Боровичі (Новгородська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Боровичі
Железнодорожный вокзал, привокзальная площадь..jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Новгородська область
Муніципальний район Боровичський район
Код ЗКАТУ: 49408000000
Код ЗКТМО: 49606101001
Основні дані
Час заснування: 15 століття
Статус міста з 1770 року
Населення 56,1 тис. (2008)
Площа 45,41 км²
Поштові індекси 174401, 174403…174409, 174411
Телефонний код +7 81664
Географічні координати: 58°24′ пн. ш. 33°55′ сх. д. / 58.400° пн. ш. 33.917° сх. д. / 58.400; 33.917Координати: 58°24′ пн. ш. 33°55′ сх. д. / 58.400° пн. ш. 33.917° сх. д. / 58.400; 33.917
Часовий пояс UTC+3, літом UTC+4
Водойма Мста
Веб-сторінка boradmin.ru/bp/bp.shtml
Карта
Боровичі (Росія)
Боровичі
Боровичі

Боровичі (Новгородська область)
Боровичі
Боровичі

CMNS: Боровичі на Вікісховищі

Боровичі́ (рос. Боровичи) — місто обласного підпорядкування, районний центр Новгородської області, Росія, на ріці Мсті.

  • Населення — 56 700 (2007)
  • Промисловість і освіта — керамічна промисловість на місцевій сировині — комбінат вогнетривких виробів, цегельний завод та ін.; паперова фабрика, деревообробний комбінат, механічний завод. В районі Боровичів стародавні кустарні промисли: трикотажні, гончарні, шкіряні, деревообробні. Гірничо-керамічний та автошляховий технікуми, медичне і педагогічне училища. Краєзнавчий музей
  • Є залізнична станція.

Історія[ред.ред. код]

Статус міста присвоєно 28 травня 1770 р. Катериною ІІ. У квітні 1772 року Сенат затвердив план і герб міста Боровичі. У 1786 році відкрилися школа водних комунікацій і лікарня. У 1787 році почалися заняття в малому народному училищі. До 1785 року в Боровичах вже було 16 кам'яних, 317 на кам'яному фундаменті і 373 дерев'яних будинки, 3 цегельних заводи, млин. Двічі на рік проходили ярмарки[1].

Боровицький цвинтар вперше згадується в переписній оброчній книзі Деревської п'ятини близько 1495 р. В 1564 р. згадується вже як торгово-промислове поселення Боровицький Рядок. Основним заняттям жителів Боровичі була проводка суден по мстінських порогах (Боровицькі пороги), що відображено в височайше подарованому Катериною II гербі міста.

Історія Боровицького краю тісно пов'язана з ім'ям російської полководця Олександра Суворова. За 35 кілометрів від міста знаходиться село Кончанське-Суворовське, в якому він відбував заслання з 5 травня 1797 р. по 6 лютого 1799, саме звідси він відправився в знаменитий альпійський похід. З 1942 р. там відкрито « Музей-заповідник А. В. Суворова».

Промисловий розвиток міста пов'язано з виробництвом вогнетривкої цегли, яке почалося в 70-х роках XIX століття. Після відкриття в 1851 р. Миколаївської залізниці значення річки Мсти як водної транспортної артерії втратилося, і розвиток вогнетривкої промисловості стало новим етапом в історії міста. В околицях Боровичів були виявлені великі запаси вапна, сірчаного колчедану, бурого вугілля і вогнетривких глин. Ще в 1786 р. в гирлі Крупи, притоки Мсти, була пробита перша в Росії штольня для видобутку бурого вугілля. В 1855 у недалеко від Боровичів Нобель заснував перший завод вогнетривких виробів.

Ще одним великим підприємством міста є Боровицький комбінат будівельних матеріалів, заснований в 1910 р. Комбінату належить єдина в Новгородській області і одна з небагатьох в Росії електрифікована вузькоколійна залізниця завдовжки понад 2 км. У Боровичах був найбільший з дванадцяти в Радянському Союзі обозобудівельний завод «Зміна»[2].

У роки Другої світової війни в Боровичах були великі фільтраційні табори НКВС.

Постаті[ред.ред. код]

В Боровичах проживав Волкович Тимофій Іванович (1899—1981) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-майор, почесний громадянин Бердичева.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кутузов М. І., Єрмолов В. А. Боровичі. — Л:. Лениздат, 1980
  2. обозостроітельний завод "Зміна "

Джерела[ред.ред. код]

Міст через Мсту
Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.