Боровиковський Володимир Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Лукич Боровиковський
Володимир Лукич Боровик
Borovikovsky By Bugaevsky Blagodatny.jpg
Портрет В. Л. Боровиковського роботи Бугаєвського-Благодатного
Дата народження 24 липня (4 серпня) 1757(1757-08-04)
Місце народження Миргород, Гетьманщина
Дата смерті 6 (18) квітня 1825(1825-04-18) (67 років)
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр живописець, портретист, іконописець
Навчання Петербурзька Академія мистецтв

Володи́мир Лýкич Боровикóвський (* 24 липня (4 серпня) 1757(17570804), Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина — †6 (18) квітня 1825) — український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв1795).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 24 липня 1757 року в козацькій родині Луки Івановича Боровика. Миргород на той час був полковим містечком. Більшість населення — козаки, козацька старшина, були тісно пов'язані з полком, виконуючи в ньому ті чи інші адміністративні обов'язки. Родичі Боровиковського — його батько, брати і брати батька, що належали до дрібної козацької старшини, хоч і займалися іконописом, але в той же час справно несли військову службу.

У рідному місті жив і працював понад 30 років, з 1774 року також служив у Миргородському козацькому полку в ранзі значкового товариша.

Переїхавши до Петербурга (кінець 1780-х), працював під керівництвом Дмитра Левицького. З 1795 року — академік, з 1802 — радник Академії мистецтв.

Художня творчість[ред.ред. код]

Рання творчість пов'язана з традиціями українського живопису 18 століття (релігійні картини в Київському музеї українського мистецтва, портрет бургомістра полтавського магістрату П. Я. Руденка у Дніпропетровському художньому музеї та ін.).

Великим успіхом користувались його мініатюри й портрети, особливо жіночі (портрети М. І. Лопухіної, 1797, Третьяковська галерея; В. І. Арсеньєвої, Російський музей в Петербурзі). В цих портретах, сповнених елегійного настрою, самітна постать жінки зображається в стані мрійного замислення на фоні «сільського пейзажу».

У великих парадних портретах А. Б. Куракіна і Павла І поєднується живописна майстерність а яскравою та переконливою характеристикою особи. Катерину II (1795, Рос. музей в Ленінграді) Боровиковський намалював звичайною старою жінкою в хатньому |одязі на прогулянці в парку.

Нерідко звертається до образів простих людей —подвійний портрет служниць архітектора Львова «Дашенька та Лізонька», портрет торжковської селянки Христини (бл. 1795), портрет селянина, названий «Алегорія зими» (ост. десятиліття 18 ст.).

Богородиця во славі, 1784

В останній період творчості під впливом патріотичного піднесення, викликаного Вітчизняною війною 1812, В. Боровиковський в створюваних тоді портретах М. І. Долгорукої, А. Л. Сталь, І. А. Безбородька (брата засновника Ніжинського ліцею О. А. Безбородька) та ін. прагнув передати благородство, людську гідність, героїчність. Строгішою стає композиція портретів Боровиковського, чіткішим пластичне моделювання персонажів.

До золотого мистецького фонду належать ікони роботи Боровиковського для головного іконостасу Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської Лаври в Петербурзі, Покровської церкви на Чернігівщині тощо.

Загалом Володимир Боровиковський створив близько 200 портретів своїх сучасників, написав чимало ікон. Його твори зберігаються в багатьох музеях Росії та України.

Експонування творів і пам'ять[ред.ред. код]

Окремі твори Боровиковського зберігаються в музеях Києва: Національному художньому музеї і музеї російського мистецтва.

У 2000-х рр. у рідному місті В.Боровиковського Миргороді одну з вулиць було названо ім'ям митця, а наприкінці 2008 року в центрі міста на вулиці Миколи Гоголя було відкрито пам'ятник славетному землякові роботи скульптора Миколи Мірошниченка, з нагоди чого відбулися урочистості за участю представників обласної та міської влади, громадськості, автора монумента та меценатів увічнення пам'яті В.Боровиковського та ін. відомих миргородців[1].

В Полтаві один з бульварів мікрорайону Огнівка також носить ім'я Володимира Боровиковського.

Галерея портретів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]