Бородін Георгій Дем'янович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Дем'янович Бородін
рос. Георгий Демьянович Бородин
BorodinGeorgDemian.jpg
Народження 26 грудня 1918(1918-12-26)
Ярлуково
Смерть 31 серпня 1998(1998-08-31) (79 років)
Київ, Україна
Поховання Берковецьке кладовище
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби 19391948
Партія КПРС
Звання молодший лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Слави III ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Бороді́н Гео́ргій Дем'я́нович (рос. Бороди́н Гео́ргий Демья́нович; 26 грудня 1918(19181226), Ярлуково — 31 серпня 1998) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 грудня 1918 року в селі Ярлуковому (нині Грязінського району Липецької області) в родині селянина. Росіянин. Закінчив 8 класів середньої школи. Працював теслею будівельно-монтажної контори Воронезької області.

У Червоній Армії з вересня 1939 року. Служив стрільцем охорони аеродромного майна в 1-му швидкісному бомбардувальному авіаполку в місті Ростові-на-Дону, а з лютого 1941 року — в місті Ліді Гродненської області.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Був стрільцем, навідником і командиром гармати, командиром вогневого взводу. Воював на Західному, Південно-Західному, Воронезькому, 1-му Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. В боях був тричі поранений і контужений.

Брав участь:

29 вересня 1943 року командир гармати 12-го винищувально-протитанкового артилерійського полку старший сержант Бородін в боях за Букринський плацдарм на чолі розрахунку під вогнем противника переправився через Дніпро в районі села Монастирка Кагарлицького району Київської області. 30 вересня, беручи участь у відбитті шести контратак противника, знищив два танки, дві автомашини, чотири кулемети і більше роти гітлерівців.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому сержанту Бородіну Георгію Дем'яновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8033).

Могила Георгія Бородіна

У 1946 році закінчив 2-е Київське самохідне артилерійське училище імені М. В. Фрунзе. Служив командиром самохідної установки в Київському військовому окрузі. З 1948 року молодший лейтенант Г. Д. Бородін — в запасі. Закінчив партшколу при ЦК КПУ, в 1964 році — технікум залізничного транспорту. Працював інструктором вагонної дільниці Київ-Пасажирський Південно-Західної залізниці. Жив у Києві. Помер 31 серпня 1998 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківцях».

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна (16 травня 1944), Червоного Прапора (20 лютого 1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (28 серпня 1944; 6 квітня 1985), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (28 лютого 1944), Слави 3-го ступеня (16 травня 1944), медалями «За оборону Москви», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною». Почесний залізничник.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бородін Георгій Дем'янович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987. (рос.)