Боровик Віталій Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боровик Віталій Гаврилович
Боровик Віталій Гаврилович.jpg
Народився 30 жовтня 1864(1864-10-30)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 28 грудня 1937(1937-12-28) (73 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність поет
Alma mater Фізико-математичний факультет Київського університетуd
Знання мов російська

Віта́лій Гаври́лович Борови́к (* 18 жовтня (30 жовтня за новим стилем) 1864, Ніжин, нині Чернігівської області — † 28 грудня 1937, Одеса) — український публіцист, поет, перекладач. Справжнє прізвище — Боровико́в. Також підписував твори криптонімами — В. Б.; В. Б-к. Жертва Сталінських репресій.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1876—1880 роках навчався в Острозькій прогімназії. Далі, у 1880—1884 роках, навчався в Ніжинській гімназії.

1889 року закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету. Під час навчання в університеті належав до літературного гуртка «Плеяда». У ньому Леся Українка залучила Віталія Боровика до створення бібліотеки перекладів зі світової літератури.

1891 року став одним із фундаторів Братства тарасівців. Входив до складу одеської «Громади».

Був дрібним урядовцем у Полтавській, Херсонській, Таврійській і Волинській губерніях. 1899 року Боровика ув'язнили як «політично неблагонадійного».

Після революційних подій 1917 року працював у сільськогосподарських установах Одеси. 1919 року був одним з ініціаторів створення української державної бібліотеки в Одесі.

Заарештовано органами НКВС. Розстріляно 28 грудня 1937 року.

Сім'я[ред. | ред. код]

Старший син Віталія Боровика був чоловіком академіка Надії Пучківської. Донька Галина Віталіївна Боровик-Гловацька — актриса.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор публіцистичних творів «Вісті з Волині» (1889), «З України: Мужицький рай у Росії» (1893) та ін. Публіцистичні твори та переклади вміщував у львівських журналах «Правда», «Дзвінок», «Літературно-науковий вісник».

Вірші Боровика «Мати-українка» та «До сина» вміщено в антології «Акорди» (1903).

Займався фольклористикою. Збирав матеріали для тлумачного словника української мови (картотека налічувала понад 300 тисяч реєстрових статей).

Підтримував дружні стосунки з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Василем Стефаником, Григорієм Мачтетом. Автор спогадів про Михайла Коцюбинського, які опубліковано 1928 року в Одесі в № 38 журналу «Театр. Клуб. Кіно».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Ніжині існує вулиця Віталія Боровика[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Перейменовано назви вулиць // Ніжинська міська рада. Офіційний сайт.

Література[ред. | ред. код]