Борис Джонсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Джонсон
Boris Johnson
англ. Boris Johnson
Борис Джонсон Boris Johnson

Нині на посаді
На посаді з24 липня 2019
ПопередникТереза Мей

Нині на посаді
На посаді з24 липня 2019
ПопередникТереза Мей

Час на посаді:
13 липня 2016 — 9 липня 2018
Прем'єр-міністр  Тереза Мей
ПопередникФіліп Геммонд
НаступникДжеремі Гант

Час на посаді:
4 травня 2008 — 6 травня 2016
Прем'єр-міністр  Девід Камерон
ПопередникКен Лівінгстон
НаступникСадік Хан

Народився19 червня 1964(1964-06-19)[1][2][…] (56 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
США США (1964—2016)
Політична партіяКонсервативна партія Великої Британії
ДружинаМарина Віллер
ПрофесіяЖурналіст
РелігіяАнгліканець
parliament.uk/biographies/commons/boris-johnson/1423

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Александр Борис де Пфеффель-Джонсон (англ. Alexander Boris de Pfeffel Johnson; нар. 19 червня 1964) — британський політик і журналіст, колишній міністр закордонних справ Британії[5] (подав у відставку 9 липня 2018[6]), один з лідерів кампанії за вихід Великої Британії[7] з ЄС, колишній міністр тіньового кабінету міністрів опозиції, колишній мер Лондона. На парламентських виборах у 2015 році Джонсон був обраний членом парламенту, при цьому він продовжував виконувати свої обов'язки мера Лондона до травня 2016 року. З 24 липня 2019 року обіймає посаду прем'єр-міністра Великої Британії та голови консервативної партії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до Лондона де його мати мала закінчувати навчання в Оксфорді. У родині Борис був старшим сином з чотирьох дітей його батька Стенлі Джонсона, колишнього депутата Європейського парламенту. Батько також працював в Європейській комісії та Світовому банку.

У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху і йому було зроблено декілька операцій. Навчання отримував спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обирали президентом студентської спілки. Завдяки його походженню та впливовим батькам, деякі сприймають Бориса Джонсона як представника британської еліти (вищого класу).

Перший шлюб Борис Джонсон взяв у 1987 році з Аллегрою Мостін-Оуен, але подружнє життя не тривало довго і шлюб був скасований у 1993 році. Того ж року він одружився з Мариною Вілер, юристом і журналістом за фахом. Родини Вілер і Джонсона ще до шлюбу протягом десятиліть підтримували дружні зв'язки, зокрема Марина Вілер раніше навчалася в Європейській школі в Брюсселі разом зі своїм майбутнім чоловіком. У шлюбі народилося четверо дітей.

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера у газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віце-канцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, потім у 1987 році його взяли до The Daily Telegraph. У Брюселі він працював кореспондентом і помічником редактора цієї газети з 1989 по 1999 рр. З 1994 по 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем у газеті Spectactor, а з 1999 року по 2005 вже редактором.

Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, навіть часто викликали суперечливі погляди. Пізніше, його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту, або навіть пародіюватимуть його журналістський сенсаційний стиль.

Джонсон є автором трьох книг: «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 році роман: «Сімдесят дві діви». Інша книга: «Нова британська революція» була написана після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії. Як продюсер Джонсон сприяв виходу в 2006 році серії документальних фільмів «Мрія про Рим», в якому порівнюється Римська імперія та сучасний Європейський Союз.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Boris Johnson. The Churchill Factor: How One Man Made History. Hodder & Stoughton[en], 2014. 432 p. ISBN 978-1444783056
  • Боріс Джонсон. Омріяний Рим[en]. Перекладач Борис Превір / Vivat, 2020. 256 с. (Серія Історія та політика). ISBN 978-966-942-855-4 / Мрію про Рим плекають як можливість досягти злагоди, процвітання та ефективної взаємодії народів, які могли б на тлі різних пріоритетів і політичних мотивів віднайти ідею спільності та мирного співіснування
Boris Johnson. The Dream of Rome. HarperCollins[en], 2006. 288 p. ISBN 0-00-722441-9, OCLC 67865987

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Джонсон після обрання мером Лондона

1997 Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже у 2001 році йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Хенлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». У 2004 році його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віце-президентом Консервативної партії Великої Британії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті The Spectator's. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі на думку однопартійців докази брехні у пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона у виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером із Ліберальної партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.

9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.[8]

Обіймає посаду голови консервативної партії та прем'єр-міністра Великої Британії 24 липня 2019 року.[9] Як стало відомо в листопаді 2019-го, Консервативна партія Бориса Джонсона отримала пожертви від дев'яти росіян, яких видання The Times пов'язує з російським режимом. Серед них Олександр Темерко (колишній віце-президент ЮКОС, пожертвував 1,2 млн фунтів), Любов Чернухіна (дружина колишнього заступника міністра фінансів РФ Володимира Чернухіна, пожертвувала 450 тис. фунтів), Євген Лебедєв (син Олександра Лебедєва, що володіє лондонською газетою Evening Standard)[10].

Прем'єр-міністр[ред. | ред. код]

2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Джонсон офіційно став прем'єр-міністром країни після того, як на зустрічі в Букінгемському палаці Єлизавета ІІ попросила його сформувати новий склад уряду[11]. Є прихильником жорсткого «Brexit» і одним із найскандальніших політиків Великої Британії[12].

З прем'єрством Джонсона привітав президент США Дональд Трамп[13] та назвав його «хорошою людиною» і додав, що його називають «британським Трампом»[14].

27 липня Джонсон вперше провів переговори з Трампом. Вони обговорили ситуацію в Ірані та домовились про зустріч на саміті Великої сімки[15].

