Боровиковський Олександр Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боровиковський Олександр Львович
Народився14 (26) листопада 1844 або 14 листопада 1844(1844-11-14)[1]
Полтава, Російська імперія
Помер20 листопада (3 грудня) 1905 (61 рік) або 20 листопада 1905(1905-11-20)[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняНоводівочий цвинтар
Країна Російська імперія
Діяльністьписьменник, адвокат, поет, правник, перекладач, викладач університету, фольклорист
Галузьправо[2], цивільне право[2], кримінальне право[2], Q113958160?[2], поезія[2] і фольклористика[2]
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мовросійська[2]
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова
БатькоБоровиковський Левко Іванович[3]

Олекса́ндр Льво́вич Боровико́вський (*26 листопада, Полтава 1844 — †3 грудня 1905) — судовий діяч, спеціаліст з цивільного права і процесу, відомий також як український фольклорист. Закінчив Харківський університет.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син Левка Івановича Боровиковського. Родом з Полтавщини. 1887—94 — приват-доцент Новоросійського університету в Одесі.

Головні твори Боровиковського: «Закони цивільні…» (12-е вид., 1909); «Звіт судді» (в 3 т., 1891—94), в якому розглядаються й теоретичні питання цивільного права і процесу.

Як фольклорист Боровиковський в праці «Жіноча доля за малоросійськими піснями» (1867) показав тяжке становище жінки-селянки. Боровиковський — автор поезій російською мовою.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]