовано Літній театр, щорічно в останню неділю серпня проводилися Свята Квітів.

На стадіоні проводилися товариські матчі з футболу, змагання зі стрільби з лука «Прикарпатська стріла» (організатором був майстер спорту зі стрільби з лука Тарас Бандера), інші спортивні та культурні заходи.

Згадка Борислава у сучасній культурі[ред.ред. код]

Іван Франко присвятив свій твір «Борислав сміється» подіям на нафтових промислах Бориславщини.

Сучасність[ред.ред. код]

У місті Бориславі є 9 загально-освітніх шкіл, санаторна школа-інтернат, спецшкола-інтернат, державна гімназія загальноосвітнього профілю, Мала Академія Наук, Бориславський медичний коледж, Бориславський професійний ліцей, 13 дошкільних закладів, дитячий будинок, 5 лікувальних установ, понад 27 аптек.

Діють 12 спортивних залів, 2 стадіони, 1 стрілецький тир «Галицький стрілець» (керівник Гніденко Віталій Петрович), 2 ДЮСШ, 2 футбольні клуби, 2 гірськолижні траси; 4 народні будинки «Просвіта», дитяча школа мистецтв, міський Палац культури, Будинок школяра, 8 бібліотек, кінотеатр, телерадіотранслятор, кабельне телебачення, народний часопис «Нафтовик Борислава», радіоредакція «Слово», 3 друкарні; 21 релігійна громада (16 релігійних споруд).

У 1990 році заснований хор «Лемківська студенка», а 1995 року присвоєно звання Народного. Народний театр при Палаці культури нафтовиків.

Міський історико-краєзнавчий музей. Музей нафтової і газової промисловості України НГВУ «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» та 5 кімнат-музеїв.

У Бориславі діє 56 громадських спілок, товариств, об'єднань, асоціацій, благодійних фондів та організацій; 27 осередків політичних партій. Працює Бориславське лісництво в складі якого є Заказник місцевого значення «Бориславський».

Бібліотеки[ред.ред. код]

В Бориславську централізовану бібліотечну систему на базі центральної міської бібліотеки для дорослих входять міські бібліотеки для дорослих та міські бібліотеки для дітей з єдиним книжковим фондом і централізованим господарським керівництвом. Книжковий фонд Бориславської міської централізованої бібліотечної системи становить близько 183 тис. примірників. Література універсального характеру — українською, російською та іншими іноземними мовами. Україномовних видань в фонді документів налічується до 50 %.

Бібліотеки міста Борислава щорічно обслуговують біля 15 тис. користувачів, в тому числі дітей — 5 тис., юнацтва — 4 тис. Їм видається близько 280 тис. примірників документовидань. Частка україномовних становить 72 %.

До складу централізованої бібліотечної системи входять міська бібліотека для дорослих, міська бібліотека для дітей та 5 бібліотек-філій в різних мікрорайонах міста. Користувачів обслуговують 26 бібліотечних працівників, 14 з яких мають повну вищу освіту і 12 — базову вищу освіту.

В проведенні масових заходів та популяризації літератури бібліотеки централізованої бібліотечної системи тісно співпрацюють з учнівським та педагогічними колективами загальноосвітніх шкіл міста, медичним коледжем, професійним ліцеєм, Будинком дитячої та юнацької творчості, спецшколою інтернатом, державною гімназією, засобами масової інформації, органами місцевої влади, громадсько-політичними організаціями, Почесними громадянами міста.

Соціальні проблеми[ред.ред. код]

Попри те, що через територію міста протікає кілька десятків потічків та річечок, місто відчуває катастрофічну нестачу питної води у міській мережі. Кілька десятків років вода у місті подавалася за графіком, і час подачі води постійно скорочувався.

Ще однією з найболючіших соціальних проблем є безробіття. Хоча офіційний показник безробіття становить 8 %[16], значна частина (за деякими оцінками до 25 %) мешканців працездатного населення виїхала на заробітки за кордон, переважно в Італію та Португалію.

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки монументального мистецтва[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Дерев'яні церкви[17]:

  • район Губичі — церкви Святого Івана Хрестителя (1879) та Покрови Пресвятої Богородиці (1902);
  • район Тустановичі (виїзд до Трускавця) — цвинтарна церква Перенесення мощів святого Миколая (1899).

Муровані храми:

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Мешкали, працювали, навчались[ред.ред. код]

Працюють[ред.ред. код]

  • Костик Ганна — поетка, авторка поетичної збірки «Відлуння любови»;
  • Дзяма Галина Степанівна — українська мисткиня, майстер народної вишивки. Член НСМНМУ;
  • Кравцов Віктор Олександрович — поет, громадський діяч, автор таких відомих пісень як «Герої не вмирають», «АТО», «Рідна земля» тощо.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Незалежний культурологічний часопис «Ї»
  3. Енциклопедична довідка про місто Борислав
  4. Екологічна ситуація в Україні
  5. Геохімічний контроль стану загазованості повітряного басейну м. Борислав із застосуванням матеріалів дистанційного зондування Землі: Звіт про створення НТП (заключний). — ЦАКДЗ ІГН НАН України. — Київ, 2002. — 100 с.
  6. а б Encyclopedia of Ukraine
  7. Національний склад населення / Львівська область
  8. Пірко В. О. Галицьке село наприкінці XVII — в першій половині XVIIІ ст. (історико-економічний нарис за матеріалами Перемишльської землі) / Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ. — Донецьк, 2006. — С. 130
  9. Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис…С.105-106
  10. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 39
  11. Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис…С.106-107
  12. Указ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР»
  13. Еврейская электронная библиотека: Борислав(рос.).
  14. Борислав автостанція (АС) . Розклад автобусів
  15. Українська музика
  16. Аркадій ЧОРНИЙ «Високий замок» 10.11.2003
  17. Дерев'яні церкви Львівщини

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]