Бородай Олександр Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Юрійович Бородай
Олександр Юрійович Бородай

Нині на посаді
На посаді з16 травня 2014
Попередникпосада заснована, Денис Пушилін (як співголова «уряду ДНР»)

Народився25 липня 1972(1972-07-25) (46 років)
Москва, РРФСР
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Освітафілософський факультет МДУ ім. Ломоносова
БатькоЮрій Бородай

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олександр Юрійович Бородай (25 липня 1972(19720725), Москва, РРФСР) — російський терорист, журналіст, політолог, один з ідеологів так званого «російського світу». З 16 травня по 7 серпня 2014 — прем'єр-міністр терористичної організації ДНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Москві в сім'ї філософа євразійської орієнтації Юрія Бородая (1934—2006) — українця з походження, сестра — фахівець з античної та середньовічної філософії Тетяна Бородай.

Брав участь у подіях вересня-жовтня 1993 в Москві на боці Верховної ради РРФСР, що протистояла президенту Борісу Єльцину у складі однієї з бойових груп, де, за його словами, був «не найголовнішим, але й не самим рядовим».

У 1994 закінчив філософський факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова і пізніше — аспірантуру, під час навчання в якій спеціалізувався з соціальної філософії, займався проблемами етнічних конфліктів і теорією еліт.

З грудня 1993 по червень 1994 працював експертом Російського фонду реформ. З червня 1994, працюючи військовим кореспондентом РІА «Новості», висвітлював першу чеченську війну, знімав телевізійні репортажі для НТВ, ОРТ. У 1997 був військовим оглядачем газети «Завтра», дописує концептуальні статті до видань, що сповідували євразійство.

З березня до листопада 1998 був радником з інвестицій в медіасферу голови Круглого столу бізнесу Росії Геннадія Гафарова, при цьому з червня 1998 переважно працював незалежним PR-консультантом. Брав участь у більш ніж десяти виборчих кампаніях різного рівня.

У серпні 1999 спеціальні кореспонденти газети «Завтра» Олександр Бородай та Ігор Стрєлков разом з бійцями спецпризначення МВС побували в Кадарській зоні в Дагестані з метою відвідування кількох сіл, де проживали ваххабіти[1]. У цьому виданні О. Бородай регулярно публікується з 1996. Тематика його матеріалів — міжнаціональні відносини в країнах колишнього СРСР, армія, ситуація в Чечні і на Північному Кавказі[1].

У 2001-2002 роках — заступник головного редактора журналу «Русский предприниматель».

З квітня 2001 — співзасновник і генеральний директор ЗАТ «Социомастєр», що спеціалізується на консалтингу в кризових ситуаціях.

Зв'язок з ФСБ[ред. | ред. код]

25 липня 2002 року російське видання АПН (рос. Агентство политических новостей) повідомило, що на пост заступника директора ФСБ з інформаційної політики та спецпроектів призначений Олександр Бородай, генерал-майор ФСБ. Він відповідатиме за «організацію найбільш делікатних операцій ФСБ на політичному полі». Джерелом інформації про призначення виступало неназване джерело у адміністрації президента РФ. Видання повідомило, що 35-річний Олександр Бородай є дипломованим філософом, випускником філософського факультету МГУ, який до цього працював у газеті «Завтра» Олександра Проханова.[2][3][4]

30 липня 2002 року російське видання The Moscow Times опублікувало спростування Олександра Бородая про його призначення у ФСБ. У повідомленні було сказано, що у телефонній розмові Бородай назвав своє призначення у ФСБ цілковитою неправдою, і пояснив це жартом, влаштованим з нагоди його 30-річчя, а видання АПН назвав сенсаціоналістським.[5]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Неодноразово приватно відвідував Україну після Помаранчевої революції. Хобі — мандри Індією.[джерело?]

Розлучений. Перша дружина — студентка МДУ Катерина Казакова. Троє дітей.[джерело?]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бородай, Александр; Стрелков, Игорь (27 вересня 1999). Кадарская зона (Специальные корреспонденты “Завтра” ведут репортаж из Дагестана) [Кадарська зона (Спеціальні кореспонденти “Завтра” ведуть репортаж з Дагестану)]. zavtra.ru (російською). Завтра.РУ. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015. 
  2. Кореспондент АПН (25 липня 2002). На Лубянку приходит новое руководство [Лубянка очікує на нове керівництво]. www.apn.ru (російською). Агентство Политических Новостей. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015. 
  3. Белый, Петр (27 липня 2002). Лубянка начинает жить завтрашним днем [Лубянка починає жити завтрашнім днем]. www.pravda.ru (російською). Правда.РУ. Архів оригіналу за 2 листопада 2002. Процитовано 6 cічня 2015. 
  4. Белый, Петр (27 липня 2002). Лубянка начинает жить завтрашним днем [Лубянка починає жити завтрашнім днем]. www.pravda.ru (російською). Правда.РУ. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 6 cічня 2015. 
  5. News in Brief | News | The Moscow Times. 2014-07-14. Процитовано 2018-11-11. 
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:«Уряд» ДНР