Боровський-Бродський Давид Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
David Borovsky.jpg

Дави́д Льво́вич Боро́вський-Бро́дський (*2 липня 1934, Одеса, УРСР — 6 квітня 2006, Богота, Колумбія) — український і російський художник театру, народний художник Росії.

Біографія[ред.ред. код]

Давид Львович Боровський-Бродський народився 2 липня 1934 року в Одесі.

194750 рр. — навчання в київській художній школі.

Працювати художником почав від 15 років — у київських театрах, зокрема, у театрі імені Лесі Українки.

Перша вистава в його оформленні відбулася 1956 року — це була постановка Ірини Молостової за п'єсю Едуардо Де Філіппо «Ложь на длинных ногах» в постановке Ирины Молостовой.

Художник працював у низці театрів Києва. 1964 року він оформив свій перший оперний спектакль (на сцені Київської опери імені Т.Г. Шевченка) — «Катерина Ізмайлова» Д.Д. Шостаковича у постановці І. Молостової.

1966 року Давид Боровський за запрошенням Бориса Львова-Анохіна перебрався до Москви.

Протягом року він був головним художником театру імені Станіславського. А від 1967 року і в наступні 3 десятиліття Давид Львович працював у Театрі на Таганці, де разом із Юрієм Любимовим створив низку незабутніх, найвідоміших своїх вистав — «Живой» за Б. Можаєвим, «А зори здесь тихие» за повістю Бориса Васильєва, «Гамлет» тощо.

Д.Л. Боровський-Бродський помер від інфаркту 6 квітня 2006 року в Боготі (Колумбія), куди приїхав на відкриття персональної виставки робіт. Поховано митця в Москві на Троєкуровському кладовищі.

Найвидатніші роботи Д.Л. Боровського-Бродського[ред.ред. код]

Найвідоміші роботи художника:

у Театрі російської драми імені Лесі Українки (Київ):
  • «Четвертий» К. Симонова (1961);
  • «Київський зошит» В. Собка (1963);
  • «Більшовики» М. Шатрова (1968).
у Національній опері України імені Тараса Шевченка:
  • опера «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1964).
у Київському драматичному театрі імені Івана Франка:
  • «Оптимістична трагедія» В. Вишневського (1967).
у Московському Театрі на Таганці:
  • «Мати» М. Горького (1969);
  • «... А зорі тут тихі» за Б. Васильєвим (1971);
  • «Злочин і кара» за Ф. Достоєвським (1979);
  • «Живий» за Б. Можаєвим (1989);
  • «Бенкет у чуму» О. Пушкіна (1989).

Джерела і посилання[ред.ред. код]