Борисовський Володимир Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Захарович Борисовський


 
Освіта: Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Народження: 25 квітня 1933(1933-04-25)
Дебальцеве
Смерть: лютий 2012
Нагороди:
Орден «Знак Пошани» Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений будівельник України

Володимир Захарович Борисовський (19332012), український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р. Член ЦК КПУ у жовтні 1982 — червні 1990 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1933 року в місті Дебальцеве на Донеччині. У 1956 закінчив Київський політехнічний інститут, кафедру автоматизації електрометаханічних систем та електроприводу[1] (стара назва - «Електрообладнання промислових підприємств»), інженер-електромеханік.

З 1956 по 1963 — працював у Криворізькому монтажному управлінні № 453 тресту «Південелектромонтаж»: майстром, виконробом, начальником дільниці, головним інженером на будовах гірничорудної та металургійної промисловості Кривбасу.

Член КПРС з 1961 року.

З 1963 по 1970 — інструктор, заступник завідувача, а з 1970 року завідувач відділу будівництва і комунального господарства Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

З 1977 по 1979 — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів.

З 1979 по 1981 — 1-й заступник міністра промислового будівництва Української РСР.

З 13 березня 1981 по 18 вересня 1987 — міністр монтажних та спеціальних будівельних робіт Української РСР.

З 18 вересня 1987 по 1991 — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

З 5 червня 1991 по 25 лютого 1992 — Державний міністр України з питань інвестиційної політики.

З 1991 — президент Всеукраїнської громадської організації «Спілка будівельників України».

З 25 лютого 1992 по 30 грудня 1992 — Міністр інвестицій і будівництва України.

З 1993 по 1998 — директор АТЗТ «Лукойл-Україна».

З 1999 — перший заступник голови Національного депозитарію України.

Заслужений будівельник України.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Академік, член президії Академії технологічних наук, академік Інженерної академії наук України, член Правління Українського союзу промисловців і підприємців, віце-президент Міжнародної спілки будівельників, член Правління Міжнародного союзу товаровиробників.

Помер у лютому 2012.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Випускники кафедри АЕМС-ЕП КПІ ім. Ігоря Сікорського. Кафедра автоматизації електромеханічних систем та електроприводу АЕМС та ЕП (ru-RU). Процитовано 2018-07-14. 

Посилання[ред. | ред. код]