Бородавка Віталій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бородавка Віталій Олександрович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 1994(1994)
Бориспіль
Громадянство  Україна
Alma Mater Національна академія Національної гвардії України і Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університетуd
Псевдо «Борода»
Військова служба
Роки служби 2013-
Приналежність  Україна
Рід військ  Національна гвардія
Війни / битви

російсько-українська війна

Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бородавка.

Віта́лій Олекса́ндрович Борода́вка (* 1994) — капітан НГУ, учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 1994 року в місті Бориспіль Київської області. В юності займався дзюдо, був призером обласних чемпіонатів. Його брат — професійний спортсмен.[1]

У Нацгвардії служить із 2013-го. Пройшов три бойові ротації в зоні АТО/ООС, зокрема — біля Мар'їнки та Пісків Донецької області. Перша ротація була у Станицю Луганську, Золоте; друга — в Маріуполь.

Напередодні повномасштабної війни, 23 лютого 2022 року, Віталій сказав батькам і дружині, щоб зібрали речі — бо почнеться війна. Вони не повірили. Йому це здавалося логічним — 21 лютого було вивезено з Харкова російських послів до кордону; 92-го бригада висунулася до кордонів.

24 лютого 2022 року о 4-й ранку його розбудила дружина — було чути як луплять «Гради». На початку повномасштабного вторгнення боронив Харків — 24 лютого 2022-го взяв участь у знищенні блок-поста окупантів — перехрестя доріг на виїзді до села Циркуни, коли знищили танк Т-72, БМП-2 та 10 росіян. 7 березня брав участь у відбитті прориву ДРГ, нападу на блок-пост «Роза Вітрів». Тоді противник відступив, втративши 11 бійців. 1 березня бійці зачищали селище Жуковського. Після Тернової Віталія відправили у госпіталь, на реабілітацію — через контузію і уламки в тілі. Був важко поранений, але з служби не пішов.

Відзначився бронзовою медаллю на Іграх Нескорених: у бігу на 100 метрів у відкритому класі IT7 серед чоловіків.[2]здобув 3 нагороди в позамедальних заліках.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Данила Галицького[3]
  • орден «За мужність» ІІІ ступеня[4]
  • медаль «За військову службу Україні».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Віталій Бородавка: «Я хотів бути особливим військовим»
  2. ↑ Україна завоювала ще чотири медалі в другий день Ігор нескорених-2023: усі результати
  3. ↑ Указ президента України №821/2023
  4. ↑ Указ президента України №524/2022

Джерела[ред. | ред. код]


Спорт в Україні Це незавершена стаття про українського спортсмена чи спортсменку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бородавка_Віталій_Олександрович&oldid=41868628