13 грудня 2019 року «Консервативна партія» Бориса Джонсона отримала 364 голоси та покращила свій результат на 47 місць. Їхні головні конкуренти — Лейбористська партія втратила 59 місць і мають 203 голоси[16].

Більше, ніж через три роки після референдуму, 31 січня 2020 р. о 23:00 за Грінвічем, Велика Британія офіційно вийшла з Європейського союзу. Таким чином, Британія була членом ЄС 47 років[17].

Covid-19[ред. | ред. код]

27 березня 2020 року в Бориса Джонсона було підтверджено Covid-19. Після чого він самоізолювався на Даунінг-стріт 10, де розташована резиденція прем'єр-міністра. Звідти він продовжив свою роботу.[18][19] 5 квітня Джонсона було госпіталізовано, оскільки у прем'єр-міністра зберігаюлися постійні симптоми коронавірусу через 10 днів після позитивного результату тесту на вірус.[20][21] Виконувати обов'язки замість Джонсона продовжив міністр закордонних справ Домінік Рааб, його заздалегіть призначили на такий випадок.[22] 6 квітня його було переведено у реанімацію.[23][24][25] 10 квітня його перевели з реанімації у звичайну палату, а вже 12 квітня його виписали з лікарні, після чого він продовжив відновлюватися після хвороби у своїй заміській резиденції.[26][27][28][29][30] Через 15 днів, 27 квітня Борис Джонсон повернувся на роботу, остаточно поборовши Covid-19.[31][32]

Згодом Джонсон в інтерв'ю «The Sun» розповів, що коли стан його здоров'я погіршився, його оточенню довелося готувати плани на випадок, як він висловився, "сценарію, подібного до фільму «Смерть Сталіна»". Лікарі, як сказав британський прем'єр, готувалися до найгіршого, обговорювалася можливість підключення Джонсона до апарату штучної вентиляції легенів, і в якийсь момент, за словами політика, ймовірність цього становила 50 %. Джонсон розповів, що з кожним днем хвороби все більше втрачав надію: «Я не розумів, чому мені не стає краще». «Весь цей час я думав про те, чи вдасться мені вибратися. Я усвідомив, що від коронавірусної інфекції немає ліків», — вказав прем'єр.[33][34]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. London Mayor Boris Johnson agrees to pay US tax billBBC.
  5. Борис Джонсон став міністром закордонних справ Британії. BBC Україна. 13.07.2016. Процитовано 14.07.2016. 
  6. Борис Джонсон пояснив причини своєї відставки
  7. Борис Джонсон: побоювання від "брекзиту" дуже перебільшені. BBC Україна. 04.07.2016. Процитовано 14.07.2016. 
  8. Борис Джонсон подав у відставку з поста міністра закордонних справ Великої Британії /УНН, 9.7.2018/
  9. Новим прем'єр-міністром Британії обраний Борис Джонсон. Європейська правда. 
  10. У Британії назвали імена російських спонсорів партії Джонсона. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-10. 
  11. Борис Джонсон офіційно став новим прем'єром Британії
  12. «Путін — безжалісний тиран, схожий на ельфа Доббі»: чому новий прем'єр Британії вигідний Україні
  13. Трамп привітав Джонсона і додав, що той добре робитиме свою роботу
  14. Дональд Трамп задоволений обранням Бориса Джонсона
  15. Джонсон вперше провів переговори з Трампом
  16. Вибори в Британії: партія Джонсона впевнено перемогла й пообіцяла швидкий брекзит
  17. BREXIT ВІДБУВСЯ: БРИТАНІЯ ВИЙШЛА З ЄВРОСОЮЗУ
  18. Boris Johnson tests positive for coronavirus. BBC News (en-GB). 2020-03-27. Процитовано 2020-05-03. 
  19. У прем’єра Британії виявили коронавірус. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-03. 
  20. Boris Johnson in hospital over virus symptoms. BBC News (en-GB). 2020-04-06. Процитовано 2020-05-03. 
  21. Хворого на коронавірус прем’єра Британії госпіталізували. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-03. 
  22. У Британії призначили "вцілілого наступника", якщо Джонсон захворіє на коронавірус. www.eurointegration.com.ua. Процитовано 2020-05-03. 
  23. UK PM Johnson, battling coronavirus, set for second night in intensive care. Reuters (en). 2020-04-07. Процитовано 2020-05-03. 
  24. Хворого на Covid прем’єра Британії Джонсона перевели в реанімацію. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-03. 
  25. Борис Джонсон у реанімації з коронавірусом: 7 квітня стан стабільний. BBC News Україна (uk). 2020-04-07. Процитовано 2020-05-03. 
  26. Бориса Джонсона виписали з лікарні, але на роботу він не повертається. BBC News Україна (uk). 2020-04-12. Процитовано 2020-05-03. 
  27. Британського прем'єра виписали з реанімації. BBC News Україна (uk). 2020-04-09. Процитовано 2020-05-03. 
  28. PM out of intensive care but remains in hospital. BBC News (en-GB). 2020-04-09. Процитовано 2020-05-03. 
  29. Прем’єра Британії перевели з реанімації. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-03. 
  30. Бориса Джонсона виписали з лікарні. nv.ua. Процитовано 2020-05-03. 
  31. Британський прем’єр одужав після COVID-19 і повернувся до роботи. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-05-03. 
  32. Джонсон одужав і повертається до роботи у британській уряд. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2020-05-03. 
  33. Boris reveals doctors prepared to announce his death as he battled Covid. The Sun (en-gb). 2020-05-02. Процитовано 2020-05-03. 
  34. Смерть британського прем’єра була можливою – інтерв’ю Джонсона The Sun. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2020-05-03. 

Джерела[ред. | ред. код]