Борисовський Володимир Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Володимир Захарович Борисовський


 
Освіта: Київський політехнічний інститут
Народження: 25 квітня 1933(1933-04-25)
Дебальцеве
Смерть: лютий 2012
Нагороди:
Орден «Знак Пошани» Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія СРСР Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Заслужений будівельник України

Володимир Захарович Борисовський (19332012), український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р. Член ЦК КПУ у жовтні 1982 — червні 1990 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 квітня 1933 року в місті Дебальцеве на Донеччині. У 1956 закінчив Київський політехнічний інститут, інженер-електромеханік.

З 1956 по 1963 — працював у Криворізькому монтажному управлінні № 453 тресту «Південелектромонтаж»: майстром, виконробом, начальником дільниці, головним інженером на будовах гірничорудної та металургійної промисловості Кривбасу.

Член КПРС з 1961 року.

З 1963 по 1970 — інструктор, заступник завідувача, а з 1970 року завідувач відділу будівництва і комунального господарства Дніпропетровського обласного комітету КПУ.

З 1977 по 1979 — заступник голови виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів.

З 1979 по 1981 — 1-й заступник міністра промислового будівництва Української РСР.

З 13 березня 1981 по 18 вересня 1987 — міністр монтажних та спеціальних будівельних робіт Української РСР.

З 18 вересня 1987 по 1991 — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

З 5 червня 1991 по 25 лютого 1992 — Державний міністр України з питань інвестиційної політики.

З 1991 — президент Всеукраїнської громадської організації «Спілка будівельників України».

З 25 лютого 1992 по 30 грудня 1992 — Міністр інвестицій і будівництва України.

З 1993 по 1998 — директор АТЗТ «Лукойл-Україна».

З 1999 — перший заступник голови Національного депозитарію України.

Заслужений будівельник України.

Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Академік, член президії Академії технологічних наук, академік Інженерної академії наук України, член Правління Українського союзу промисловців і підприємців, віце-президент Міжнародної спілки будівельників, член Правління Міжнародного союзу товаровиробників.

Помер у лютому 2012.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]