Борознистий довгоносик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борознистий довгоносик
Зображення
Коротка назва O. sulcatus
Наукова назва таксона Otiorhynchus sulcatus J.Fabr., 1775[1]
Таксономічний ранг вид[1]
Батьківський таксон Otiorhynchusd[1]
Вернакулярна назва Gegroefde lapsnuitkever[2], gegroefde lapsnuitkever, gegroefde lapsnuittor, taxuskever[3], black vine weevil[3], uurrekorvakärsäkäs[4] і veksthussnutebille[5]
Первісна назва C. sulcatusd[6]
Підтримується Вікіпроєктом Вікіпроєкт Інвазійна біологіяd
CMNS: Борознистий довгоносик у Вікісховищі

Борознистий довгоносик — жук із роду Otiorhynchus родини Довгоносиків. Шкідник садових та декоративних кімнатних рослин, первісно поширений у Європі та занесений до Північної Америки. Шкоду завдають як дорослі жуки, та і їхні личинки. Жук темно-коричневого кольору, з чорнуватими та жовтуватими вкрапленнями. Довжина тіла, в середньому, 8-10 мм. Розмножується без участі самців. Одна самка може відкласти за сезон до двох тисяч яєць. Самки борознистого довгоносика відкладають яйця з середини липня до середини вересня. Личинки жука годуються корінням, сильно пошкоджуючи або навіть знищуючи його, завдаючи при цьому значну шкоду рослинам. Зимують у ґрунті — біля коренів. Навесні личинки заляльковуються, пізніше, наприкінці травня, перетворюються на жуків. Харчуються дорослі жуки вночі, вдень ховаються під рослину. Пошкоджують листя, бруньки, пелюстки квіток, стебла садових та кімнатних рослин.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]