Борисовський Володимир Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борисовський Володимир Захарович
Борисовський Володимир Захарович.jpg
Народився 25 квітня 1933(1933-04-25)
Дебальцеве, Україна
Помер 11 лютого 2012(2012-02-11) (78 років)
місто Київ
Національність українець
Діяльність державний службовець
Alma mater НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Партія КПРС
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія СРСР Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений будівельник України

Володимир Захарович Борисовський (нар. 25 квітня 1933(19330425), місто Дебальцеве, тепер Донецька область — 11 лютого 2012, місто Київ) — український державний діяч, заступник голови Ради Міністрів Української РСР, міністр України з питань інвестиційної політики (інвестицій і будівництва). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р. Член ЦК КПУ в жовтні 1982 — червні 1990 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1933 року в місті Дебальцеве на Донеччині.

У 1956 закінчив Київський політехнічний інститут, кафедру автоматизації електрометаханічних систем та електроприводу[1] (стара назва — «Електрообладнання промислових підприємств»), інженер-електромеханік.

З 1956 по 1963 рік — майстер Криворізького монтажного управління № 453 тресту «Південелектромонтаж» Дніпропетровської області, виконроб, начальник дільниці, головний інженер спеціалізованого управління тресту «Дніпроелектромонтаж» на будовах гірничорудної та металургійної промисловості Кривбасу.

Член КПРС з 1961 року.

У 1963—1970 роках — інструктор, заступник завідувача, у 1970—1977 роках — завідувач відділу будівництва і комунального господарства Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

У 1977—1979 роках — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів.

У 1979—1981 роках — 1-й заступник міністра промислового будівництва Української РСР.

З 13 березня 1981 по 18 вересня 1987 року — міністр монтажних та спеціальних будівельних робіт Української РСР.

З 18 вересня 1987 по квітень 1991 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР з питань будівництва.

З 5 червня 1991 по 25 лютого 1992 року — Державний міністр України з питань інвестиційної політики.

З 1991 року — президент Всеукраїнської громадської організації «Спілка будівельників України».

З 25 лютого 1992 по 30 грудня 1992 року — Міністр інвестицій і будівництва України[2][3].

З 1993 по 1998 рік — директор АТЗТ «Лукойл-Україна».

З 1999 року — перший заступник голови Національного депозитарію України.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Академік, член президії Академії технологічних наук, академік Інженерної академії наук України, член Правління Українського союзу промисловців і підприємців, віце-президент Міжнародної спілки будівельників, член Правління Міжнародного союзу товаровиробників.

Помер 11 лютого 2012 року в Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Випускники кафедри АЕМС-ЕП КПІ ім. Ігоря Сікорського. Кафедра автоматизації електромеханічних систем та електроприводу АЕМС та ЕП (ru-RU). Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 14 липня 2018. 
  2. Указ Президента України від 25 лютого 1992 року № 105/92 «Про Міністра інвестицій і будівництва України»
  3. Указ Президента України від 30 грудня 1992 року № 640/92 «Про звільнення з посади Міністра інвестицій і будівництва України»
  4. Указ Президента України від 1 грудня 1999 року № 1513/99 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1999 року»
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2003 року № 582 «Про нагородження Борисовського В.З. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання[ред. | ред. код]